План кладовища. Фото: ДУ "НВМК"
Національна спілка архітекторів розробила дорожню карту проведення архітектурного конкурсу, але нею не скористалися
Досі тривають дискусії навколо Національного військового кладовища, де мають бути поховані наші Герої. Це місце, де їх зможуть вшанувати близькі, друзі, родичі. Військовослужбовці, родичі загиблих військових, представники українського громадянського суспільства та медіаспільноти звернулися до представників влади із закликом провести архітектурний конкурс на проєкт будівництва головного меморіалу України. Звернення досить змістовне, підписантів дуже багато. Серед них неймовірна кількість авторитетних відомих людей. Це звернення сколихнуло суспільство. Почнімо з суті звернення. Спільнота наполягає на проведенні прозорого конкурсу. Що не так з цим конкурсом? Адже роботи на меморіальному комплексі вже ведуться, і конкурс вже був проведений. Вже визначений дизайнер, який створив проект, вже визначені компанії, які цим займаються. Але є "але".
Дарця Веретюк: Головна проблема в тому, що конкурс проведений не був. Був оголошений тендер. На тендер з'явився один потенційний підрядник Сергій Дербін, і він же цей тендер і виграв. Про тендер не знала спільнота архітекторів. Тобто шансів, що будуть ще якісь варіанти, просто не було. І це шкода. Бо Національна спілка архітекторів розробила на замовлення уряду дорожню карту проведення цього архітектурного конкурсу під проєкт Національного військового кладовища. Але нею не скористалися. В результаті був створений лише один ескізний проєкт, який обіцяли видозмінювати відповідно до фахових обговорень фахової спільноти. В результаті року конференцій, нарад, круглих столів у Міністерстві ветеранів та Укрінформі жодних коректив, які були побажаннями фахівців та експертів в цій галузі, внесено не було. Всі ці обговорення були просто ширмою в стилі "почую кожного". А в результаті позаочі робилося все, що їм заманеться.
Відкритий конкурс на найважливіший проект в українській військово-меморіальній культурі мав бути добре прокомунікований
Але ж ми не можемо сказати, що конкурс відбувся таємно чи секретно? Процедура оголошення проведення тендеру була. Вона була на Prozorro. Що в такому випадку не так? Чому подалася на конкурс лише одна людина, яка в підсумку його і виграла?
Дарця Веретюк: Міністерством ветеранів в публічній площині не було оголошено про те, що такий тендер проводиться.
Тарас Іщик: Якщо проводити відкритий архітектурний конкурс на настільки важливий проєкт, найважливіший проект в українській військово-меморіальній культурі, то він має бути добре прокомунікований і оголошений для того, щоб всі охочі змогли скласти свої пропозиції. Мають бути виставлені умови конкурсу, мають бути подані спеціальні документи, щоб взяти участь в конкурсі. Цього зроблено не було. Мені це нагадує "міжсобойчик", який вирішили провести для швидкості побудови цього об'єкта, і тут ключове слово саме швидкість, а не якість.
Це навіть приблизно не схоже на військове кладовище по своїй суті
Що не так з тим кандидатом, який переміг?
Тарас Іщик: Ці зауваження ми описали у відкритому зверненні. Там чітко про це зазначено. Сергій Дербін, головний архітектор цього ескізного проєкту, в 2015 році був на дизайн-конференції в Москві, чудово там проводив час з російськими архітекторами і читав їм лекції. І це було в той час, коли в Україні вже тривала російсько-українська війна. І зараз він має будувати комплекс, де мають бути поховані ті, хто загинув за незалежність України. Це один аспект.
Другий аспект полягає в тому, яким власне є сам ескізний проєкт. Це конкретні зауваження, які є персонально до цього ескізного проєкту. Якщо коротко, то, на мою думку, це навіть приблизно не схоже на військове кладовище по своїй суті. Там дуже багато різних деталей, які вживаються в різних архітектурних проектах військових кладовищ в різних країнах світу. І це повний розбаланс і в архітектурних стилях, і не видно якогось сліду ідеологічного наповнення, присвяченого історії тяглості українського війська. Це все було висловлено.
