Фото: Пресслужба Кажанни
Слухачі пишуть мені, що їх підкупляє щирість: "Нарешті хтось співає про те, що насправді відчуває, а не те, що треба"
Назва твого альбому "Рукокрила" дуже символічна. Це збірка пісень чи один концептуальний твір?
Я б назвала це одним цілісним твором. Альбом відображає сім моїх домінантних почуттів, які я найчастіше відчуваю.
Тебе звати Кажанна, альбом називається "Рукокрила" — між цим є якийсь зв'язок?
Так, тому що кажани належать до біологічного роду рукокрилих, і це є метафорою моєї творчості. Я асоціюю себе з цими милими нічними істотами, адже здебільшого створюю пісні саме вночі. Кажани насправді дуже милі істоти, просто з ними треба познайомитися ближче й подивитися на них з іншого ракурсу. Це моя мета по життю.
Кожна пісня з твого альбому — це певний стан. Розкажи про ці стани і чи ти в них занурювалась сама?
Це безпосередньо мої особисті почуття: ніжність, провина, зухвалість, самотність, любов та інші. Загалом це сім домінантних станів, які, на жаль, часто мають негативний відтінок. Через музику я намагаюся їх прорефлексувати та поділитися своїми відчуттями. Люди, які слухають мій альбом, часто діляться своїм фідбеком і пишуть, що їм також це допомагає прожити це життя.
У тіктоці зараз популярна музика для людей із РДУГ. Там багато звуків і мелодій, які допомагають сконцентруватися. Чи прагнула ти створити щось подібне, щоб досягти терапевтичного ефекту?
У мене не було такої мети, але я сама жартую, що моя музика може бути для людей із РДУГ, бо мені здається, що це близько й до мене. Мені справді трохи важко сконцентруватися, і коли я пишу пісні, мені ніби завжди чогось не вистачає. Тому я намагаюсь заповнити весь простір, але є одна проблема — коли виступаєш на концертах, потім трохи важко дихати, але це вже деталі.
З ким ти працювала над альбом і хто найбільше підтримував?
Над альбомом я працювала сама, лише потребувала допомоги під час зведення. Найбільше мене підтримували мої друзі. Наприклад, пісня "Найгірша" присвячена моїй подрузі Любі, яка була зі мною в найтемніші моменти мого життя. У цій пісні є такий рядок: "Навіть крокуючи в прірву, ти все ще тримаєш мене за руку. І разом, я вірю, знайдемо потрібний шлях". Тож мої друзі допомогли мені це все прожити, написати, випустити і зараз теж мене підтримують.
Якщо ми говоримо про терапевтичний вплив альбому, і ти розповіла, що подруга тебе підтримала у важкий момент. Є люди, які зараз перебувають у важкому моменті, що б ти сказала їм, аби підтримати?
Я б сказала, що ніч — це не завжди погано. Як кажуть, після найтемнішої ночі настає найяскравіший світанок. Це може звучати банально, але це правда. Якщо вам зараз важко, якщо ви відчуваєте самотність, провину чи навіть просто втрачене натхнення, я хочу, щоб ви знали: ви не самі. Ви можете послухати мій альбом, прожити це разом зі мною, зрозуміти, що ви в цьому моменті не самі. Моєю метою було показати з мистецького боку, що навіть некрасиві відчуття, такі, як провина, наприклад, — це частина життя. Тому я пропоную просто слухати альбом зі мною і проживати це разом.
Я втомилася писати пісні про любов, яка травмує і ранить, бо це не справжня любов
Альбом починається з композиції "Любов (я буду)". Слухачі, які вперше почують її, відкриють для себе нову Кажанну, бо всі знають тебе як задиркувату й зухвалу дівчину, і тут раптом з'являється дуже ніжна й зворушлива пісня. Розкажи про історію її написання.
Я втомилася писати пісні про любов, яка травмує і ранить, бо це не справжня любов. Любов не може бути травматичною чи невзаємною — вона завжди чиста, безумовна й прекрасна. Тому для мене ця пісня про те, що любов насправді не залишає якихось шрамів на серці, і все, що про це пишуть, — це не любов, а паразитування одне на одному. В цій пісні я хотіла показати почуття любові таким, яким я його бачу. Для мене любов — це, як чиста хмаринка в небі. На жаль, зараз я не відчуваю подібного, але маю велику мрію відчути саме це.
