Режисер, автор сценаріїв рефлексивних ігор, ігротехнік Сергій Баранець в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" розповів, що таке рефлексивні ігри і для чого вони потрібні.
Три рівні акторської майстерності
Для мене акторська майстерність ділиться на 3 рівні: 1) “мавпа” — коли людина бреше, повторює форму, махає руками, корчить пики і формально повторює якісь емоції. 2) коли людина грає саму себе. Здається, що це дуже легко, але нічого подібного. Коли ти потрапляєш в задані обставини і намагаєшся свідомо вести себе як би ти вів. Насправді відповісти собі, який я є — одне з ключових питань, щоб розбудити в собі актора. Є ще й третій рівень, коли людина переходить на рівень майже режисера свого життя і потім грає не тільки себе, а й всі обставини навколо себе.
Що таке рефлексивні ігри
Рефлексивні ігри — це ігри, в яких ви граєте себе. В рефлексивних іграх ми можемо грати своє життя. Там немає сценарію, але ми граємо знову себе. У рефлексивної гри немає сценарію, він на нашій пташиній мові називається оргпроектом, бо це скоріше основа для імпровізації. Є жорсткий скелет, в якому все це живе, але як воно піде, коли люди щось зроблять в цій грі, невідомо.
Це дуже схоже на італійський театр дель арте, в якому сценарій займає півтори сторінки, а вистава йде три години. Люди там розбираються в серйозних питаннях: в чому суть їхнього бізнесу, як вони схвалюють рішення, як вони відповідають за ws рішення, які управлінські способи працюють, а які не працюють, що зробити для того, щоб воно працювало. В цьому різниця з звичайними діловими іграми.
Відмінність рефлексивних і ділових ігор
В ділових іграх є правильні відповіді і моделі, які треба відігрувати. В рефлексивних іграх у тебе є інструменти, за допомогою яких ти розумієш, який спосіб тобі підходить, а який не підходить. Ти сам схвалюєш рішення.
Де можна використовувати рефлексивні ігри
Ігри використовуються як для чисто бізнесових проектів, так і для суспільних, політичних проектів. До речі, Росія активно використовує технологію рефлексивних ігор для розвитку своїх стратегій.
Коли людина перестає виконувати свою творчу функцію — її вже немає
Коли людина перестає в щось грати, тоді її життя стає сумним, бо гра — це завжди творчість. В мене є впевненість, що будь-яка людина є творчою за задумом і коли ми цю творчу функцію перестаємо виконувати, насправді нас вже немає. Тіло ходить, ми наче живемо, а насправді ми давно вже померли як людина творча.
Слухати повну версію.
