Чому відбувається "Чорна п'ятниця" і як працює економіка без шкоди для довкілля
Проблема викидів і забруднення довкілля наразі покладається більше на споживання, ніж на виробництво. Тому найголовніше на сьогодні — як люди і взагалі публічна система з людьми ставиться до того, що тої великої маси перероблених або використаних товарів, які купувались раніше, і як побудована система.
Щодо того, чому відбувається "Чорна п'ятниця", то є пояснення насамперед з точки зору капіталістів. Щоб нормально заробити і конкурувати на ринку, тобі треба великі тиражі речей, тому що так ти зменшуєш собівартість. Як наслідок, ти можеш вийти на ринок до людей з нормальною ціною. Тому плануєш весь рік так, щоб, наприклад, на Різдво або на наступний час ти виробляєш новий вид товару, більшість його продаєш, але в тебе залишаються певні залишки, певні речі, які треба продати, можливо, навіть за собівартістю або трошки нижче собівартості, бо ти давно вже все відбив і тобі просто треба все подати, щоб воно не лежало на складах і принесло якийсь прибуток. Бізнес і ринок пропонують ці товари з великою знижкою для того, щоб перед тим, як вийдуть нові товари на Різдво, ми розкупили все старе і далі вони могли виробити ще раз доступний товар.
Не треба стримувати людей у тому, що вони хочуть придбати собі пуховик чи комп'ютер. Це нормально. Людина може мати п'ять пар кросівок чи три куртки. Проте проблема в тому, наскільки сам процес виробництва є нешкідливий і наскільки злагодженою є система переробки у суспільстві: якою є відповідальність самого покупця, як побудована публічна система, яка мотивує виробників, як бізнес, який займається переробкою, мотивує споживачів тощо. Якщо це все налагодити, то ми і не йдемо проти природи речей, що люди продають і купують речі та живуть нормально, але разом з тим вони не вбивають екологію, яка навколо них знаходиться.
Читайте також: Передноворічна лихоманка: як не перетворити свята на катастрофу для сімейного бюджету? Поради психологині
Про купівлю індивідуальних товарів за кордоном
Для індивідуального споживання навіть бар’єр у розмірі 300-400 євро є нормальним. Україна занадто врегулювала ліміт на ввезення товарів з-за кордону, тому що, на мою думку, вона йде не тим шляхом боротьби з тіньовою економікою, запровадивши ліміт у розмірі 100 євро. Дуже часто саме продавці, а не індивідуальні покупці купують начебто індивідуальні товари, а насправді це певна фірма, яка купує сто пуховиків і продає їх українцям, і таким чином заходить в тінь. Тому якщо це системний бізнес, він справді має сплачувати податки.
Якщо говорити з точки зору споживання і як індивідуальне споживання шкодить довкіллю то, наприклад, зараз є тренд купувати замість поліетиленових пакетів бавовняні сумки. Але їх найбільша проблема у тому, що кількість енергії, витраченої на бавовняну сумку і циклів, які вона прийшла, починаючи від вирощування бавовни, набагато більше, ніж у поліетиленового кулька. Якщо ми враховуємо і кліматичні, і екологічні зміни, то шкода бавовняною сумки вище, ніж пакета. Це не говорить про те, що все потрібно забруднити кульками. Тому, по-перше, ми маємо враховувати ціну виробу і наскільки енергетично це затратно. По-друге, бавовняні сумки не дуже сильно переробляються просто так. Тому з речами ми маємо думати циклом: сьогодні ми купили і ми викинули її у смітник, але це лише 5-10% життя цього товару. Перед цим сировина була виготовлена, вона приїхала на переробний завод, переробилася в матеріал, потім матеріал приїхав на фабрику, там пошили сумку, а потім перевезли на оптові склади та магазини, а потім виріб опинився у вас. У нормальних суспільствах річ після її життя проходить переробку, а потім використовується знову. А в Україні вона просто викидається на звалище, отруюючи разом з іншими товарами наше життя.
Що українцям потрібно знати про економіку, щоб помірковано споживати
По-перше, не треба боятись споживання як явища. По-друге, не треба думати, що все лише знаходиться в рамках індивідуальної відповідальності. Але має бути публічна дискусія і громадянське суспільство має формувати сам процес. При цьому держава може виставляти умови, тим хто збирає сміття. На сьогодні собівартість утилізації дуже висока і це не дуже вигідно. Тому на даному етапі, це поки технологічно і ринково не є вигідно, ми можемо домовились, що місцеве самоврядування або інші публічні інституції введуть додатковий відсоток на утилізацію сміття, який далі в конкурентних умовах може розподілятися самими утилізаторами, тим сами мати ресурси і залучати інвестиції. І далі вже почнуть будувати перерозподільчі центри. Тому проблема існує не не тільки в індивідуальній відповідальності, а й в публічній культурі.
Фото: pexels.com
