Румунські фермери блокують рух у пункті пропуску на кордоні з Україною. Фото: Аgrointeligenta
2023-го року через румунські порти було перевалено понад 14 млн тонн зернових – значно більше, ніж позаторік
— Чого хотіли румунські фермери цього разу?
У травні діяла заборона на імпорт української продукції до п'яти східноєвропейських держав, серед яких і Румунія. І коли 15 вересня заборона була припинена, Україна, не маючи можливості повноцінно експортувати до Румунії свою продукцію, тобто на її ринок – перейшла до умов ліцензування продукції. Тобто, коли румунська сторона сама визначає перелік товарів і в якій кількості буде експортовано до Румунії в разі потреби їхніх фермерів або їхніх переробних підприємств. І фактично з 15 вересня ми маємо такі умови. Але ми розуміємо, що в умовах, коли румуни є самі виробниками аграрної продукції, то багато туди ми продавати не будемо. І тривалий період часу ми використовуємо румунську сторону як країну-транзитера через їхні порти в Чорному морі, щоб продавати свою продукцію до третіх країн світу. За період нашої спільної роботи це має позитивний результат, бо протягом 2023-го року через порти було перевалено понад 14 млн тонн зернових, що значно зросло порівняно з 2022-м роком. І це вигідно Румунії, бо вони за це отримують відповідні кошти, розвивається їхня інфраструктура. За це навіть ЄС на 2024-й рік виділив їм 180 мільйонів євро для розвитку своєї інфраструктури морських портів. І на 2024-й рік – якщо ми згадаємо, то нещодавно відбулася розмова між президентами України і Румунії – румунська сторона зазначила, що вони готові й надалі розвивати ці взаємини. Бо бачать в цьому потенціал, щоб перевалочні потужності зросли на 4 млн щомісяця.
Денис Марчук. Скриншот із відео
"Україна стає заручником певних внутрішньополітичних ситуацій" у Румунії
Далі почали говорити про інвест-програми щодо будівництва нових маршрутів. Ми чули з вами про автобан, який має з'єднувати також територію України через Румунію до їхніх портів. Тобто логістично вибудовується альтернативний маршрут, який, з точки зору перспективності для румунської сторони і для України, яка в умовах війни мусить мати альтернативні шляхи – все досить позитивно складається.
Але, дійсно, ми бачимо позицію фермерів, які донедавна з усім погодилися, коли відбувалася блокада на польсько-українському кордоні. Й тут, коли припинили блокаду польські перевізники, польські фермери, раптово вийшла румунська сторона, румунські фермери. З тими самими вимогами, які не стосуються аграрного сектору між Україною і Польщею. Там вони стосуються певних преференцій в структурі роботи їхнього аграрного сектору безпосередньо. Там говориться про субвенції, про дотації, про кредитування, про те, щоб не зростало страхування для габаритної техніки і низка умов, які жодним чином не пов'язують Україну і румунську сторону. Коли уряд Румунії сказав, що ми готові всі ці речі задовольнити, 13-го січня вони розпочали акцію. Потім, через день, вони її припинили, тому що виявили певні домовленості. Коли ці домовленості вже були де-факто оформлені, вийшли нові пропозиції і вимоги, чому вони і далі перекриватимуть митні пункти на кордоні з Україною. І вже ці вимоги пов'язані з певними політичними викликами, тому що було чітко окреслено, що "ми будемо стояти до того, поки румунський уряд і румунська влада не зрозуміє, що вони не здатні керувати країною". Ми бачимо, що Україна стає заручником якихось певних внутрішньополітичних ситуацій. Але я не виключаю, що економічною ситуацією частково скористалися певні сили. Я думаю, що тут не обійшлося без спецслужб Росії, які так само підігрівали спочатку акції протесту на території Польщі, поширюючи різноманітну недостовірну інформацію, що українське зерно "порвало" польський ринок, що воно своєю експансією паралізувало роботу їхньої інфраструктури. Бо, роблячи дослідження, Єврокомісія продемонструвала, що цього всього не відбулося. Я впевнений так само, що не відбувається і на території Румунії, тому що те, що туди завозиться, воно все одразу і вивозиться. Воно там не осідає. Тому нам треба дивитися глибше в ті процеси, які відбуваються в самій Румунії і кому вигідні ці всі процеси.
