8 лютого після перемовин між Макроном та Путіним сторони "натякнули, що точки порозуміння між Росією та Заходом можливі". Чи можна це вважати позитивним фактором?
"Насправді між Заходом та Москвою не існує великих суперечностей. Якщо ці точки дотику будуть знайдені за кошт України, то мене, як громадянина України, таке порозуміння не влаштовує.
Повернемося у дев’яності роки і згадаємо ситуацію, коли на Україну тиснули, щоби вона відмовилася від ядерної зброї. І хоча це було наше суверенне право, ми на це погодилися, і відмовилися від ядерного статусу. Сьогодні ми можемо критикувати це рішення, але мусимо визнати, що допущені тоді стратегічні помилки, привели до тих наслідків, які ми пожинаємо 30 років після.
Зараз перед нами стоять нові виклики: це війна в Україні, яка триває з 2014 року. Крим Росія намагається анексувати не вперше. Ще в дев’яностих роках, за часів першої каденції Кучми, Росія здійснювала таку спробу. Тогочасна відсутність українського національного істеблішменту принесла ті результати, які ми маємо сьогодні.
І сьогодні я розумію, що ми наблизилися до повторення тих самих стратегічних помилок, які були допущені раніше", — розповів політолог Олександр Антонюк.
Еммануель Макрон підтвердив, що проект Закону "Про засади державної політики перехідного періоду" знято з розгляду Верховної Ради України за домовленістю в рамках "Нормандського формату", як цього вимагала Росія. Чи є це несподіваною подією для України?
Проект Закону "Про засади державної політики перехідного періоду" — цей Закон визначає засади державної політики перехідного періоду та спрямований на уніфікацію підходів до деокупації тимчасово окупованих територій, а також реінтеграцію цих територій та їхніх мешканців, — прим.ред.
"Дійсно цей проект Закону був зареєстрований і на минулому пленарному тижні звучала теза про його відкликання з розгляду Верховною Радою. Зараз це вже є підтвердженою інформацією.
Я вважаю, що відкликання проекту Закону "Про засади державної політики перехідного періоду" є першим кроком до капітуляції.
Проаналізуймо тезу "Закон не відповідає Мінським домовленостям". Насамперед слід окреслити, що таке Мінські домовленості — це нікчемний документ, який не підтверджений жодними міжнародними інституціями, зокрема не імплементований Верховною Радою України, тобто це своєрідна "дорожня карта".
Тож, коли ми відкликаємо українські законодавчі ініціативи під тиском країни-агресора і за потуранням наших західних партнерів, ми ризикуємо повторити наші стратегічні помилки, наслідки яких вирішувати доведеться нашим майбутнім поколінням. І немає гарантії, що Україна залишиться суверенною і з тими територіальними межами, що й сьогодні.
Сьогодні йде мова про федералізацію України. Що таке "федералізація"? Це коли на базі унітарної України буде сформовано декілька республік зі своїми інституціями, парламентами, а "Україна" залишиться у вигляді назви", — наголосив політолог.
За словами Олександра Антонюка, Путін зараз намагається запустити певні процеси, які викличуть дестабілізацію в Україні. Це є однією із загроз.
Якщо Володимир Зеленський спробує реалізувати частину Мінських домовленостей, то нам варто згадати, що відбувалося у 2015 році. Коли спроби внести зміни в Конституцію України завершилися великими акціями протесту під Верховною Радою і кинутою гранатою в натовп, що призвело до смерті 4 нацгвардійців. А якщо розглядати перспективу наслідків у масштабах всієї країни, то в нас може виникнути внутрішня загроза, якою Путін обов’язково скористається.
Перед візитом до Москви Макрон поспілкувався з Президентом США Байденом, Держсекретарем США Блінкеном та Прем’єр-міністром Великобританії Джонсоном. Тож чи була позиція Макрона у Москві консолідованою, чи все ж він здобував для себе передвиборчі дивіденди (невдовзі відбудуться вибори Президента Франції)?
"Слід враховувати, що кожна країна має свої національні інтереси і пріоритети.
Президент Франції Еммануель Макрон входить у виборчу кампанію. Одним із кандидатів у Президенти Франції є Марін Ле Пен, яка дотримується лівих поглядів у політиці. Зокрема вона відома своїми популістськими гаслами щодо того, що у випадку її перемоги Франція вийде зі складу НАТО. Уже сам факт такого дискурсу в такій країні як Франція є дестабілізаційним фактором, не лише в Європі, але й у самому НАТО.
Слід розуміти, що якусь позицію підтримки французького населення Марін Ле Пен все ж здобуде. Її підтримує Російська Федерація — не лише ідеологічно, але й фінансово.
Тому можна припустити, що на шестигодинних перемовинах між Макроном та Путіним першочергово були обговорені саме ці питання, а безпека в Україні, цілком вірогідно, могла бути аж на третьому місці. Можливо, ціною за послаблення позицій Ле Пен були наполегливі рекомендації Франції щодо того, щоби Україна не уникала виконання Мінських домовленостей.
Пріоритетом для США є конкуренція з Китаєм. РФ, розуміючи, що фактично тримає в руках "золоту карту", буде намагатися проштовхувати свою позицію щодо того, що Україна не повинна увійти до складу НАТО. Натомість США не можуть публічно пристати на такі умови, оскільки вони задекларували, що кожна країна має суверенне право. Тому саме федералізація України є тим консенсусом, який допоможе не втратити обличчя всім гравцям, натомість українці зазнають чималих втрат", — стверджує Олександр Антонюк.
Фото: REUTERS
