Пані посол Канади в Україні Наталка Цмоць у студії Українського Радіо
"З моєї родини найбільш славна людина – це мій дід"
Почати розмову хочу здалеку, аж із вашого родоводу. Я знаю, що ви досліджували свій рід, і ви чимало знаєте про предків, які брали участь, в тому числі, в українських національно-визвольних змаганнях. Чи вдалося вам дізнатися щось нове вже тут, зараз, під час вашої каденції?
Це дуже цікаве питання для мене. З моєї родини найбільш славна людина – це мій дід, Костянтин Цмоць. Його звали Кость, але він мав багато псевдо, наприклад, Модест. Коли він загинув, моя бабця назвала мого тата Модест. Наскільки я розумію, спочатку він був Орест, а потім йому змінили ім'я на Модест. Я щойно приймала за діда нагороду – Залізний Пластовий Хрест. Це була нагода ще більше дізнатися і почитати про нього. Щоб зрозуміти, чому він дістає цю нагороду, за що його відзначили. Він був керівником охорони підпільної радіостанції "Вільна Україна" (радіостанція УПА, інші назви "Самостійна Україна", "Афродита", працювала з жовтня 1943 року по 7 квітня 1945 року – ред). Приємно, що через багато років я говорю про нього теж на радіо. Метою цієї радіостанції була протидія дезінформації. Щоб українці мали доступ до інформації без пропаганди окупантів.
Як трапилася у вашому житті дипломатія?
13 років тому я працювала тут 2 роки в технічному відділі посольства. Потім я працювала в різних міжнародних проєктах, в різних країнах та різних департаментах. Була в політиці. Але дипломатом відчула себе лише тепер, коли мене попросили прийняти посаду посла. Тож маю честь називатися дипломатом.
"Це важливо – мати посла, який володіє мовою"
Оця відстань від судової антропології, вашої першої спеціальності, до дипломата – вона велика? Це складна траєкторія?
Коли мене попросили податися на посла, мені звітували всю мою професійну історію. І якщо скласти всі мої заняття, то це хороший послужний список для посла. Я щойно повернулася з Кам'янця-Подільського. Я була там лише 30 хвилин, але мала нагоду побачити місця, де в 1990-х я була на розкопках. Але відтоді я продовжувала цю роботу і була судовим антропологом. Це нині дуже важлива тема, на жаль, в Україні. Таких фахівців в Україні нині, під час війни, дуже багато, і вони потрібні для ідентифікації людей, для розуміння, хто похований, скільки їх. Я говорю про воєнні злочини. Це дуже важлива робота, я її добре знаю і підтримую всіх, хто цим займається. Також я задіяна в інфраструктурних проєктах по всій Україні, де була знищена інфраструктура. Її відбудовують, але по-новому. Йдеться і про перспективу зеленої енергії, яка допоможе модернізувати інфраструктуру. Тож, я була тут раніше. Я нібито гарно говорю українською. Я думаю, це важливо – мати посла, який володіє мовою. Я не перша говорю українською, мої попередники теж були досить сильними послами.
"Хороший посол – це характер"
Я хочу подякувати за вашу українську. Адже попередню нашу розмову ми записували з перекладачем. Тож нині бачимо гігантський прогрес.
Читайте також: Пані посол Канади про безпекову угоду, ракети СRV7, уран і своє повернення в Україну
Якщо ми вже торкнулися мовного питання, зупинімося на нашому традиційному дипломатичному словнику. Минулого разу я у вас запитував про фемінітив до слова "посол". І ми тоді зупинилися на формулі "пані посол". Чому саме так?
Французькою мовою я теж не кажу "Ambassadrice", а кажу "Ambassador". Я вважаю, що професійне життя в гендерних аспектах нейтральне. Не має різниці, хто це робить – чоловік чи жінка. Це не повинно входити в професійне життя. Воно повинно бути нейтральним. Немає різниці, посол – жінка чи чоловік. Мене не обрали через те, що я жінка. Мене обрали за те, як я працюю. Я вважаю, що хороший посол – це характер. Це має бути людина, яка може представити свою країну, своїх громадян, яка не боїться говорити публічно, навпаки, говорить публічно за будь-якої нагоди. Посол – це людина, яка створює відносини. Це головне в моїй роботі.
