Фото: defensebridge
Як могло так трапитися, що така велика аерокосмічна держава, як Україна, на початок великого вторгнення мала таку явно недостатню кількість літаків? При чому, літаків не нових, а тих, що потребували мінімум модернізації та доукомплектування. Зараз ситуація змінюється, але війна триває, і це завдання ми мали вирішити ще вчора. Отже, як могло так трапитися?
Відповідь на це запитання непроста. Відповідь буде з посиланням на історію. Історія цього питання сягає часів зародження української держави в 1991 році. Утворилася держава, в якій була величезна кількість питань, окрім роботи, пов'язаної зі створенням обороноздатності країни. Потім прийшли "цікаві" політики до влади, які привели на пости міністрів оборони громадян Російської Федерації. І тоді почалося системне нищення обороноздатності України. Зокрема, військово-повітряних сил. Нові літаки 1990-91 року продавалися в інші країни, як зброя. Я хочу нагадати, що Україна перед початком війни в 2014 році посідала досить передові місця в питанні торгівлі зброєю.
А це була та зброя, яку у нас майже всі політики вважали зайвою. Мовляв, нам стільки зброї не потрібно, бо з ким же нам воювати?! Так вони говорили. І нищили не тільки авіацію, нищили не тільки морський флот, нищили взагалі українську армію. Нищили також навчальні заклади, зокрема, за каденції Юлії Тимошенко закривалися і розформовувалися військові навчальні заклади, викладачі йшли на вулицю. І системно нищилася авіація. Льотчики були нікому не потрібні, технічний персонал – тим паче. Відповідно, і літаки "не потрібні", бо вони споживають велику кількість дуже дорогого пального. А оскільки у нас "нема" ворогів, то для чого це все мати?
В результаті всього цього Україна лишилася з авіацією, яку офіцерам і деяким генералам вдалося врятувати від продажу. Я особисто знаю людей, які ховали хороші літаки серед тих, які мали списувати. Вони їх ховали для того, щоб комісії, які приїжджали, не знайшли їх і не продали. Це все призвело до того, що військово-повітряні сили України зустріли нашого історичного ворога в досить складному стані. Хочу зазначити, що коли один з міністрів оборони в Миколаївському авіаремонтному заводі побачив ТУ-95, який ми не передали через те, що він лишився на ремонті, залишив всі справи і зробив все, щоб ТУ-95, стратегічний бомбардувальник, був порізаний на метал. Він і досі стоїть на задворках заводу, порізаний на шматки. Це такий коротенький екскурс в історію руйнування української авіації, наслідки якого ми бачимо зараз.
До речі, контрнаступ може бути вдалим, і про це записано в статуті наших сухопутних військ, якщо рухатися зі швидкістю 30-40 км на добу, але виключно за умови, коли є перевага в повітрі. Але все це знищили. Тож коли прийшов ворог, ті офіцери, які лишилися і ті, які прийшли вже, будучи на пенсії, повернулися і зараз нищать клятого ворога. Їм потрібна спрямована допомога держави. І політика держави, яка б керувалася тим, що нам потрібно відновити і створити потужні військово-повітряні сили. На сьогоднішній день ці процеси занадто політизовані. У нас всі молилися на F-16. Я завжди дещо скептично ставився до цих очікувань. Головне питання, чи нам дадуть відповідну кількість? Ні, не дадуть. Я ще в 2022 говорив, що нам потрібно мати однотипної техніки не менше трьох бригад. Цю цифру нещодавно озвучував і Президент України. Щоб розмовляти про перевагу в повітрі, нам потрібно мати мінімум три бригади сучасної чи модернізованої техніки.
Геннадій Хазан. Фото: Facebook
Якби нам дали, умовно, 128 літаків F-16, адже ми маємо таку кількість підготовленого льотного складу, як би це вплинуло на ситуацію?
Я вважаю, що тема F-16 занадто заполітизована. На таку кількість літаків потрібно мати подвійний льотний склад. Зі зрозумілих причин, я не маю право і не буду називати конкретні цифри, але хочу звернути увагу на інше. На F-16 були дуже великі сподівання. Ми отримали невелику кількість цих літаків. І всі дуже здивувалися, чому нічого не відбувається. Та тому що і не мало відбутися. Адже якась кількість літаків була ще півтора-два роки тому.
