Мобільний додаток

Місцеві вибори на новій територіальній основі: як зміниться життя поліетнічних громад?

17.09.2020 р., 19:05

З 2014 року, коли в Україні стартувала реформа децентралізації, місцева влада у спроможних громадах отримала значні повноваження і ресурси. Разом з тим до органів місцевого самоврядування перейшла і відповідальність за підвищення якості життя людей, за всебічний розвиток громади. Україна ратифікувала багато стандартів Ради Європи, серед них – Європейську хартію місцевого самоврядування, Рамкову Конвенцію захисту національних меншин, Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Тож чи відповідають українські реформи цим стандартам, як саме реформа місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою змінила життя національних меншин в об'єднаних громадах та як вони вплинуть на поліетнічні громади місцеві вибори, які відбудуться 25 жовтня? Про все це Українському радіо розповіли радник міністра розвитку громад та територій Іван Лукеря та активіст Красносільської ОТГ, режисер, представник ромської громади Валерій Продан.

Пане Іване, як децентралізацію мають відчути у своєму повсякденному житті мешканці міст, містечок, сіл?

ЛУКЕРЯ: Ми усі попередні роки обговорювали процес децентралізації, зокрема процес добровільного об'єднання громад. Я наголошу на слові "добровільне", оскільки  всі попередні роки рішення приймалися на добровільній основі відповідно до перспективних планів, до стратегічних документів, які розроблялися у тому числі і з урахуванням етнічних, географічних, історичних, культурних особливостей окремих територій в межах областей. І це бралося до уваги при формуванні перспективного плану і при добровільному об'єднанні територіальних громад. Але як вплине реформа, яка на сьогодні комплексно завершена, ми це вже будемо відчувати з першого січня 2021 року по всій території України. Тому що нарешті вперше за всі роки незалежності вибори відбудуться не до 11 тисяч сільських, селищних, міських рад. Країна буде обирати всього 1 430 спроможних територіальних громад по всій території. І сьогодні парламентом було прийнято зміни до бюджетного кодексу, який фактично закріпив те, що вже є у проєкті бюджету на наступний рік, який передбачає дуже просту річ: все, що раніше було на районному рівні – ресурси, повноваження, закріплення податків, субвенції на освіту, додаткові дотації тощо,  з першого січня переходять до сільських, селищних, міських рад. А це колосальний ресурс, колосальні повноваження, і одночасно колосальна відповідальність місцевої влади за створення умов для життя, розвитку людини, незалежно від того, де вона проживає.

Але який індикатор для мешканця, щоб він відчув, що  реформа спрацювала чи не спрацювала? За якими ознаками він має це зрозуміти?

ЛУКЕРЯ: З цього якраз виходить те, за що буде відповідати селищна чи міська рада і за що буде відповідати тільки селищний чи міський голова, якого оберуть 25 жовтня. В першу чергу, це все, що стосується території по усіх індикаторах. Якщо людина йде додому пішки з одного кінця населеного пункту в інший і якщо вулиця не освітлена, отже місцева влада працює погано. Якщо комунальна дорога до амбулаторії, до школи, до опорного закладу не зроблена за наступний рік-два, отже місцева влада погано працює.

Місцева влада погано працює, чи реформа?

ЛУКЕРЯ: Власне, місцева влада. Якщо взяти ті громади, що об'єднувалися на добровільній основі, там, де влада працювала відповідально, наприклад, ніколи не було поломок за опалювальний сезон. Натомість у нас є Сміла Черкаської області, де кожного року ми маємо одну й ту ж саму проблему. Чому аналогічне місто на 50 тисяч по сусідству, наприклад, Золотоноша, немає цих проблем, а місто Сміла, таке ж саме за умовами -– має? Тому що місцева влада цього системно не вирішує. Чому одна сільська громада в Чернівецькій області створює умови для самозайнятості – оптимізує мережу закладів освіти, здійснює ремонтні роботи тощо, а сусідня громада, маючи такий же ресурс, таку ж кількість людей, таку ж площу, є сусідами по району, працює набагато гірше?

