"Усі учасники Іловайських подій – це добровольці": учасник боїв про трагедію

"Усі учасники Іловайських подій – це добровольці": учасник боїв про трагедію

Серпень після 2014 року асоціюється в українців ще й з подіями, які розгорталися під Іловайськом. Минуло 6 років, а однозначних і простих відповідей на запитання, як це могло статися, немає. Відповідно до даних Національного військово-історичного музею в тих боях у серпні 2014 полягло 368 українських бійців, 18 вважають зниклими безвісти. Про деталі та акценти того, що відбувалося у серпні під Іловайськом, розповідає Ігор Гевко, доброволець батальйону "Донбас", учасник боїв за Іловайськ, заступник голови ГО "Учасники бойових дій "Сармат".

"З самого початку, з 2014 року, я чув фразу "Іловайський котел", але я особисто не погоджуюся із таким формулюванням, тому що відбувався прорив від потужного російського оточення і цей прорив відбувся з величезними втратами, героїчними діями наших військових добровольців. Але він відбувся. Результатом цього прориву стала зупинка подальшого просування російського вторгнення, тому говорити "Іловайський котел" буде не дуже коректно", – розповідає Ігор Гевко.

"Я вважаю, що всі військові, які брали участь в 2014 році, зокрема які брали участь в Іловайській битві, були добровольцями. Але існує дві категорії добровольців: цивільні добровольці та військові добровольці. Цивільні добровольці це, зрозуміло, люди з офісу, з роботи, з села і так далі. З Майдану, в першу чергу. Це був такий позов, приклад виходу на захист держави. Мені стало відомо, що будь-хто з військових мав можливість написати рапорт і не поїхати в Іловайськ. Мав можливість написати рапорт і не висуватися на бойові дії, тому що в нього є на те певні причини. Але всі ці люди, всі ці військові, солдати, сержанти, офіцери, які брали участь в Іловайській битві, були добровольцями, тому всі учасники Іловайських подій – це добровольці. Це кращі люди, захисники України в 2014 році".

Ігор Гевко зауважує: "Є розуміння трагедії як наслідок героїки по захисту і звільненню держави від російських найманців і російського вторгнення. Сама по собі трагедія не залежала від солдат, офіцерів, командування. Це більш політичне питання. Щодо кроку на захист держави – це цивільний обов’язок кожного громадянина України, тому вибір загинути чи не загинути , йти захищати неньку-країну чи не йти захищати, – це був вибір особисто кожного. Ніхто нікого не примушував, люди свідомо йшли захищати свою країну".

Офіс Генерального прокурора України назвав єдиний фактор, який призвів до загибелі 366 українських військових у серпні 2014 року під Іловайськом, це – військова агресія ЗС РФ.

"Це головна причина, головний фактор. Звісно, Російська Федерація зробила своє вторгнення, розпочалася справжня війна, але відповідальність за будь-які події мають обидві сторони. Моє бачення з точки зору відповідальності до генерального штабу – це професійне керування, логістика, постачання, управління, правильно і вчасно надані команди, тобто тут є дуже багато питань до генерального штабу щодо керованості військовою операцією по захисту країни, і Іловайській операції, зокрема".

Фото: УНІАН