Натомість пан Сергій продемонстрував незнання теми, незаглибленість в неї. І це схилило всіх до думки, що думка архітектора має бути більше, ніж одна. Мають бути чітко прописані умови конкурсу: як він має бути розроблений, які об'єкти там мають бути, яке ідейно-ідеологічне наповнення цього проекту. Адже цей проєкт є квінтесенцією української військово-меморіальної культури. Вже тоді під це обирати найкращі проєкти, а не лише один.
Проблемних питань в проєкті безліч
Дарця Веретюк: Насправді проблемних питань в проєкті безліч. Точніше, проблемними є всі аспекти створення цього проєкту на всіх етапах. Всі сенсові і практичні алгоритми, які б мали бути застосовані, там просто відсутні. Проблемне і питання локації, і питання законодавства, і питання підсанкційних осіб, і питання корупції, і питання російського наративу у Сергія Дербіна, і питання сенсових речей, як зауважив Тарас. Складне питання уніфікації пам'ятних знаків, яке було дуже спірним, і консенсусно не вирішене. Це і питання архітектурних стилів, і ще безліч питань, які просто неможливо обговорити в рамках одного ефіру. Водночас, варто зауважувати, що ми не хочемо розмивати увагу слухачів і читачів листа, а насамперед показуємо одну найгіршу сторону цього проєкту. Ми акцентуємо увагу на корупції, на підсанкційній особі і на російському наративі. І саме на цій підставі вимагаємо проведення відкритого архітектурного конкурсу.
Жодних перевірок, жодних процедур не відбувалося
Будівництво вже триває. На якому етапі цей процес?
Дарця Веретюк: Оскільки все ведеться за спрощеними процедурами, не був проведений конкурс, посилаючись на те, що у нас військовий стан. Хоча згідно з законодавством, дві вимоги дають для цього підґрунтя. По-перше, це об'єкт національного значення, а, по-друге, це архітектурний об'єкт найвищого класу наслідків СС3. Але ми маємо спрощену процедуру і не проводимо конкурси. Напевно, конкурс – це дуже велика "загроза" для війни. Окрім того, за спрощеними процедурами ведеться і саме будівництво. Не були проведені екологічні розвідки тощо. Жодних перевірок, жодних процедур не відбувалося. Просто почали будувати, бо у нас війна. Відповідно, ми не можемо знати, на якому етапі будівництво, скільки жодних експертиз там не було. З комунікації Міністерства ветеранів ми бачимо, що там проведені якісь інженерні лінії, комунікації і закладені якісь фундаменти будівель.
Якщо зараз оголошувати конкурс і зупиняти будівництво на цьому етапі, то потрібно буде оголошувати конкурс в рамках цих фундаментів, які існують. Хоча б так ми матимемо шанс отримати композиційно-цілісний архітектурний ансамбль. Бо зараз, як зазначалося в пресі, все має вигляд як Ашан з Парфенону.
Тарас Іщик: Станом на зараз відбувається будівництво першої черги. 30 червня Міністерство ветеранів на своєму сайті повідомила про те, що будівництво першої черги пройшло державну експертизу. Перша черга передбачає будівництво сектору поховань, колумбарних стін, монументів, меморіалу, адміністративної будівлі, будинку трауру, господарської будівлі, пункту охорони, ангару, трансформаторної підстанції, котельні тощо. Більшість будівель передбачені в будівництві саме першої черги. Для того, щоб була композиційна цілісність, потрібно провести конкурс, для того, щоб всі ці будівлі композиційно поєднувалися. Щоб вони були хоча б в одному стилі. І з відповідним сенсовим наповненням. Тому що будь-який елемент такого об'єкту надзвичайно важливий. Саме тому мова йде про відкритий архітектурний конкурс.
Ми можемо вже ховати хлопців, натомість зводимо будівлі
Дарця Веретюк: Як би це жахливо не звучало, але називаймо речі своїми іменами. Могили копають, їх не будують. У нас немає необхідності будувати якусь неймовірну кількість адміністративних споруд, закуповувати на роки наперед будматеріали. Якщо інженерні лінії проведені, і сектори визначені, то поховання можливі. І навіть не тільки світова практика, а логіка речей вказує нам на те, що в ході війни люди гинуть. І спочатку їх ховають, а вже потім думають, як облаштувати це місце, проживши цю травму. Подумавши, проаналізувавши, як ми хочемо, щоб нас пам'ятали наступні покоління. Зрозумівши, які сенси ми закладаємо в це місце. Чим є для нас це місце. Йдеться не лише про родичів загиблих. Це, перш за все, освітні програми, це робота з інформаційним простором, це представницькі цілі, якщо ми говоримо про делегації. Не можна це робити поспіхом, цинічно апелюючи, що поки ми не можемо ховати. Ви можете ховати. Але спочатку ви чомусь будуєте будівлі.