Тому ключове завдання реформи – створити однакові умови для розвитку, надати фінансові інструменти, правові інструменти – тільки займайтеся! У цьому суть децентралізації. Більше район про це не буде думати. На сьогодні кожна громада по суті стала районом, справжнім місцевим самоврядуванням, де є голова і депутати. Раніше можна було казати, що голова РДА, який призначений з Києва, президентом, несе відповідальність за те, що у нас погано у школі.  З 1 січня 2021 року у кожному куточку України, якщо є проблема з опаленням у школі, якщо є проблема з освітленням вулиці, якщо є проблема з наданням базових адміністративних послуг, це вже буде проблема місцевої влади. Тому що передали ресурс, закріплено повноваження законом про місцеве самоврядування і секторальним законом, тепер відповідальність якраз місцевого самоврядування.

Пане Валерію, хотів розпитати. Ви живете у Красносільській громаді, на Одещині. Як ви особисто відчули чи не відчули вплив реформи децентралізації на ваше життя, на життя ваших односельчан?

ПРОДАН: Я б не сказав, що ми дуже сильно відчули. Тобто децентралізація, яка відбулася,  може якось може впливати. Але сильного впливу ми не відчули.

Чи очікуєте ви якихось змін? Бо реформа, зрештою, триває. Зараз вибори відбудуться на новій територіальній основі, вже можна казати про завершення визначення територіальних меж громад і районів. Що ви очікуєте на його завершальному етапі?

ПРОДАН: Я очікую, що після виборів будуть якісь покращення навіть у нашій громаді. Тобто ми більше контактуватимемо з місцевою владою, аби отримувати якісь засоби, ресурси, щоб розвивати культуру, спорт. А загалом, те, що пов'язано зі мною, це розвивати кіно.

Як у громаді розв'язуються питання, наприклад, безпеки громадян або підвищення освітнього рівня представників різної національності, зокрема, ромської?

ПРОДАН: Щодо безпеки, у нас, приміром, взагалі не було світла на вулиці, де проживають роми. Ми звернулися від своєї організації, сказали, що у нас є така проблема, якось посприяйте. І вони поставили світло. Щодо покращення освітнього рівня, ми від своєї організації цим займаємося. Від правозахисного ромського центру написали проєкт, а міжнародний фонд "Відродження" підтримав його. І зараз у нас триває проєкт "Театральна школа", де ми маленьких ромських дітей навчаємо театральному мистецтву – сценічній мові, пластиці, акторській майстерності. По закінченню його буде спектакль. Так ми розвиваємо маленьких ромів, щоб вони були освіченими і розвиненими культурно, це діти від 8 до 16 років.

Ви сказали, що ваша сфера  кіно. Чи є якісь у вас проєкти, які реалізуються, чи у майбутньому заплановані, що пов'язані з кінематографом?

ПРОДАН: Що пов'язано з кіно, вже реалізували документальний фільм про ромів. Він розповідає про ромів, які навчаються, досягають своєї мети, працюють, тому що дуже багато стереотипів, що роми якісь інші, погані, не такі як усі. У цьому фільмі я кажу про те, що є хороші роми, вони навчаються, працюють, досягають мети. Фільм несе смисл для мотивації молодшого покоління, тому що багато ромів вважають: якщо вони народилися у бідній родині, то у них немає майбутнього. Я, до речі, теж з бідної родини, але це не вплинуло на те, що я навчився, отримав освіту і став нормальною людиною. Вже зняли один документальний фільм за підтримки міжнародного фонду "Відродження". Вони виділили кошти і ми зняли фільм, який називається "Успіх починається із свідомості".

Це фільм про ромів вашої громади чи загалом України?

ПРОДАН: Про ромів України. Я у ньому беру участь, мій брат. Ми з однієї громади. І є дівчинка, вона з іншої громади. І ми з'єднали.

Пане Іване, приклад такої активності з боку представників національних меншин громад, виняток, чи є вже така тенденція в ініціативах саме на рівні громад?

