Олексій Їжак: Закон про нацбезпеку має всі основні маркери для зближення з НАТО

Закон про нацбезпеку: наближення до стандартів НАТО чи 35 сторінок "порожнечі"? Основні засади документа, плюси і мінуси прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" експерт з міжнародної безпеки Олексій Їжак.  

Законопроект передбачає, що міністр оборони і його заступники призначаються з цивільних осіб. Також передбачено розмежування посад начальника Генштабу та Головнокомандувача Збройних Сил України. До чого це призведе, наскільки це справді обґрунтовано?

Це не просто наше зобов'язання, а те, що ми намагаємося бути такими як європейські країни, умовно кажучи. У європейських країнах діють жорсткі правила цивільно-громадянського контролю над сектором безпеки і оборони. І за історію вибудовування демократії реформувалися певні норми, згідно з якими міністр оборони цивільний і є командувач Збройними Силами, який є військовий. Це важливий крок для виконання наших євроатлантичних прагнень. Це складний крок, але, я думаю, він буде виконаний.

Якщо цей законопроект буде ухвалений, то кому буде підзвітна спецслужба, зокрема, СБУ?

Зараз до другого читання винесене таке положення, що СБУ підпорядкована Президенту і підзвітна Верховній Раді. Я думаю, це компроміс, який досягнуто. Передбачається, що буде у Верховній Раді спеціальний комітет, який буде здійснювати цивільний контроль за спецслужбою. Звичайно, командування буде вертикальним, але підзвітність щодо діяльності буде значна щодо парламенту.

Такий ажіотаж і активне обговорення цього законопроекту пов'язане з тим, що це все відбувається напередодні майбутнього саміту НАТО, який має відбутися 11-12 липня в Брюсселі і на якому Україна мала б продемонструвати готовність рухатися назустріч реформам у сфері оборони і нацбезпеки?

Авжеж, з цим саме і пов'язано. Можливо, наші очікування щодо цього саміту трохи завеликі, але це буде важливий саміт. Звісно, у нас є сподівання отримати ПДЧ. Але на мою думку, це навряд чи на цьому саміті. Але дійсно всі країни, які мають євроатлантичні прагнення — і ми, і Грузія, і Македонія, здійснюють кроки. Ми зробили цей крок, який від нас довго чекали, бо історія з цим законом довга. Наші іноземні партнери наполягли, щоб цей закон пішов. Він став не таким радикальним, як готувався спочатку. Зараз він більш консервативний. Але він вирішує низку питань для подальшого реформування.