Про несподіванки на місцевих виборах
Низька явка не була несподіванкою. Можливо, вплинула пандемія. Не знаю, чи можна вважати, що люди побоюються йти на виборчі дільниці, де немає такої щільності, як, наприклад, у міському транспорті. Я рахую, що такий низький спад ─ це реакція на дуже незадовільний попит на політичному ринку. Не тому, що його немає. Взагалі по країні не можна виділити якісь політичні сили, які отримали з цих виборів зиск. Хіба що партії мерів. Деякі сильні мери перемогли і провели свої сили до рад. А решта національних проектів провалилися. Я б звернув увагу на дуже невдалий виступ партії "Батьківщина", яка завжди вважалася партією з сильними місцевими осередками. На попередніх виборах в цілому по країні "Батьківщина" була другою, а зараз її практично немає. У загальнонаціональному плані вона пропала. Ви собі уявляєте українську політику, з якої випала Юлія Тимошенко? Олег Ляшко ─ це також людина-бренд, дійсно потужний політик. Його "Радикальна партія" пролетіла повз парламентські вибори і намагається відродитися. Але він поки що не може перемогти на окрузі на Чернігівщині. Щось відбувається в українській політиці.
Читайте також ─ Місцеві вибори-2020: як змінювалися тенденції виборчої кампанії за роки незалежності?
Про результати пропрезидентської партії на місцевих виборах та "5 запитань Зеленського"
Виступ "Слуги народу" на місцевих виборах я б не відніс до провалу. Провалу-провалу не було. Це був провал відносно їх результатів півтора роки тому, коли вони всіх прибрали чисто. Вони потрапили у багато рад, але щодо боротьби за мерське крісло у великих містах, то їх там немає й близько.
Для мене ознакою провалу "Слуг народу" є саме славнозвісне і дивне опитування. І воно більше свідчить про те, що відбувається, на жаль, на нашій верхівці. Їх ніхто не змушував робити те, що вони зробили. Це опитування сказало більше про цю партію, ніж будь-яке голосування. Те, як це було задумано, як було організовано, як було проведено, а навіть більше не проведено. Воно відбулося менше, ніж на половині дільниць. За їхніми екзитполами, опитано десь 17% населення. Але при проведенні справжніх екзитполів людина має відповісти ще на кілька десятків питань. Тобто складається портрет виборця, за яким складається репрезентативна вибірка, яка відповідає демографії в Україні. А ми побачили інше: 5 питань на папірці і жодної інформації про виборців. Тобто ці цифри дійсно не можна озвучувати. Вони смішні. Це не відображає думку народу. І ці цифри взагалі незначущі. Тому соромно ними розмахувати. Мені здається, що це опитування ─ неспровокована відповідь не народу, а саме влади про власний інтелектуальний рівень. І відповідь для них дуже не компліментарна.
Фото: Суспільне
Про прагнення до стабільності та безальтернативність на виборах
Існують уявлення, що тим у кого є влада і гроші можна більше, ніж нам простим. І на місцях це самоприниження існує. Особливо у бідних громадах, де люди справді залежать від місцевих баронів та представників місцевого бізнесу, які дають роботу і гроші. З іншого боку, сказати, що це явище лише провінційне і пов’язане з сільським менталітетом не можна. Так, у Харкові в Кернеса політично немає конкурентів взагалі. Люди знають, що у нього досить суперечлива біографія, але вони вважають, що без нього буде гірше. Якщо говорити про Лозінського, то з іншого боку, у його окрузі не було людини, яка могла вийти і кинути йому виклик. Так само, як немає такої людини у Харкові, яка і виграла, тому що знає, як розвивати місто і дати йому імпульс. Щодо Києва, то у жодної політичної сили також не знайшлося людини, яка б склала Кличку справжню конкуренцію і яку кияни сприйняли як справді альтернативу. Феномен Труханових, Кернесів, Кличків і полягає у тому, що тільки-но з’явиться інша така людина, вони луснуть, як кулька. Але таких людей немає. І це частково відповідь на те, чому люди так мало пішли на ці вибори. Вони не бачать альтернативи.
У нас поки що дві крайнощі: або давайте візьмемо когось з вулиці, всадимо в депутатське крісло і, може, він щось зробить, а з іншого боку, давайте нічого не міняти і нехай буде той пан, який з 90-х банкує за наш рахунок. А треба шукати сплав досвіду, знань з порядністю, з розумінням, як розвивати і розвиватися. Це дуже проста формула, але поки що ніде ми не можемо її знайти.
Фото: УНН