Я тут вперше була в 1992 році, не всі люди тоді усвідомлювали, що Україна насправді стала вільною. Тоді люди мали зацікавлення Канадою, хотіли дізнатися про неї якомога більше. Вони цікавилися історією Канади, нашою спільною україно-канадською історією. І дуже мало українців в ті роки знали свою історію. Це для мене виявилося справжнім сюрпризом. Люди знали радянську історію, а свою тільки починали вчити. Відтоді все дуже змінилося. З часів Помаранчевої революції зміни відбулися колосальні. Зараз я бачу велику силу української громади. І серед неї люди, які народилися вже після здобуття Україною Незалежності. Їм не спадає на думку повертатися в те радянське минуле. Вони знають Україну тільки вільною. І вони сьогодні ваша велика сила.
Ви багато виступаєте перед українськими студентами. Якою з ними спілкуєтеся, українською?
Я два дні тому була у Чернівцях, спілкувалася зі студентами і говорила тільки українською. Мені ставили дуже хороші питання і про стосунки Канади з Україною, і про мене особисто, зокрема, про моє коріння, про те, як я була вихована.
Українська діаспора в Канаді має дуже тісні стосунки з українцями в усьому світі
Яка роль української діаспори в канадсько-українських і канадсько-світових відносинах? Як діаспора впливає на них?
Як на мене, дуже сильно. Це сильна адвокація не лише в наших країнах. Українська діаспора в Канаді має дуже тісні стосунки з українцями в усьому світі. І формально, і не формально. Візьмемо, наприклад, скаутську організацію "Пласт". Це дуже гарний спосіб об'єднання людей, які мають українське походження в усьому світі. Коли я була дитиною, я теж була в "Пласті", і мені було дуже приємно там зустрічати людей з Австралії, Бразилії, Аргентини, Німеччини. Ми мандрували, ходили на природу. Спільне, що у нас було – це предки з України. Ми мали спільну українську культуру. І ми були так виховані, що Україну треба підтримувати, забезпечувати.
Пам'ятаю, коли мені було 8 років, вчителька в моїй школі говорила, що Радянський Союз – це Росія. Я заперечувала і говорила, що це не одне й те ж. Вона мене посилала за це до директора. Але найважливіше в цій історії – це те, що були діти, які виправляли вчителів, коли йшлося про Україну. Моя мама приходила в клас, і ми писали писанки. І всі навколо цікавилися ними, бо не всі знали, що таке Україна, що таке українська історія. Тож, українська діаспора справді сильна. І це також дуже відчувається в університетах. Ми маємо українські студії, в одній з них я працювала. І це також відіграє важливу роль. Там об'єднуються дослідження про Україну, її історію, політику, мову. Вони сприяють зміцненню України на міжнародній арені.
Чи тільки в публічній, чи тільки в культурній дипломатії сильна українська діаспора? Чи впливає вона на вирішення політичних питань?
Вона дуже впливає на політичне життя! Українці, які переїхали в Канаду досить гарно репрезентовані в політиці також. Канадець українського походження мав найвищу посаду в Канаді. Це Рамон (роман) Гнатишин, колишній Генерал-губернатор Канади в 1990-95 роках. Це була дуже впливова людина. Ще один відомий політик українського походження – сенатор Павло Юзик. Ми його вважаємо батьком політики багатокультурності. Він перший офіційно сформулював цю ідею і передав її уряду на голосування. Ці люди відігравали не лише велику роль щодо України. З огляду на те, що вони пережили, для них важливі такі речі, як мова, культура. Для них важливо давати всім місце в громаді. І це розуміння приходить через досвід українців, через те, що вони пережили в своїй історії. А своє виховання вони тримали, як дуже велику цінність. І не лише відносно України, а й відносно Канади. Я думаю, що українці і канадці мають величезний вплив на історії обох країн.
Хотів поговорити і про постачання зброї, і про спільне канадсько-українське виробництво зброї. Що буде далі?
Ми працюємо з багатьма оборонними департаментами в Україні, а також з міністром внутрішніх справ. Недавно теж мала цікаву зустріч. Це не представник уряду, це пес. Канадський пес, який допомагає українським прикордонникам, виявляє вибухонебезпечні предмети. Це відбувається в рамках співпраці з канадськими неурядовими організаціями, які сприяють забезпеченню пожежної безпеки. Звісно, ми маємо і офіційні проєкти в галузі, зокрема, кібербезпеки. Ще 13 років тому я започатковувала наші перші проєкти з кібербезпеки. Тут, в Україні, також працюють люди різних професій, які працюють у вільний від основної роботи час.
"Я б із великим задоволенням залишилася на довше, але це від мене не залежить"
Нині посол Канади в Україні призначається на один рік. Чи будете ви залишати заявку надалі?
Я подавалася на три роки. Але підписана угода, на жаль, через війну, на рік. Я б із великим задоволенням залишилася на довше, але це від мене не залежить. Мої попередники були прекрасними послами. Тож, я сподіваюся, що і наступний посол також буде дуже хорошим.