ЛУКЕРЯ: На жаль, у попередні роки це був скоріше виняток, ніж правило. Але сьогодні переломний момент, коли все більше з'являється, навіть сільських громадах, у селищних, громадське середовище активності. Спільноти щось акумулюють, починають самоорганізовуватися навколо громадських ініціатив. Мені дуже сподобався приклад щодо безпеки і освітлення. Коли громадськість об'єдналася від вашої організації і звернулися до місцевої влади, і було проведено освітлення фактично як фактор безпеки. Якраз завдання децентралізації саме вивільнити громадську активність і дати можливість місцевій владі реагувати на ось такі заходи.

Коли ми говорили про різні активності, про розвиток громад, то зіштовхнулися з такою проблемою, що ніби є кошти, є ініціативи, але не вистачає кадрів. Чи справді це є проблемою для громади, і чи є вона якоюсь особливо гострою для поліетнічних громад?

ЛУКЕРЯ: Я думаю, що вона є проблемою від національного уряду до приватного бізнесу, великих компаній до місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади. І це правда. Особливо для невеличких громад це величезна проблема. На сьогодні вона трохи дасть поштовх у зв'язку з ліквідацією районів і з обмеженими повноваженнями районних державних адміністрацій. Коли фінансист, освітянин або людина, яка відповідала за медицину, за культуру,  в принципі, може працювати в системі виконавчої місцевої влади, з певним рівнем освіти, навичками, компетенцією, перейдуть у цих районах з державних адміністрацій, які будуть ліквідовані, у місцеве самоврядування, у громади. Таким чином у нас, з одного боку, держслужбовців стане менше, але посадових осіб місцевого самоврядування стане дещо більше. Це трохи покриє потребу в кадрах. Проте глобально є проблема в невеличких громадах. Щодо поліетнічних, це дуже залежить від ситуації. Наприклад, є батьківська громада в Закарпатській області. Там, де угорці як значний відсоток є національною меншиною. Там проблем з кадрами немає. Це достатньо багата громада, навколо природних ресурсів знаходиться. В чернівецькій області на момент добровільного об'єднання з 33-х 12 були громади поліетнічні. У більшості з них не було кадрових проблем. В окремих, маленьких, звичайно, була проблема. Але вона нічим не відрізнялася від будь-яких інших громад, навіть від моноетнічних з українцями. Проблема з кадрами, з компетенціями не залежить від етнічності, чи будь-яких інших поглядів, а, в першу чергу, від ресурсів, які  є навколо, від розміру цієї громади.

Коли ми говоримо про певні переживання, страхи людей перед реформою, дуже часто вони пов'язані із доступністю послуг. Кажуть: "А як ми зможемо медичні послуги отримувати? Чи далеко нам треба буде по довідку їхати. Чи не закриють школу?".  Це насамперед, напевно, хвилює мешканців громади – доступність послуг, їх якість  – це повністю відповідальність місцевої влади, чи все ж держава теж має тут свою роль відігравати?