Я говорю давно, що існує технічна можливість модернізації МІГ-29 до рівня F-16 Block 70/72. Це на сьогодні найвищий рівень модернізації авіаційної техніки. Ми вдячні за F-16, але на цьому ставимо крапку і перегортаємо сторінку. А далі – сторінка чиста. Тому що є кілька питань. Чи є у нас кількість технічного персоналу на велику кількість літаків? Чи є у нас кількість пілотів для виконання бойових вильотів? У нас активна зона гарячих бойових дій майже 1000 кілометрів. Чи нам вистачить цих літаків?
Французький воєнний експерт Ксав'є Тительман під час інтерв'ю Укрінформ сказав, що французькі винищувачі Mirage можуть прилетіти в Україну наступного року. За його словами, йде активна підготовка персоналу та пілотів. Також екс-міністр національної оборони Польщі Януш Онишкевич заявив, що польський МІГ-29 може з'явитися в Україні через півроку. Також стали відомі подробиці останньої військової угоди між Францією і Сербією: Сербія одержує сучасні французькі літаки Rafale, а ми можемо в рахунок погашення частини боргу Сербії перед Францією отримати 14-ть Су-29. Наскільки це перспективний напрямок?
Мені не дуже приємно бути в якості склянки холодної води. Всі ці заяви дуже цікаво звучать, але не мають сенсу. Екс-міністр оборони Польщі може щось заявити. Але потім виступають чинні політики і кажуть, що ми свої МІГ-29 не віддамо Україні до тих пір, поки на наших аеродромах не приземляться найсучасніші американські літаки, якими американці замінять наші літаки. Які ми аж після того передамо Україні. Також французький фахівець говорить про те, що французькі літаки готові прилетіти в Україну. Але "готові прилетіти" не означає, що Україна готова їх прийняти. Не тому, що вони нам не потрібно. Це такі ж питання, як і щодо F-16. Чи навчений льотний персонал? Чи навчений технічний персонал? У нас в Україні може утворитися так званий зоопарк літаків, а це не добре. Бо одному літаку, наприклад, потрібне буде колесо, а колесо від іншого літака туди не підходитиме.
Повторюся, нам потрібні три бригади однотипних літаків з запасними частинами, коли кожна бригада може користуватися складом запасних частин. Французи хочуть передати літаки – це супер. Я розумію, що для них це теж реклама, мовляв, їхні літаки теж воюють з Росією. Але чи зможемо ми цю техніку використати? Ми в 2022 році вже говорили про те, що наші пілоти – супер, і їм потрібно пару годин, щоб навчитися літати на іншій техніці. Насправді, це не так. Обдурити себе – простіше всього. Навіть досвідчений пілот для того, щоб почати літати на іншій техніці, має пройти перенавчання. Всі пілоти в Україні про це знають. Але громадяни думають, що це, як у комбайнера: сів на інший комбайн і погнав. Ні. Всім пілотам треба перевчатися. А це час. Хто зараз досвідченого пілота відпустить з фронту в тил, наприклад, у Францію на навчання? Ніхто. Тому що нам самим їх бракує.
На сьогоднішній день найрезультативніший шлях – це модернізація літаків МІГ-29, яких в Україні достатньо. Має бути проведений ремонт і модернізація до рівня F-16 Block 70/72. Навчені пілоти у нас є, навіть якщо їм 50-55 років. Вони будуть спокійно літати на техніці, яку вони добре знають. Їм потрібні будуть кілька контрольних занять для роботи з новою технікою в кабіні. 10-15 годин – і їм буде все зрозуміло. Для цього не потрібно вчитися рік від самого початку.
З нашими піхотинцями без прикриття з повітря і без того, щоб наша авіація домінувала в повітрі, ми не можемо говорити про наші перемоги на землі. Занадто велика ціна. Тому ми маємо зробити все для того, щоб була перевага в повітрі. Щоб наші піхотинці нищили ворога так, щоб з них пір'я летіло.
Ми збиваємо значний відсоток ракет, які на нас летять, однак чи можливо, на ваш погляд, закрити небо на 100 відсотків?
Закрити небо на 100 відсотків неможливо. Так цифр не існує. Якщо йдеться про одну країну. Я говорю про Україну. В сучасному військовому світі коефіцієнт цілей, які мають бути знищені – 80-82 відсотки. Це хороший результат. Україна в деяких випадках знищує понад 90. Маю підстави сказати, що на сьогоднішній день така комплексна система ППО – одна з найкращих в світі.
