Фото: Світлани Мялик
Про незалежність треба пам'ятати завжди
Що для Польщі і поляків означає 11 листопада, День Незалежності Польщі? Яким є сенс і зміст цього дня, особливо нині, коли триває війна Росії проти України?
Це цікаве запитання. Воно підштовхує подумати взагалі про розуміння в Польщі слова "Незалежність". Я б це порівняв зі США. Вони мають свій День Незалежності, 4 липня. Проте, якщо подивитися на історію, то так, вони воювали в XVIII столітті, але їхня незалежність ніколи не була в небезпеці. А ми свою незалежність втрачали багато разів. І це була справді втрата: і цілого міста, яка кажу про Варшаву, і 3 мільйони поляків, і 3 мільйони польських євреїв, які також були частиною польської культури. Тому підсвідомо, мабуть, але ми розуміємо, що незалежність – це не назавжди. Про незалежність треба пам'ятати завжди. В Польщі завжди 11 листопада відбуваються великі марші, особливо в Варшаві. І на них завжди багато людей, тому що ми розуміємо, що це сучасна тема.
Наскільки війна в Україні впливає на цю польську думку? Я вважаю, що ми відчули себе більш безпечними, бо виявилося, що хтось росіян затримав. Тому ми почуваємося більш безпечно. Хоча багато людей розуміє, що війна може бути в нашому столітті. Тому для поляків 11 листопада – це найважливіше свято. Тим більше для тих, хто причетний до цієї польської спадщини. В Польщі ми маємо два такі свята: 3 травня – це свято Конституції, ще з 18-го століття, і свято 11 листопада.
Як ви, як директор Польського інституту у Києві, відзначаєте цей День? Є якісь традиції?
По-перше, це обов'язок дипломата пам'ятати про свято. Навіть, якби я не хотів, то маю про це пам'ятати, як посадовець. Але, звичайно, що я святкую. З нас, з поляків, навіть сміються, бо ми завжди бігаємо на кладовища і запалюємо лампадки. Але в цьому році ми маємо ще 160-річницю Січневого повстання. І навколо цього будемо робити цікаві заходи. Вігілію — це означає "день до" (переддень) латинською мовою. 10 листопада в Польському інституті буде прем'єра цікавого документального фільму. Фільм був зроблений за підтримки Польського інституту Києву, але телеканалом "Київ". Фільм пов'язує січневе повстання з сучасною війною. Він для пересічних глядачів, там багато речей спрощених, щоб кожна людина могла зрозуміти. Але це була моя мрія, щоб колись українці подивились на ці події, як на події спільні – польсько-литовсько-білорусько-українські. І саме в цьому фільмі такий погляд існує. Тому для мене це свято велике.
Українці були присутні в цій боротьбі
Що Ви порадите українцям, які хочуть більше дізнатися про історію Польщі, історію її боротьби свою незалежність?
Українцям треба пам'ятати, що українці були присутні в цій боротьбі. Це не була чужа боротьба. В польських головах існують різні види польського патріотизму. Один з них – федералістичний. Він намагався відбудувати спільну Річ Посполиту. Не вдалося. Але там можна знайти український слід. І українці таки воювали за польську незалежність. Тому можна знайти щось своє в цій історії. І це цікаво. Але ми в сучасних часах. Можна подивитися і фільми про історію Польщі, в інтернеті їх багато.
А якщо говорити про книги?
Мабуть це буде звучати смішно, але я б рекомендував українцям піти на якийсь польський цвинтар або кладовище. Чому? В радянському періоді українцям, насправді, не дозволяли будувати свої національні пантеони, а в Польщі такі існують. І можна мандрувати цими цвинтарями і вчити історію. Так, ми поляки переживаємо нашу незалежність через різні пам'ятники, місця, де хтось загинув. На жаль, це була сумна історія, але так можна вчитися.
Щодо книг. Ми не маємо одного такого, як Михайло Грушевський. Його вага, важливість в українській історії полягає в тому, що він не тільки написав історію України-Руси, а він був засновником думки, що це саме Україна з історичної точки зору. Він саме це описав. У Польщі це з'явилося десь два покоління раніше. І одного історика, який би зробив таку одну роботу, немає. В цьому періоді маємо чудового історика – це великий науковець Анджей Новак. Професор Новак пише "Польську історію". Зараз маємо шостий том і вона ще не завершена. Там тисячі сторінок, але її цікаво почитати. Тільки треба знати польську. Маємо переклади на українську мову різних польських підручників про історію України. Їх можна знайти як у книжковій, так і в електронній версіях.
Польський інститут у Києві теж щось робить, щоб українці більше дізнавалися про історію Польщі?
В багажнику з Варшави я привіз кілька десятків таких історій Польщі українською мовою. І якщо хтось буде особливо зацікавленим, то для нього такий примірник буде. Але, насправді, це більше для вчителів польської мови або зарубіжної літератури. Бо вчителі для мене дуже важливі. Я вважаю, що зараз, коли Україна витискає російський сюжет зі своєї шкільної програми, можна запустити якийсь польський. Чому саме польський? Тому що наш досвід цієї боротьби, насправді, український. А у поезії буває так перенесено, що і слова "Польща" немає. Тобто можна з учнями обговорити тему української боротьби завдяки польській поезії, яка існує. Тому для мене і важливо передати ці підручники вчителям.
.jpg)
Не тільки Польща, але й поляки і польськість – це також український союзник
Зрозуміло, що війна змінює нас усіх. На вашу думку, ми стали сильніші?
Свідомість людей – це найважливіша частина держави. Громадянська думка завжди рятує державу, якщо вона сильна. А зараз в Україні вона дуже сильна. І це найбільша перемога, яка вже сталася. І ніхто цю перемогу не зможе в українців відібрати.
Ми сильніші ще й завдяки союзникам. Польща буде підтримувати нас і надалі?
Крім Польщі, українці мають передусім поляків. А, мабуть, найважливіше – польськість, як явище. Бо Польща, як ідея, трохи інша, ніж інші національні ідеї. Ми відкриті на співпрацю, особливо з українцями, білорусами, литовцями. Можна сказати, що Польща, як явище, як ідея, відкрита на співпрацю з тими, які колись разом з нами будували нашу спільну державу. Тому не тільки Польща, але й поляки і польськість — це також український союзник.
Що б ви хотіли побажати і полякам, і українцям у День Незалежності Польщі?
Це, мабуть, така мрія. Але хочу, щоб колись можна було запросити на парад якусь з частин ЗСУ, щоб подефілювали у нас, а якась польська частина отримала запрошення і після перемоги подефілювала на Хрещатику. Я маю свої улюблені українські бригади. 72-гу особливо люблю, бо це "Чорні Запорожці". Я маю українських друзів, які реконструктори саме цієї військової одиниці. Маю також інших улюблених, але не хочуть згадувати, бо їх буде багато. А побажання? Щоб Перемога була найменш болюча і сталася якнайшвидше!