Румунія підпорядковується законам ЄС і у сфері сільського господарства
— Серед вимог румунських аграрних асоціацій і фермерів – дотації, компенсація збитків фермерам, які зазнали їх нібито від імпорту з України, а також відновлення митних зборів на товари українського походження. Наскільки це може відбутися? Ті ж поляки і румуни більше апелювали, коли говорили про дотації або про компенсації збитків – це ж не до України, а до власних урядів або ж до Європейської комісії.
Коли ми говоримо про вирішення ситуації, нам не потрібно забувати, що Румунія – це країна єврозони, яка підпорядковується законам ЄС і у сфері сільського господарства також. Аграрний сектор в єврозоні – це особливий напрямок, який субсидується, це дотаційний напрямок, який коригується певними своїми законодавчими змінами, але він є основним, бо сільське господарство і економічний розвиток в плані торгівлі аграрною продукцією, переробленої продукції – передбачає функціонал, що вони продають без мит, без квот, без будь-яких обмежень. Тобто ринок єврозони діє таким чином, щоб усі виробники були вільними в своєму праві реалізувати продукти. І коли Україна підписала асоціацію з ЄС, то ми частково теж отримали це право для української продукції. І коли Україна отримала в червні 22-го року право реалізувати свою продукцію без мит і без квот, то румуни не можуть автоматично в одноосібному рішенні ухвалити рішення, щоб вони будуть накладати мита чи обмежувати такі речі. Ця компетенція безпосередньо Єврокомісії. А Єврокомісія заявила, що ми не вбачаємо потреби, щоб обмежувати, по-перше, транспортний рух українських вантажів по Європі, по-друге, щодо аграрної продукції. Тому що якщо подивитися в цілому на перспективу, яку вибудовує Україна з єврозоною, то для багатьох членів ЄС, таких, як Німеччина, Нідерланди, Італія, Іспанія і ще є низка європейських країн, які досить активно і продуктивно співпрацюють з Україною, реалізуючи та купуючи її зернові олійні культури. Тому такі дії з румунської сторони мають бути обговорені ще й від Європейської комісії, тому що більша програма субвенцій і дотацій видається з центрального бюджету Брюсселя. І як у цьому контексті діятиме Брюссель – ми побачимо.
Щоб розширювати роботу інфраструктурних об'єктів уже було залучено 180 млн євро. А якщо ми згадаємо весну 23-го року, коли розпочалися перші хвилі протистоянь щодо заборони української продукції, то тоді Єврокомісією було виділено додаткові кошти на субсидування ще тодішніх акцій протесту, тобто субсидування вимог, які мають товар виробників Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії. Мені здається, що тут стоїть питання, щоби частково через оці всі дії блокування вибити для себе преференцію. Чому Польща змогла, а ми що, не зможемо? І тим паче, якщо це ще й посилюється певними наративами третіх сторін, які зацікавлені, щоб в Україні виникали труднощі з експортом.
"Без експорту ми не матимемо аграрний сектор в Україні"
— Наскільки для нас важливий румунський напрямок?
Дуже важливий. І в момент неможливості працювати через Чорне море – маю на увазі цей перехідний період, коли закінчилася зернова угода і наші військові опрацьовували новий гуманітарний коридор через порти Великої Одеси – то Дунай і в період зернової ініціативи не зупинявся, він розвивався. І 23-й рік є одним із ключових років, тому що 14 млн тонн – це дуже великі обсяги. І якщо ми на сьогоднішній день маємо хороші показники з роботою цього нового коридору – тому що за грудень ми експортували через порти Великої Одеси 4,8 млн тонн – то жодним чином не можна призупиняти альтернативні шляхи, бо ми розуміємо, що Україна у війні, і агресія Росії нікуди не зникла, удари Росії по портовій інфраструктурі не припиняються, замінування в Чорному морі як було, так і є, Росія продовжує скидати міни в Чорне море. Тому, звичайно, альтернатива у вигляді маршрутів через Румунію, через Молдову, через Молдову до Румунії для нас є дуже важливою щодо продовження загально експорту. Бо від цього залежатиме і робота українських товаровиробників. Якщо ми не зможемо експортувати, то ми повинні розуміти, що в Україні зменшуватиметься кількість посівних площ, зменшуватиметься кількість товаровиробників, які будуть вкладати кошти в аграрний сектор, тому що за роки незалежності ми розвинули свій аграрний сектор до потенціалу вирощування сільгоспкультур, які в 4 рази перевищують потенціал споживання всередині країни. Тому без експорту ми, фактично, не будемо мати і аграрний сектор в Україні.
