Проєкт колумбарію на Національному військовому меморіальному кладовищі, Київ, 7 грудня 2023 р. Фото: ДУ "НВМК"
Біля Гатного немає ризиків знайти масові поховання жертв сталінських репресій
― Чи є у вас розуміння, чому обрали саме Гатне, адже розмови точилися і про інші місця? Родичів загиблих, здається, влаштовувала Биківня. Як обирали місце з погляду оптимальності?
Насправді ділянка біля Південного кладовища міста Києва була основною, починаючи приблизно з 2017 року, оскільки вона підходить за більшістю параметрів. Це земля державної власності, вона відповідного розміру, біля зручної дороги національного значення. Але після затвердження закону про кладовище, над яким працювали, зокрема, наш Інститут національної пам’яті, Міноборони, Мінветеранів, різні активісти почали пропонувати ідеї: Лиса гора, Співоче поле, Биківня… І частина версій припала до вподоби лише окремим родинам, бо більшість військових, з якими я спілкувався, не мають ніяких преференцій та будь-яких чітких пропозицій щодо місця. Головне, щоб було зручно добиратися з різних регіонів України. Коли окремі представники родин виступали за Биківню, то, можливо, це з якихось особистих міркувань, бо їм із Києва зручніше їздити саме туди. Але оскільки меморіал загальнонаціонального значення, то чи Південне кладовище по Одеській трасі, чи Биківня по Броварському шосе ― для людей не з Києва це значення не має. Важливо, що біля Гатного значно менше проблем і немає ризиків знайти масові поховання жертв сталінських репресій, як біля Биківні. Тому, зважаючи на всі аргументи, було обрано Гатне, як і планувалося спочатку.
Низку проєктних та ескізних робіт виконано
― Скільки етапів ще має пройти, перші ніж розпочнуться безпосередні роботи?
Низку проєктних та ескізних робіт виконано. А ухвалене рішення уряду чітко визначає, що саме ця ділянка понад 260 гектарів призначена для будівництва, відповідно ― це дуже хороший знак, що у цьому році перший сектор має всі шанси бути побудованим. Звісно, якщо буде належне фінансування і сприяння органів влади та місцевого самоврядування.
― Більшість українців не стикалися з таким до вторгнення Росії. Що взагалі являє собою військове меморіальне кладовище і в чому важливість такого місця?
Ще на виконання рішення 2015 року наш інститут розробив концепцію цього кладовища. Це другий із трьох рівнів пошанування людей, які боролися і захищали Україну. Перший рівень ― це сектори військових поховань на багатьох українських кладовищах, другий ― це Національне військово-меморіальне кладовище і третій рівень ― це Національний пантеон або Меморіал героїв, тобто символічне місце пам’яті у центрі Києва. Отже, другий рівень ― це якраз військово-меморіальне кладовище, закон про нього було ухвалено у 2022 році. Передбачається, що це має бути велике кладовище 100+ гектарів, на ньому мають розташувати класичні сектори для поховань традиційним способом, далі мають бути колумбарні сектори, де ховатимуть захисників та захисниць після кремації; потім великий музей, адміністративна будівля з архівом, майстерня з виготовлення всього необхідного, певна меморіальна частина, яка передбачає створення скульптурних комплексів та ансамблів. Тобто йдеться про великий символічний проєкт національного значення, мета якого зберегти пам’ять про людей, які ризикували життям, захищаючи країну, а також виробити нові меморіальні традиції вшанування захисників та захисниць. І звісно, зберегти ті символічні речі, які є в нашій традиції, наприклад, козацький хрест як символ військових поховань, котрому понад 500 років, та різні ритуали пошанування.
Можна тут згадати Арлінгтон у США як один із найбільш відомих світових кейсів серед організованих, лаконічних, аскетичних кладовищ, де панує порядок, ясність і шана стосовно основних естетичних та етичних рішень. (Арлінгтонський національний цвинтар (англ. Arlington National Cemetery) — військовий цвинтар в Арлінгтоні, штат Вірджинія, США, на території якого поховані учасники війн, президенти США, судді Верховного суду цієї держави, астронавти — ред.)
― Хто має займатися створенням меморіалу ― держава чи підрядник, якого визначить держава?
Якщо говорити про ідейну та концептуальну частину, то це розробив наш інститут за підтримки партнерів. А далі реалізацією та експлуатацією кладовища опікується Міністерство ветеранів, в якому створена відповідна державна установа. Уряд затвердив порядок здійснення поховань, ескізи та попередній опис надгробків тощо. Хто буде конкретно будувати ― це питання до Міністерства ветеранів. Фінансування точно буде за державний кошт.
Антон Дробович. Фото: ФБ-сторінка Anton Drobovych
Де ховають українських героїв зараз
― Де ховають українських героїв зараз?
Зараз це переважно сектори військових поховань, яких в Україні створено понад 450. Але далеко не завжди вони стандартизовані та шляхетно розплановані. Усі сектори мають різні вигляди, далеко не завжди органи місцевого самоврядування дослухалися до рекомендацій нашого інституту. У деяких місцях це просто частина кладовища, відведена саме для військових, іноді це додаткові спеціально розроблені надгробки та ансамблі з каменю, які позначають ці ділянки. Залежить від громади. Держава бере на себе частину із забезпечення військово-поховального ритуалу, фінансування та реалізації похорону, а благоустрій і формування кладовищ ― це питання місцевих громад.
― Чи всі військові матимуть право на поховання на меморіальному кладовищі?
Критерії дуже чітко встановлені законом про поховальну справу. Там окремо є розділ щодо поховання на Національному меморіальному кладовищі. Якщо сказати дуже лаконічно ― це учасники бойових дій, миротворчих місій, Герої України, нагороджені Золотою Зіркою після 2014 року. Ті, хто боронив Україну, служив їй вірою і правдою у Силах оборони, зокрема під час АТО й ООС.
― Чи не варто подібні проєкти зробити у кількох регіонах України, наприклад, у найбільших містах ― Львів, Дніпро, Одеса?
Звісно, органи місцевого самоврядування можуть брати цей проєкт за приклад і масштабувати його. Відповідно, організовувати ділянки і створювати військові кладовища. Враховуючи масштаби війни і те, що триватиме вона довго, ми всіляко закликаємо місцеві громади створювати військові кладовища. Тут треба підкреслити, що військові кладовища створюються не лише на потребу, бо у нас великі втрати на фронті. Це проєкт на століття вперед. Після важливої перемоги для української нації люди, які спокійно проживуть своє життя, також зможуть бути поховані на цих кладовищах. Сили оборони ― це сотні тисяч і навіть понад мільйон людей, які зараз беруть участь у захисті, а в майбутньому можуть бути проведені й миротворчі операції. Можливо, українські війська стануть частиною сил безпеки ООН або іншої організації у майбутньому, тому потреба у військових кладовищах буде висока, і національне кладовище не зможе її повністю забезпечити. Тож органи місцевого самоврядування мали б уже зараз над цим працювати, враховувати у планах розвитку громад відповідні проєкти і земельні ділянки. Це була б дуже мудра та відповідальна політика.
