В останній день перед "днем тиші" передача "Невже культура не на часі?" на Радіо Культура порушила тему культурної політики в розрізі передвиборчих програм кандидатів у президенти. Гість студії – Вахтанґ Кебуладзе, доктор філософських наук, письменник, перекладач, професор (КНУ і НАУКМА)– прокоментував передвиборчі тези кандидатів на предмет культурної складової розвитку країни.
Ведучі:
Ірина Славінська
Василь Шандро
Вахтанґ Кебуладзе в ході програми проаналізував тези, обіцянки та роздуми політиків над культурним питанням та прийшов до висновку:
"Дуже багато популізму і брехні (що очікувано), є чітка присутність російської "п’ятої колони", яку ми дуже легко ідентифікуємо, які ховаються за мультикультурність і мультинаціональність. Вони також використовують ліберально-демократичні гасла, але зрозуміло, що за цим ховається. І те, чого мені завжди не вистачає, – це лише в одній репліці був загаданий успіх як певна націотворча категорія, але не експлікована. Я б хотів почути від політиків розповіді про їхні успіхи, про наші спільні успіхи і не просто про "зарплату як в Європі", а про те, що є реалістичним, що вже є, і на що це може перетворитися в майбутньому".
Цитата з програми Ольги Богомолець – "Фундаментом функціонування нашої багатонаціональної та мультикультурної держави стане не черговий пакет реформ, а ідеологія соціально-ліберального розвитку, де держава жорстко контролює і фінансує освіту, охорону здоров’я, безпеку і податки, а економіка стає вільною, ринковою".
Вахтанґ Кебуладзе: "Тут нагромадження суперечностей – суміш економічного лібералізму і політичного. Коли держава "жорстко контролює" – це вже не лібералізм. По-перше, держава не контролює податки, вона їх встановлює, по-друге, освіту контролювали в Радянському союзі, коли визначали зміст кожної лекції з гуманітарних наук. Зараз її неможливо жорстко контролювати, держава має лише просувати своє бачення. Безпека, однозначно, – головна функція держави. Охорону здоров’я контролювати – це шлях в нікуди, тому що ми маємо розробляти справжню страхову медицину, де держава нічого не регулює, а є гравцем на ринку медичних послуг".
Низка депутатів повторила тезу про мультикурність та необхідність побудови "політичної нації". Серед них – Інна Богословська, з її програми: "Багатокультурність – це ресурс для побудови спільного щасливого майбутнього. Я буду робити все для створення української політичної нації. Українська політична нація – це нація, у якій кожен громадянин України, незалежно від крові та походження, – українець".
Вахтанґ Кебуладзе: "Тут не йдеться ні про які меншини, тут маються на увазі росіяни і російськомовні громадяни. Ідеться лише про присутність російської мови, яка і так жодним чином не упосліджена".
Юрій Бойко також говорить про багатонаціональність і політичну націю, також обіцяє повернути "вільний доступ до соцмереж і телеканалів". Його тези перегукуються з іншим колишнім соратником Олександром Вілкулом, який у своїй програмі пише про автономію регіонів у гуманітарній, культурній і мовній політиці.
"Ви знаєте, це не Європа. Це більше схоже на Німеччину 30-х років. Сучасна Європа – інша. Ви чули про австрійську мову? Про швейцарську чи бельгійську? Я – ні. Європа дуже яскрава, там більше сотні мов, національностей, багато спірних територій. І вони знайшли спільну мовну модель, щоб уживатися", – заявляв Вілкул.
Вахтанґ Кебуладзе: "Цей кандидат, як представник сучасного російського неонацизму, говорить так, ніби дивиться в дзеркало. Це поширена патологія, коли людина власну проблему накидає супротивнику і вважає, що її об’єктивує. Це риторика Путіна, Кремля, і сучасної Росії, включаючи їх суспільство та інтелігенцію.
Коли ми говоримо про нацменшини – тут дискурс авторитарний. У чому тут підміна понять? Справжня держава направду має дати всім своїм громадянам рівні права. Але це не означає, що держава має забезпечувати кожній меншині школи-газети-пароплави тощо. Це означає, що має бути таке законодавство, і такі держані інституції, які за умови того, що якась меншина схоче це зреалізувати, могла це здійснити.
Пригадайте, коли в часи Януковича був прийнятий горезвісний закон про мову, коли нацменшинам дали можливість захищати права, хто найактивніше почав їх захищати? Не російськомовні, тому що у них ще постсоюзне мислення, вони звикли, що держава сама має їм прийти і дати. Активізувалися, наприклад, болгари в Одеській області. І коли вони сказали, що хочуть там школи відкривати – їм не дали. Тому що цей закон ухвалювався не для болгар, а для російської мови. Ми можемо далі навіть не зачитувати всіх представників "руського миру", тому що вони всі будуть ховатися за "багатокультурність" і "багатоманітність".
