Антоніо Паренті. Фото: thewatcherpost.it
"Європейська перспектива України на порядку денному Єврокомісії"
— Україна очікує, що старт переговорів про вступ України до ЄС розпочнеться вже цього року. Україна продемонструвала прогрес у виконанні семи рекомендацій Європейської комісії. Чи бачите ви сьогодні причини, які могли б завадити розпочати переговори?
Вступний процес України до ЄС — це, звичайно, першочергове питання, і президент Європейської комісії декілька днів тому у своїй промові чітко сказала, що європейська перспектива України на порядку денному, тож ми робимо все можливе для того, щоб підтримати Україну. І вона також підкреслила, що вступний процес вимагатиме певних вимог, які Україна повинна виконати, для того, щоб мати змогу інтегруватися і стати частиною одного з найбільш конкуруючих ринків Європи. Тож, вступний процес вже розпочався і триватиме. Звісно, складно сказати, наскільки це буде все практично реалізовано. Є велика необхідність у тому, наскільки коректно вступний процес імплементований зі сторони України та Європи. І це не ті переговори, які будуть тривати вічно. Ми також чітко дали зрозуміти, що зусилля, які були зроблені європейськими інституціями, повинні бути зроблені й Україною. Тож процес продовжується.
"Україна має виконати всі 35 поправок, запропоновані Європейською комісією"
— Україна не перша держава, яка розпочинає переговори про вступ. Подеколи цей процес йде довше, подеколи швидше. Якої стратегії має дотримуватися Україна, аби подолати дистанцію якнайшвидше? Як би ви діяли на місці українського уряду?
Дуже складно насамперед говорити від себе особисто й особливо від імені українського уряду, який зараз постав перед надзвичайними труднощами. Звичайно, є необхідність подивитися на вступний процес, що під ним мається на увазі з технічної точки зору. Вступний процес — це, звичайно, політичний процес, який вимагає виконання певних умов. Але на додаток, вступний процес є абсолютно технічним процесом, і ми повинні бути абсолютно тверезими у цьому питанні. Україна має виконати всі 35 поправок, які були висунуті та запропоновані Європейською комісією. Ті пропозиції, які Європейська комісія запропонувала Україні, мають бути імплементовані. Тож стратегія насамперед має полягати у тому, щоб ніколи не втрачати необхідність працювати над собою, над країною і рухатися далі. І також бути політично включеним, зокрема у співробітництво із Брюсселем, і працювати над імплементацією законів. Тому що коли війна буде завершена, Україна буде здатна утримати той мир, до якого вона прагне. І тоді ми зможемо відбудувати економіку. Але ця економіка також зможе інтегруватися до ринку Європейського Союзу.
.jpg)
Антоніо Паренті та Сергій Стуканов
"Суспільство в Італії дещо пацифістське, але воно не вірить російській думці"
— Дозвольте далі я поставлю кілька запитань, які стосуються Італії. Днями Луїджі Серджіо Джермані, науковий директор Інституту соціальних наук і стратегічних досліджень Джино Джермані, виступив під час зустрічі "Брехня, пропаганда і дезінформація: вплив на перемогу України", яка була організована Фундацією Україна-США. Його висновок: проросійські наративи заполонили значну частину телевізійного простору Італії та поширюються місцевими лідерами думок у соціальних мережах. Як ви оцінюєте проникнення російської пропаганди в італійський інформаційний простір і як можна розвінчувати російську брехню? Я додам також, що серед наративів трапляються й такі, що спрямовані проти ЄС. Наприклад, про те, що Італія є залежною від ЄС і США, не має реального суверенітету. Якою є динаміка настроїв в Італії щодо ЄС?
Деякі з цих динамік абсолютно чітко були окреслені. І ми бачили в Італії, так само як і в інших європейських країнах, певне підвищення дезінформації зі сторони Росії. З одного боку, вирішення цього питання лягло на плечі Європейського Союзу та європейських інституцій. Але це також лягає й на плечі місцевої влади та кожної країни окремо. Ми ухвалили низку рішень, зокрема, уряд Італії вніс певні поправки, щоб протистояти російській дезінформації. Дуже багато дезінформації, яку ми не можемо перевірити, дуже багато різних думок, які дуже близькі одна до одної, але вони нечіткі, незрозумілі, й тому неясно, кому вірити. Громадянське суспільство в Італії доволі традиційне і дещо пацифістське, але все ж таки воно загалом не вірить російській думці. Воно підтримує Україну. Тому це повинно насамперед вирішуватися через уряд.
"Італійські санкції вплинули на економіку РФ, ми зробили все, що могли"
— За каденції деяких попередніх урядів, як-от уряду на чолі із Сільвіо Берлусконі, Італія значною мірою залежала від Росії в економічному сенсі та в сенсі ресурсів. На початку цього року обговорювалися плани відмовитися від російського газу до 2025 року завдяки поставкам з Алжиру. На якій стадії цей процес? Чи досягне Італія цієї мети?
Я думаю, що Італія вже не настільки залежна від російського газу, як це було раніше. Звісно, ми все ще залежні, але це не до такої міри. Це, звісно, завдає шкоди італійській економіці, тому що ми отримували вигоду від цієї співпраці. Але ми розуміємо ціну. Ми мали тісні відносини з Росією до того, як відбулася війна. Це правда. Але після того, як Крим був анексований, були запроваджені санкції. Тож це було наслідком дій Росії.
— Тож я продовжу тему санкцій. Європейський Союз запровадив 11 пакетів санкцій проти Росії. Існують полярні думки щодо впливу санкцій на РФ. Є міркування, що Росії вдалося налагодити постачання необхідних товарів та компонентів через треті країни, як-от Китай, Туреччина, і завадити цьому процесові не вдається. Це не схоже на пекельні санкції, які було обіцяно Росії перед повномасштабним вторгненням до України. Чи може ЄС посилити санкції?
Санкційний пакет, який був введений Італією проти Росії, на той момент діяв. Він вплинув на дуже багато сфер російської економіки. Але, звісно, існують ризики, як можна обійти санкції. Завжди. Тож ми вивчали ці закони. Ми вивчали, як ми можемо зробити це правильно, як натиснути на Росію, щоб вони не змогли обійти санкції. І останній пакет був сфокусований на тих компаніях, які намагалися обійти санкції та потрапити на європейський ринок. Тож ми зробили все, що ми могли.