ЛУКЕРЯ: Спільне партнерство місцевого самоврядування і державної влади. Для цього є "рука держави" через різні державні програми підтягнути ті території, які є слабшими. Тому що місто Львів і Мамалигівська громада – трохи різні по населенню, по бюджету, зареєстрованому бізнесу і так далі. Але задача така, що незалежно від місця проживання, людина має отримати приблизно однакову якість і доступність цих послуг через різні інструменти держави. Наприклад, Державний фонд регіонального розвитку. На сьогодні в межах невеликого будівництва здійснюється ремонт  шкіл, садочків, спортивної інфраструктури, доріг і так далі. Де? в громадах. Не у Києві, не на вулиці Кобилянської у Чернівцях, не на Франка у Львові. А у громадах різних. Це – "рука держави". Наприклад, цільові субвенції на нову українську школу, де закуповується обладнання, меблі в опорному закладі. Ремонт в приймальних відділеннях лікарень. Це також "рука держави". На наступний рік також буде існувати Державний фонд регіонального розвитку. На сьогодні в проекті бюджету це більше, ніж дев'ять мільярдів гривень, знову ж таки – на регіональні пріоритети держави. Затверджена державна стратегія регіонального розвитку, визначені чіткі пріоритети, які проекти можуть бути профінансовані за рахунок державного бюджету. У нас 585 громад не мають ЦНАПів на своїй території. А у проєкті державного бюджету передбачено півмільярда на розбудову ЦНАПІВ у громадах, де їх взагалі немає. Бо громада не зможе його побудувати, бо це буде довше. Таким чином держава надала підтримку, а потім вже ви займайтеся, платіть зарплату адміністраторам, за Інтернет, за опалення. Але на старті ми допоможемо. І таким чином є багато інструментів. Тому це спільне партнерство - дати поштовх, оскільки усі регіони різні між собою. А потім місцева влада повинна це підхопити, дофінансувати, у тому числі, утримувати для того щоб людина отримувала якісні послуги. І по всіх секторах у нас має бути спроможна освітня мережа, опорні заклади, філії, де нормально наповнюваність класів. А не де по три дитини навчається у класі. Тому що це не освіта, а просто утримання. А дитина не отримує хорошу освіту, якщо там 5-7 дітей, малокомплектна школа. Якщо 10 дітей, 18 предметів. Не можна залучити 18 вчителів на 10 дітей. Амбулаторії. Їх доступність. Якщо є населений пункт на відстані більшій, ніж 20 хвилин їзди, має бути окреме робоче місце адміністратора ЦНАПу, або старости. Має бути центр здоров'я, куди сімейний лікар може приїхати періодично приймати пацієнтів. Садочки – 100% покриття. Дитина має право на місце в садочку, незалежно від того батьки віддадуть дитину у садочок, чи ні. По дорогах – сполучити усі села інфраструктурою з центром громади. Для цього мають бути дороги. І таким чином за декілька років вже спільно із спроможними громадами, я переконаний, що в Україні буде на порядок вища якість інфраструктури, надання послуг. Я сюди включаю і амбулаторії, і ЦНАПи, і центри безпеки, і такі елементи безпеки як освітлення, як водопостачання,  і пункти здоров'я, і що важливо –спроможна освітня мережа.

Зараз Україна і всі наші громади стоять на порозі нових змін. Ми вже нарешті завершили етап територіального розподілу. Скоро вибори. І ось тепер я хотів би у Івана Лукері поцікавитись, а що власне на цьому етапі, які зміни відбудуться і як їх мають відчути люди після виборів?

ЛУКЕРЯ: В першу чергу у них буде менше начальників. Буде голова на одну велику громаду. Це –фундаментально. Друге, людина має забути поняття "районний центр". Немає більше районного центра, де була бібліотека, центр культури, "білий дім"  і пам'ятник Леніну. Все, нема цього вже більше. Є громада,  є місцеве самоврядування, є не призначений адміністрацією, а обраний на місцевих виборах голова громади, який підконтрольний, підзвітний лише громаді, а не іншому  органу. Так буде жити вся країна з 1 січня 2021 року. Громада більш не буде залежати від якихось там бюджетів вищого рівня. Кошти ідуть з державного бюджету в бюджет громади. Це рахують субвенцію, певні дотації, податки. На сьогодні парламент підтвердив рішення, ухвалив закон, ПДФО, інші місцеві податки і збори, субвенції будуть зараховуватися в громаду. Податок залишається на місці. Це ресурс. Це все можливості для ефективного, якісного управління з 1 січня. Щоб ті позитивні елементи, які ми чули у сюжеті, з'явилися в кожному куточку України. Хотів підкреслити один з елементів, які повторювали декілька голів громад, що ми стали громадою, що ми колективно, ми  спільно і так далі. Сьогодні вони приймали рішення добровільно, сьогодні також значна частина - це майже 6000 органів місцевого самоврядування об'єдналися у 1 500. Це означає, що вони не проходити етапу перемовин і так далі. І ключова  задача, щоб кожна людина відчувала себе комфортно, створивши спільноту. Перейти від того, що ми просто мешканці якогось села, на те, що ми тепер громада і спільно відповідаємо за своє майбутнє, як будемо жити далі.

Під час підготовки програми були використані матеріали проєктів Ради Європи "Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні" та "Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні". 

ФОТО: BBC

Місцеві вибори на новій територіальній основі: як зміниться життя поліетнічних громад?

Новини по темі