Підсанкційна особа серед підрядників
Чи є у вас запитання до компаній, які реалізовують цей проєкт? Чи проблема лише у конкурсі для дизайнерів?
Дарця Веретюк: Мова і про підрядників також. Серед них ми бачимо підсанкційних осіб. Вони оформляють і переоформляють документацію на підставних осіб. Але йдеться про підсанкційну особу Вадима Єрмолаєва, який торгує алкоголем з Росією. Відповідно, в Росію сплачує податки.
6,5 мільйонів доларів він заплатив росіянам податків.
Тарас Іщик: І це підтвердила своїм листом Служба безпеки України. Що компанія-підрядник напряму пов'язана з Єрмолаєвим, який є кінцевим бенефіціаром. Це була публічна інформація, опублікована в ЗМІ. Тому це ні для кого не секрет.
Дарця Веретюк: Насправді до цього дуже доклалися репортери-розслідувачі, і Главком, і Громадське. Над цим працювали серйозні репортери, і в результаті з'явилася ця відповідь СБУ.
Єдиним учасником і переможцем тендеру став консорціум підрядників, через яке було обурення в суспільстві, що цей консорціум був створений наступного дня після оголошення тендеру. Чи є аж такою поганою практикою створення такого консорціуму?
Дарця Веретюк: Створення консорціуму – це справді абсолютно нормальна практика. Питання в тому, хто увійшов до цього консорціуму.
Пишуть, що це одна компанія, пов'язана з Єрмолаєвим. Чи можна, наприклад, виключити цю одну компанію, а решту підрядників залишити?
Тарас Іщик: Справа в тому, що на компанію-підрядника теж був проведений відкритий тендер з певною комунікацією про це. Адже завжди виникають підозри, коли подається тільки одна компанія, і виграє тільки одна компанія. Звичайно, можна казати про те, що коли великі фірми об'єднуються в один консорціум, вони можуть це реалізувати. Але якщо ми бачимо тенденцію, що відкритий архітектурний конкурс проведений не був, не був проведений відкритий і добре прокомунікований тендер, значить від суспільства щось приховують. Якщо це не так, не було б розслідувань, не було б цього суспільного резонансу. Навпаки, мали би показати повну відкритість цього процесу. Чого по суті не було. Деталі цієї всієї ситуації виникали послідовно. Зокрема, і лист СБУ. І це наводить на певні думки про чиюсь персональну зацікавленість.
Дарця Веретюк: Ми насправді маємо картину із загальним контекстом. Коли весь процес непрозорий стільки часу, то і на тендер по підрядниках ніхто навіть не думає виставляти свої кандидатури. Розуміючи цей контекст загальне враження від всього проекту таке, що і державна установа Національний військово-меморіальний комплекс, і Міністерство ветеранів працюють просто в режимі менеджерів. А керують всім просто гроші. На жаль. Не сенси, а гроші.
Тарас Іщик: Більше того. Потрібно додати, що поки триває весь цей процес з меморіальним комплексом, змінилося вже три команди в Міністерстві ветеранів. І від жодної з команд ми не бачимо якогось мінімального бажання щось змінити в цій всій ситуації. Навпаки, все йде швидким темпом. Так як і було.
Чи є вже реакція на ваше звернення, яке ви опублікували?
Дарця Веретюк: Звернення ще не мало якоїсь офіційної відповіді. Таке враження, що Міністерство ветеранів виконує доручення тих, хто володіє касою. Суть не в персоналіях, кого поставлять менеджером. Суть в тому, хто дає вказівки, і кому це вигідно, і чому так довго наш уряд не реагує на ні дипломатичні офіційні звернення, ні на такий гучний лист.
