Фото: надані Катериною Кох
Якщо людина поділилася з вами своїми проблемами – це говорить про те, що вона вам довіряє. Не зневажайте її довіру
Ми живемо у складні часи. Хочеться бути людиною, яка може підтримати близьких і колег, підставити їм плече. Як взагалі зрозуміти, що людині потрібна підтримка?
Люди достатньо емпатійні й соціальні особини, тому зазвичай ми бачимо по обличчю – і вміємо добре читати своїх друзів, рідних, колег. Навіть по голосу на відстані можемо визначити орієнтовно, чи потребує людина нашої підтримки і чи потрібно зараз їй щось від нас.
На фото Катерина Кох
Хочеться зрозуміти, як бути максимально тактовним в ситуації, коли людина переживає складний період. Як запропонувати допомогу і при цьому не сказати чогось такого, що може погіршити стан людини?
Перше правило – ми не йдемо допомагати, якщо самі не маємо на це сил. Це база. Але якщо ці сили є, діємо наступним чином.
Спочатку треба зрозуміти, якої допомоги потребує людина. Ми не близнюки і не знаємо, що для іншої людини значить допомога. Тому завжди починаємо з фрази «ти як?». Це правило першої психологічної допомоги для не психолога.
Це питання завжди потребує уточнення: «Чи можу я тебе зараз підтримати? Я ще не знаю, як тебе підтримати – допоможи мені, розкажи». Якщо ми чуємо, що людина розповідає про свої труднощі і переживання – ми таким чином «приєднуємось».
Як ми можемо приєднатись до емоції людини? Можемо сказати «Ого! Я й уявлення не мав, як ти зараз». «Ти знаєш, я теж боюсь, але бачу, що тобі зараз, мабуть, ще страшніше». І обов’язково намагаємось не втратити емоційний зв’язок і запропонувати допомогу негайно: «Що я можу зараз зробити для тебе? Чим я можу допомогти? Давай я це зроблю прямо зараз. Твої потреби зараз для мене пріоритет». Ми намагаємось не тільки почути, а й одразу зробити щось. Тому що підтримка – не про те, що ми зробимо післязавтра. Ні, підтримка – це те, що ми можемо зробити зараз.
Підтримка – це не те, що ми можемо зробити післязавтра. Підтримка – це те, що ми можемо зробити зараз
Що категорично не варто говорити, коли ми пропонуємо підтримку?
Є чотири блоки, які я дуже прошу саме в такий період часу не говорити своїм близьким.
1. Не давайте порожніх обіцянок. Ми не обіцяємо, що все буде добре, що все владнається і життя обов’язково налагодиться. Тому що це гарна мотивація, але в сьогоднішній час вона не є достатньо правдивою і опорною. І ми не можем на неї відрефлексувати – ми ж не день народження святкуєм. Уникайте будь-яких порожніх обіцянок.
2. Не забороняйте емоцій. Якщо ви спитали «як ти?» і людина розплакалась чи переживає злість – не потрібно її зупиняти і говорити «Не плач, не злися, не треба так хвилюватися. А ну, заспокойся, візьми себе в руки!». Це теж не працює.
3. Уникайте оціночних коментарів. В нас є така схильність – ми любимо одне одному робити зауваження, думаючи, що ми робимо добре. Бо хто ж як не я, скажу тобі, як правильно жити? Але ніде немає таблички з правилами кому як жити. Тому обійдемося без оціночних коментарів на кшталт «Раніше треба було думати», «А я ж тебе попереджав/попереджала», «Та все ж було очевидно – ти що, не знав/знала», «Та не треба було бути таким наївним/наївною». Оце точно не потрібно говорити.
4. Знецінення – це найбільш жорстокий блок. Як звучить знецінення? «Та це не варто таких сліз!», «Це не кінець світу», «Нічого ж тут такого не сталося», «Ой, придумав/придумала собі!», «Та це можна пережити і забути завтра». Будь-ласка, якщо ви вже спитали і людина з вами поділилася – це говорить про те, що людина вам довіряє. Не зневажайте довіру до почуттів близької людини.
Це базові правила для непсихологів. Якщо ви розумієте, що проблеми ваших близьких мають більш серйозний характер і ви не можете допомогти – будь ласка, звертайтеся на урядові телефони психологічної підтримки або місцевих фахівців.
