Ілюстративне фото УНІАН
"Люди насправді платять регулярно"
― Борги за комуналкою зростали торік в усіх містах України?
Спершу про окуповані території. Є постанова уряду ще 2022 року, десь за місяць після початку великої війни, яка звільняла людей під окупацією від усіх платежів. Хоча платіжки вони отримували, бо так працює система, комп’ютерну програму треба переписати. Щодо колосального зростання заборгованості ― такі чутки періодично з’являються в інформпросторі. Але офіційну цифру заборгованості видає тільки Державна служба статистики, яка зараз закрита, бо інформацію зібрати вкрай важко, а на окупованих чи прифронтових територіях взагалі неможливо. Тому ми можемо лише робити припущення або прогнози щодо зростання заборгованості.
― Ці припущення в етері Громадського радіо озвучив народний депутат Олексій Кучеренко. Він стверджує, що борги українців уже сягнути 35 млрд гривень, спираючись на свою інформацію. Наприклад, у Дніпропетровській області борги оцінюють у 417 млн гривень, у Києві це 206 млн і далі по країні. Ви ставите під сумнів ці розрахунки?
Так, ставлю під сумнів. Тут насамперед треба визначитися, за який період утворилася заборгованість? На кінець 2021 року загальна заборгованість всього населення по всіх комунальних послугах складала від 73 до 82 млрд гривень. Це приблизно три місячних платежі. Там є тонкощі, ця заборгованість динамічна, наприклад, цього місяця ви заборгували, а я заплатив, а наступного ― навпаки. За всі роки мого спостереження на основі статистики рівень платежів населення становить 94-96%. Тобто, люди насправді платять регулярно. А розмови, що "багаті заборгували", відповідають дійсності на Печерську. Виявляється, Печерськ у Києві ― найбільший боржник.
― А ще Оболонські Липки. Я на власні очі бачила в під’їздах оголошення від ЖЕКів із переліком гігантських заборгованостей.
Люди просто купили квартири, але там не живуть. Для них зробити заборгованість на рік, а потім прийти і заплатити за два роки наперед ― це елементарно. За даними ООН, 6 млн 343 тис. біженців з України отримали офіційний статус і перебувають зараз за кордоном. Із них знайдеться якась частина, яка не платить. Але більшість платить.
"Частину тарифу від людей перекладають на промисловість"
― Торік ціни на комунальні послуги в Україні зросли на 12%, за даними Державної служби статистики. Зокрема, стрибок тарифів відбувся у червні 2023 року, коли ціни на електроенергію зросли майже на 70%, а слідом відбулося зростання тарифів на інші комунальні послуги, зокрема на утримання та ремонт житла 3,4%, водопостачання 0,8%, прибирання сміття 5,5%. Наскільки виправданим було зростання ціни на електроенергію на другому році великої війни?
Щодо електроенергії, я колись рахував. Є ринкова вартість електроенергії, вона десь у межах 5,5 грн за кіловат. Ми до цього підвищення платили 1,44 грн, а підняли до 2,68 грн. Але до ринкової вартості це ще половина. Тобто, це було політичне рішення уряду, але ж треба компенсувати різницю між 5,5 грн і 2,68 грн. Компенсує це "Енергоатом", він виробляє дуже дешеву електроенергію, і на нього покладають спеціальні обов’язки зі здешевлення тарифу. Зрозуміло, що це б’є по самому "Енергоатому", він щороку втрачає десятки мільйонів. І є ще один момент. Кіоск біля метро отримує електроенергію не за 2,68 грн, а за 6-8 грн ― скільки йому виставить "Обленерго" як промисловому споживачу. Так само заводи, контори тощо.
Олександр Сергієнко. Фото: kyiv.press
― Чому треба вирівняти промисловий і споживчий тарифи?
Є так зване перехресне субсидіювання, коли частину тарифу від людей перекладають на промисловість. У бізнесу тоді піднімається собівартість і він підвищує вартість своєї продукції. Але люди все одно виймають ці гроші зі своєї кишені і віддають через бізнес в енергосистему. Це називається дурити самих себе. Іноземні партнери говорили нам із 1990-х років, що це треба зліквідувати. Зараз така ситуація, що зліквідувати неможливо, всі це розуміють. Але ми повинні тримати в голові, що проблема така є, і рано чи пізно ми маємо її вирішити.
― Ми платимо тепер за схемою, яка працює в ЄС: окремо за сам товар, окремо за постачання, окремо за утримання труб чи мереж. Але ж у Європі більші доходи.
100% ― ми бідна країна. Нам справді скрутно, наші доходи не дозволяють нам жити спокійно. Особливо коли люди літнього віку виходять на пенсію, це взагалі катастрофа. Більшість отримувачів субсидій ― пенсіонери. Така у нас економічна ситуація. На жаль, у нашій продукції частка заробітної плати дуже низька порівняно із західними країнами. Це питання до політиків, як зробити так, щоб у нас зарплати були більшими.
"Тарифи встановлює не НКРЕКП, а місцева влада. Це плюс"
― І щоб виробник і постачальник не купував замки у Франції. Це була одна з найдорожчих угод у світі з купівлі нерухомості. Має бути докорінна антиолігархічна реформа, щоб була реальна конкуренція.
Є один плюс. Десь рік тому було скасовано монополію Національної комісії з регулювання електроенергії та комунальних послуг (НКРЕКП) на встановлення тарифів. Зараз місцеві органи виконавчої влади встановлюють тарифи практично на всі послуги, крім газу та електроенергії. За ті 15-20 років, коли тарифи встановлювали НКРЕКП, вони контролювали майже все ― воду, газ, електрику, тепло. І доконтролювалися до того, що дебіторська заборгованість підприємств "Теплокомуненерго" зросла у понад два рази, а водоканалів ― у 2,5 раза. Тому що це було неефективне контролювання. Наприклад, газ зростав у ціні, а НКРЕКП проводив зміну тарифу через пів року. За цей час накопичувався борг, і зараз, приміром, борги "Теплокомуненерго" 100 млрд грн. А уряд сьогодні заборгував 36 млрд, які він буквально зараз має віддати підприємствам "Теплокомуненерго" за цю різницю у тарифах. Тому що вони купували газ по одній ціні, а населенню віддавали тепло, ніби газ дешевий. Це проблема. Але плюс є в тому, що зараз тарифи встановлюють місцеві органи влади. У Києві, наприклад, мер Кличко та його заступники заявляють, що до кінця воєнних дій тарифи зростати не будуть. Але ж Київ має фінансовий ресурс. А якщо взяти Чортків, там у них зросла електроенергія, і тамтешній мер має оголосити населенню, що зростатиме вартість води. Зрозуміло, що будь-який мер хоче переобратися на наступний термін, тож він не зацікавлений піднімати тарифи. Тобто, якщо це відбувається, то треба розуміти, що це крайній захід і справді є потреба. Це електоральний тиск на мерів, що вони не будуть на цьому наживатися.
