Україна стоїть напередодні президентської та парламентської виборчих кампаній, але як свідчать соціологічні опитування, більшість населення віддає перевагу популістам. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" аналітик, журналіст-міжнародник Тарас Семенюк в ефірі розповів як встояти перед хвилею популізму перед виборами.
Ведуча: Галина Бабій
Завтра ми вшановуємо 85-ті роковини Голодомору. Наскільки ця жахлива генна інженерія позначилась на тому, що люди і досі вірять популістам, люди, які є нащадками тих жертв і представниками пост-геноцидної нації?
— Основною метою геноциду, і всім це відомо, було знищення української нації як такої. Мова йшла про робітничий клас та інтелігенцію. Згодом, після Другої світової війни, якщо ви пам'ятаєте, були репресії тільки проти інтелігенції, тобто тих, хто виступав проти панівної комуністичної ідеології. А хто це? Це люди, які критично мислять.
Власне популізм є тим, що перекреслює критичне мислення. Неможливо вирішити складні питання одним помахом руки. Неможливо вирішувати їх лише одним словом: “я це зроблю, проголосуйте за мене ” бо дуже часто популісти хочуть прийти до влади завдяки гучним гаслам і обіцянкам. Це є апеляцією до емоцій людей.
Або спекуляціями. От один політик досі питає зі своїх білбордів, щоб вони хотіли: високі пенсії чи високі тарифи?
— Високі пенсії залежать від розвитку економіки. Неможливо відрізати десь і віддати все на пенсії. До прикладу, ситуація з євробляхами. Згідно з законом, який прийнято, ці податки і розмитнення мають іти на Пенсійний фонд: зменшення його дефіциту і підвищення пенсій. В принципі, логічна побудова і тема, тому що я знаю, куди плачу ці кошти і куди вони підуть — на підтримку пенсіонерів. Відповідно ті, хто пропонує забрати кошти звідкись і віддати їх на пенсії, говорить про речі не підкріплені реальними цифрами і фактами. В цьому і є проблема, тому що більшість нашого суспільства охоче сприймає такі рецепти вирішення проблем. Це означає, що популісти будуть мати підтримку допоки люди не будуть критично сприймати те, що вони говорять.
До прикладу, питають мене, за кого голосувати?
— А за кого ви планували гололсувати?
— От за цього певного кандидата.
— Добре, а що досягнув в своїй кар'єрі цей кандидат? Чи виконав він всі обіцянки, поставлені, скажімо, 5 років тому?
— Ну ти знаєш, ні, але він правильно говорить.
Говорити правильно і діяти — це різні речі. Тому в нашій передвиборчій кампанії потрібно розділяти політиків з досвідом, які на власному прикладі показали, що можуть досягати певних результатів і тих політиків, які тільки вміють говорити. І тут без імен ми не можемо обійтися. Потрібно чітко називати, хто має реальні програми до реалізації.
Мова не йде про їх осудження певних кандидатів, але їх оцінюється по їх програмах. Ці програми мають бути абсолютно реалістичні до виконання, базуватися на реальних показниках, а не просто цифрах з неба. Якщо ми принаймні в такий спосіб будемо намагатись оцінювати те, що пропонують політичні гравці перед виборами, тільки тоді можемо йти голосувати.
Слухати повну версію.
