Фото: www.volynnews.com
Що таке маневрова газова генерація?
Це виробництво електроенергії, яке дозволяє оперативно її включати в роботу, тобто запускати блоки. Йдеться про великі блоки теплоелектростанцій. Вугільна електростанція також може більш-менш оперативно включатися, але вона не є меневровою генерацією, бо не спроєктована для такої мети. Тому газова є оптимальною за ефективністю та коефіцієнтом корисної дії. І треба розуміти, що якби Україна мала гроші, то треба було б давно теплові електростанції, що працюють на вугіллі, закривати й будувати нові об’єкти газової генерації. Хоча вугільні станції працюють і в Німеччині, і в Індії, і в Китаї.
Загалом ідея з маневровою газовою генерацією стосується розвитку енергетики України в цілому, якщо не розглядати це в контексті пошкоджень від ракетних ударів. Тут треба розуміти, що навіть 1 ГВт потужності (1000 МВт) особливо не вирішить питання, навіть якщо б ми змогли його побудувати. У нас пошкоджено 6000 МВт ― це ТЕЦ, ТЕС і ГЕС. Із них планують відновити 3000 МВт, тобто десь половину до початку опалювального сезону. А 3000 МВт залишиться дефіцитом, це ремонтуватимуть пізніше. І плюс у нас є дефіцит з 2022-23 років ― до 2000 МВт, це те, що не можуть передати підстанції. Тобто АЕС може ці мегавати виробити, але передати їх до споживача не вийде, тому що підстанції не відремонтували капітально, вони залишились у стані оперативного ремонту ― немає обладнання на заміну, трансформаторів. Отже, маємо дефіцит 5000 МВт. Навіть якщо побудуємо 1000 МВт, суттєвої погоди це не зробить, а лише частково вирішить питання. Лунає критика цієї заяви Володимира Зеленського. І справді, 1 ГВт потужності, та навіть 100-200 МВт, не будується за рік. Це "жирні" проєкти, довготривалі, вони потребують багато грошей. Наведу показовий та реалістичний приклад. Великі міста Київ, Харків, Одеса, Дніпро думають про маневрову генерацію, про газові мінітеплові електростанції. У Києві розглядають проєкт на 620 МВт, його побудова коштує півтора мільярда доларів. Йдеться про установку блоків по 20-50-100 МВт, їх мають розставити по Києву, і це має зайняти час ― 12-15 років. Отже, говорити про гігават за рік часу ― дуже скептичне питання. Щодо заяви Зеленського, вона стосується бізнесу. Це відомі компанії, які займаються торгівлею, також АЗС, вони давно дотичні до різних таких проєктів. Хтось торгує курятиною, приміром, і давно ставив собі газові установки. Підприємці бачать проблему дефіциту електроенергії, розуміють, що він буде тривалим, і думають про своє виробництво. Вони планують це будувати для себе. Але сказати, що ці компанії побудують 1000 МВт до кінця року ― це дуже самонадіяно. У найкращому випадку це може бути 150-200 МВт. Якщо міняти всю енергосистему України ― адже вона мала певний вектор, а ми хочемо замінити частину на газову генерацію ― то це завдання на десятиріччя вперед і не на один мільярд доларів.
Зруйнована Трипільська ТЕС ― це те нещастя, яке прискорить модернізацію, чи на цьому місці вже нічого не буде споруджено? Адже Київ також живився цією енергією.
Насправді виходить, що ця складна трагічна ситуація, коли ракетні удари завдали шкоди, поруйнували теплові електростанції, є таким "чудовим" моментом, коли ми можемо їх замінити. Тобто ми можемо не відновлювати старе, а будувати нове. Але на це потрібен тривалий час, тому іншого виходу, крім як ремонтувати і Трипільську, і Бурштинську, і Зміївську, і Добротвірську, і Ладижинську ТЕС, у нас немає. Усе інше, що зараз розглядається, маневрова генерація, газопоршневі установки, блоки більше 20 МВт ― це вихід. Потім всю цю систему можна вбудовувати в нашу існуючу енергосистему та керувати нею.
Треба розуміти, що є проблема деградації енергосистеми. Деградація не означає чогось трагічного, це означає, що система змінює свій розвиток: з великої централізованої стабільної системи в бік погіршення своїх якісних умов. Те, що ми не можемо виробляти електроенергію, є ознакою деградації. Сказати, що ми можемо зараз зупинити цей процес ― не можна. Ба більше ― вирішити питання деградації енергосистеми за рахунок побудови великих генераторів на 1-4 МВт чи навіть встановленням міні ТЕС на 50-100 МВт, неможливо. Ми фактично ще більше подрібнюємо нашу централізовану велику енергосистему. Подекуди це є виходом із ситуації, коли великі генератори або згадані малі ТЕС вирішують проблему точково. Показовий приклад ― Укрзалізниця також планує будувати 250 МВт газової генерації для своїх потреб. Щоб їздили поїзди та електрички, а електровози тягали вантажі.
Це радше латання системи, аніж її відновлення. Під час повномасштабної війни це є найоптимальнішим варіантом того, що ми можемо зробити до зими?
Війна є супернегативним фактором. Говорити про розвиток у такій ситуації неможливо, можна говорити лише про ремонти. Збудувати 1 ГВт коштує 2 млрд доларів. У нас це все буде виходити дорожче, адже чим менший об’єкт, тим він дорожче коштуватиме. Є країни, які будують теплові електростанції. Вони замовляли турбіни та блоки, їх виготовили за 2-3-5 років. Такі проєкти можна знайти, домовитися з цими приватними компаніями і забрати у них ці турбіни для нас. Це єдиний прискорений варіант для того, щоб Україна могла отримати хоча б 300-400 МВт таких об’єктів.
Як захистити нашу генерацію від ворожих обстрілів?
Крім системи ППО, іншого плану немає. На жаль, немає планів побудувати якісь накриття, це нереалістично. Єдиний дієвий варіант у разі пошкодження ― ремонтувати. А також треба розуміти, що необхідно обмежувати споживання електроенергії. Відключення, графіки ― це наша перспектива до зими.
Чи може покращити ситуацію збільшення імпорту електроенергії?
Вже зараз ми імпортуємо на високому рівні ― десь 20-25 млн КВт/год електроенергії. Збільшення імпорту дасть можливість енергосистемі не розвалюватися, тобто стабілізувати роботу атомних блоків та блоків теплової генерації ГЕС, які залишилися. Це основне завдання імпорту електроенергії на сьогодні. До споживача вона не дійде. Ми не скажемо, що будемо з електроенергією, тому що йдеться про аварійну або імпортну електроенергію. Це виключно для стабілізації роботи енергосистеми.