З моменту виходу альбому минув деякий час. Що, на твою думку, найбільше в ньому зачепило слухачів?
Людям найбільше сподобалась пісня "Найгірша", вона зараз дуже популярна в тіктоці. Однак я ще не знайомила слухачів із глибоким змістом інших треків з альбому. Люди починають глибинно любити музику, коли знайомиш їх із сенсами, які закладав, тому що не всі їх можуть зчитати. Слухачі пишуть мені, що їх підкупляє щирість, хтось навіть написав коментар: "Нарешті хтось співає про те, що насправді відчуває, а не те, що треба". І це правда.
Чи є на альбомі пісня, яка має для тебе особисту історію і є особливою?
Так, пісня "Сонечко" для мене дуже особлива. Її історія почалася ще під час навчання на акторському факультеті, коли ми готували дипломну виставу, прем'єра якої мала відбутися 27 лютого 2022 року, але через повномасштабне вторгнення так і не відбулася. Для цієї вистави я почала писати пісню "Сонечко", тому що там була така драматургічна основа про божу корівку. На створення цієї пісні мене надихнув дитячий віршик "Лети-лети, сонечко". Цю виставу ми готували два роки, у мене в ній була одна з головних ролей. І тепер, через роки, я знову продовжила її писати й додала третій куплет зі словами "роки мчать, несуться хвилі, а в плейлисті все ті ж пісні". Тому для мене ця пісня дуже особлива і я дуже рада, що вона вийшла й назавжди зафільмувалася в історії мого життя.
Чи хочеться тобі доповнювати пісні після виходу альбому? Наприклад, ту ж "Сонечко"?
Я думаю, що це завершена історія, яку мені хотілося зафільмувати. В наш час цифрових технологій ми щомісяця робимо мільярд фото, але пам’ять стає туманною, і більшість знімків зникає. Зберігаються насправді або фото, які ти роздрукував, або пісні, які ти вже записав-написав і які відтворили сотні людей. Хочеться проживати своє життя кінематографічно, тому що через війну дуже відчувається його швидкоплинність, тож я дуже рада, що змогла "офізичнити" цей спогад у пісні.
Навіть у важкі моменти бажаю бачити світло не в кінці тунелю, а навкруги
Нещодавно відбувся твій перший сольний концерт. Розкажи про свої враження.
Я досі вражена, адже прийшло дуже багато людей, і ми зробили солдаут. Я зробила не просто концерт, а постановку про моє життя. Я виступала в костюмі із символічним серцем, а моя партнерка мала костюм із легенями — це символізувало нібито я без шкіри стою перед глядачами і з оголеною душею розповідаю про своє життя. Це було важко, але відгуки, які я отримала, виправдали всі зусилля.
Чи плануєш ти поїхати в тур, аби цей концерт побачили глядачі всієї України?
Я насправді цього дуже хочу, зараз ми разом з командою працюємо над цим. Мені хочеться побачити особисто якомога більше своїх слухачів. Тому що коли люди пишуть коментарі в інтернеті, їх складно уявити як реальних. А коли під час концерту до тебе підходять справжні люди й розповідають, що слухають і люблять мої пісні, я розумію, що їх насправді дуже багато!
Ми зустрічаємося в період новорічних свят, чи було щось таке, що ти минулого року загадувала на цей рік і воно здійснилося?
Останні роки я загадую бути щасливою, вижити й щоб все було добре з моїми рідними та близькими, інших бажань особливо немає, є цілі. Я вважаю, що за цей рік я зробила багато, він, мабуть, був найкращим у моєму житті і я собою пишаюся.
Що ти побажаєш собі та слухачам на наступний рік?
Я бажаю всім не поїхати у наступному році дахом, а також бажаю зберегти натхнення: щоб ми проживали це життя не в сірій рутині, а щоб кожного дня нам світило сонце. Навіть у важкі моменти бажаю бачити світло не в кінці тунелю, а навкруги.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