Володимиру Зеленському належить теза про "пряму демократію":
"Тільки народ України буде формувати основні завдання для влади через референдуми та інші форми прямої демократії. В сучасній Україні це повинно відбуватись із максимальним використанням новітніх технологій".
Вахтанґ Кебуладзе: "Не треба плутати електронне голосування на виборах в інших країнах з прямою демократією. Прямої демократії, окрім давньогрецьких полісів не було і немає ніде. І не забувайте, що це була специфічна – рабовласницька демократія. Вільними людьми там були лише дорослі чоловіки. Старі люди, жінки, діти і представники інших полісів – взагалі людьми не вважалися. І до речі, Сократа вони ж вбили – прямою демократією.
У сучасному суспільстві у масових спільнотах пряма демократія неможлива. Ми не знайомі з усіма мешканцями навіть міста, не те що країни, для нас вони – анонімні. Тому про яку пряму демократію можна говорити? Це просто невігластво.
Технології ми маємо використовувати, але аж ніяк вони не можуть пряму демократію забезпечувати, та цього і не потрібно. А референдуми – це велика ілюзія, тим більше, ми бачимо, до чого вони призводять в сучасному світі – найбільш проблематичні і ризиковані рішення в сучасній демократії ухвалюються так званими референдумами".
Руслан Кошулинський у своїй програмі замахнувся на те, щоб зробити Україну геополітичним центром Європи. У своїй програмі він пропонує:
"Визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом держави, згідно з яким Україна прагне стати геополітичним центром Європи. Формувати новий вектор української геополітики — на утворення нової європейської єдності ‒ Балто-Чорноморського Союзу". Також він пропонує ухвалити Закон "Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки".
Вахтанґ Кебуладзе: "Балто-Чорноморська концепція – це дуже цікаво і добре. Але треба рухатися в тому напрямку. Справжній патріотизм – це як визнання власних переваг, так і визнання власних недоліків і хвороб. Якщо ми говоримо, що вже завтра можемо стати геополітичним центром Європи, то це просто брехня, яка заважає нам розвиватися".
Ілля Кива у одному зі своїх про-культурних виступів нарікав на гей-паради і знищення моралі.
"Забезпечимо привабливий економічний і культурний клімат для повернення етнічних українців із країн колишнього СРСР, середньоазіатських республік і депресивних регіонів РФ", – пише він у своїй програмі. – "У нас забрали мораль, знищили виховний процес в школах, зруйновано інститут сім’ї, ми забули про повагу до жінок. Такими легше маніпулювати. Нам розповіли про європейські цінності, але з перевернутого боку, наші міста засіяли гомосексуальними ЛГБТ-парадами і нам сказали, що це норма. Ми християнське суспільство, у нас інші традиції".
Вахтанґ Кебуладзе: "Мені важко це коментувати, тому що тут рівень агресії і невігластва зашкалює".
Петро Порошенко про культуру говорить мало, однак найбільше ставить на туризм:
"До ЄС і НАТО ми вступимо як країна – регіональний лідер. Упродовж наступних 5 років Україна має стати однією з десяти найбільш відвідуваних країн Європи під гаслом "Модна країна, яку відкриває світ". Стати одним із п’яти нових глобальних лідерів ІТ-сектору.
Вахтанґ Кебуладзе: "Таке враження, що він апелює більше не до того, що можна створити, а до того, що вже є. ІТ-сфера – це може найуспішніша галузь у нас (і не завдяки державі), щодо туризму тут дуже проста відповідь – будуйте дороги. Там, де є дороги, залізнична та авіаційна структура – там буде й туризм. Ця влада – перша, яка почала будувати дороги. У нас є така характерна риса: ми бідкаємося багато. Замість казати, що ми щось почали робити, міг би наш теперішній президент сказати, що він уже зробив. І якщо десь таки дороги побудували, то це сприяє туристичній інфраструктурі".
Юлія Тимошенко обіцяє розгорнути потужні центри присутності української культури за кордоном, надавати державну підтримку для фінансування перекладів української літератури, їх видання та розповсюдження по світу. Також обіцяє інвентаризацію пам’яток архітектури, програми з реставрації. "Гарантує", що заробітна плата працівників культури буде за п’ять років доведена до європейських стандартів.
Вахтанґ Кебуладзе: "Останнє – це брехня, це зрозуміло, що це неможливо і крапка. Щодо присутності української книги за кордоном – це вже відбувається. Нарешті запрацював Інститут книги і ми сподіваємося, що це має бути один з приоритетів його роботи. Ясно, що треба щось казати – ця кандидатка привласнює собі, те, що відбувається вже зараз. Головне, щоб коли вона прийде до влади, це не згорнулося".
Слухати ефір повністю.
Вахтанґ Кебуладзе, фото - duh-i-litera.com
