Ведуча:
Олена Гусейнова
"Назва фільму "Узлісся" – робоча. Вона не фінальна, адже ми ще працюємо над сценарієм. Але ми отримали фінансування від Українського культурного фонду саме на розвиток проекту, розробку сценарію та розробку тізеру, проведення кастингу і так далі", – розповідає Юлія Сінькевич.
За її словами, команда дуже довго шукала режисера, який би міг відобразити ідею, якою її бачили автори: "І зупинилися на грузинській режисерці Нані Дженелідзе. Вона має дуже багато відзнак і нагород, унікальний режисерський погляд та досвід. Нам теж дуже корисно подивитися на іконостасних постатей в українській культурі дещо з дистанції, щоб не бути заручниками стереотипів".
"Зазвичай, для біографій беруть якийсь відрізок з життя, але ми взялися за більш тяжку справу: ми не хочемо показати все життя Лесі Українки, але великий його шматок. Ми зосереджуємося на 1896–1901 роках, коли найбільш активно розвивалося її особисте життя і через це змінювалася її творчість", – доповнює Олександра Лавренчук.
Сценаристка пояснює таку зацікавленість цими роками багатством подій у житті Лесі Українки, які потім відобразяться в її подальшій долі.
"У житті Українки мені було цікаво, у який вузол зав’язалося її життя в ці 3–4 роки, коли вона зустріла Маржинського і зрозуміла, що Нестор Гамбарашвілі одружується з іншою дівчиною. В цей же час вона вперше побачила Нестора Квітку, який став її чоловіком, і почала листуватися з Ольгою Кобилянською".
"Фільм буде міксом, де багато що буде присвячено художній частині, фантазії Лесі, і ліс буде грати певну роль. Щодо самого жанру "байопік" – це дуже складний жанр. І коли наш проект було відібрано до програми для сценаристів, всі лектори сказали, що найскладніший жанр – це байопік, а ще складніший жанр – це байопік про письменника або поета", – стверджує продюсерка Юлія Сінькевич.
Олександра Лавренчук, у свою чергу, розповіла, якими джерелами послуговується команда фільму під час створення сценарію: "Для мене першоджерелами, в першу чергу, є те, що написала сама людина. У випадку Лесі – це її листи. Вони для мене відкрили її зовсім іншою, ніж у шкільній програмі: дотепною людиною і дуже живою. Я хотіла б, щоб люди ще почитали її листи, а не лише твори. Також ми ходили до музеїв і зустрічалися з Оксаною Забужко".
Сценаристка зауважує, що спочатку комадна мала свого роду "шкільний" погляд на поетесу – як на хворобливу дівчинку у віночку.
"Але згодом ми почали намагатися його уникнути. Я б дуже хотіла, аби з фільму було видно, яка вона оптимістична людина і як все долає. Адже про це треба розповідати".
Авторки фільму зазначають, що зйомки частково будуть відбуватися в Грузії, де свого часу жила Леся Українка.
"Можливо, деякі моменти будуть зняті десь на натурі. Також у сценарії є Ялта і ми будемо шукати якусь локацію поза Кримом, адже на півострові ми не можемо знімати".
Окремим важливим питанням, яке треба було вирішити в процесі підготовки фільму, став одяг Лесі Українки.
"Ми задавалися питанням, чи була Леся Українка модною, чи любила вона одяг? І є в її листах згадування, коли вона купила червоний капелюшок, бо сукня була сірого кольору. Що нам близько – режисерка велику увагу приділяє естетиці, одяг для неї теж є дуже важливим. Тому зараз ми розробляємо костюми", – розповідає Олександра Лавренчук.
Її доповнює Юлія Сінькевич: "Ми думаємо над поєднанням. Сім'я Лесі Українки не ходила в традиційному вбранні, а поєднувала його з тогочасним одягом. Це те саме, що відбувається останні роки в Україні – поєднання етно та моди".
"Ми не хочемо поспішати з виходом фільму, прив’язувати його до якоїсь дати. Це великий пласт матеріалу та відповідальність. Думаю, через два роки можна буде побачити цей фільм. Ми хочемо показати масштаб, щоб фільм був яскравим. Орієнтиром у світовому кінематографі може, мабуть, бути фільм "Фріда", – підсумувала Юлія Сінькевич.
ФОТО: Кореспондент
