Фото: Світлани Мялик, Українське Радіо
"Українське місцеве самоврядування показало себе зрілим та ефективним"
— Пане Рафале, завершилась підсумкова конференція, яку провів Фонд міжнародної солідарності. Йшлося про певний підсумок за два роки роботи фонду в Україні. Це для України непростий період, адже понад півтора року триває повномасштабна війна росії проти України. Як Ви оцінюєте співпрацю з Україною за ці два роки?
Незважаючи на те, що це був дуже складний час для України, я дуже добре оцінюю співпрацю з українською місцевою владою. Це був час випробування на стійкість активістів і людей, залучених до роботи на користь місцевих громад і українська місцева влада пройшла його чудово. Це стосується як тих, хто був у зоні безпосередніх бойових дій і надавав початкову і базову гуманітарну та благодійну допомогу людям, які постраждали від війни, так і тих, хто після приходу росіян пішов у підпілля і проводив підпільну роботу на користь українських мешканців. Я кажу і про тих, хто на західній і центральній Україні, наприклад, приймали біженців, бо, зрештою, це теж те, з чим ми маємо справу. І це теж відповідальність, яка значною мірою лягла на плечі місцевої влади та її діяльності, і громадських організацій, які організовували допомогу, підтримку, транспорт, постачання, все, що було необхідне для того, щоб вижити в ті перші місяці повномасштабної війни.
Тому я вважаю, що в цілому українське місцеве самоврядування показало, що воно є зрілим і ефективним. Це дуже важливо, тому що самоврядування розглядається в Європейському Союзі і взагалі на Заході, як одна з ознак демократичної зрілості суспільства і, відповідно, готовності країни для вступу до Європейського Союзу. Такі свідчення хорошої активності з боку органів місцевого самоврядування в Україні, показують, наскільки Україна готова до вступу в Європейський Союз. Драматизм, звичайно, полягає в тому, що випробуванням була війна, але українське місцеве самоврядування виходить з цього випробування переможцем.
Друга річ, про яку я вважаю за потрібне сказати, це те, що українська місцева влада побудувала партнерські відносини з польською місцевою владою і тісні, часто дружні, зв'язки з польськими посадовцями і польськими активістами, які з самого початку війни надавали допомогу, приймали біженців і організовували гуманітарні перевезення. І які продовжують ці контакти донині.
"Місцеве самоврядування в Україні перевірене боєм"
— А який досвід від українських місцевих органів влади можуть взяти польські колеги?
Наприклад, як гарантувати освіту для дітей, які були переселені, як організувати гуманітарну допомогу та раціонально і розумно нею розпорядитися, як реагувати на кризи. Був дивовижний досвід людини, яка була мером одного міста на Сході України, а потім стала лідером партизанської групи, яка на окупованій Росією території здійснювала діяльність, координуючи ракетні удари Збройних сил України. Немає місця, звідки польські посадовці органів місцевого самоврядування могли б дізнатися щось настільки ж шокуюче. Але, зрештою, справа не в тому, щоб вони навчилися керувати партизанами, а в тому, щоб вони з перших вуст, на досвіді своїх українських колег, дізналися, наскільки важлива, наскільки значна сила місцевих зв'язків і місцевого самоврядування.
Тому що ці люди, активісти з окупованого росіянами міста, мали підтримку один одного. Якби вони не стояли пліч-о-пліч, то вони б не встояли. Вони чинили опір, вони боролися, і вони досягли успіху, тому що врешті-решт Збройні сили України звільнили це місто. І саме тому я можу розповідати ці історії, тому що цей чоловік приїжджав в минулому році. І він якраз розповідав про цей досвід. Зрілість українського самоврядування, я б сказав, перевірена боєм, і ми також можемо самі бачити, наприклад, наскільки сильним є таке почуття креативності. На мою думку, здатність до самоорганізації в українському суспільстві є абсолютно вражаючою. Вона набагато більша, ніж у польському суспільстві. І це те, чого ми також можемо навчитися від української сторони.
Світлана Мялик та Рафал Дзєнцьоловський. Фото: Українське Радіо
Як брати справу в свої руки, коли, наприклад, держава не функціонує. Це було особливо очевидно в перші роки війни. У 2014, 15, 16-му роках. Адже саме самоорганізація людей вирішує, а готовність діяти є умовою функціонування самоврядування взагалі. Тому що для самоврядування людина, яка не хоче нічого змінювати у своєму житті, у своєму оточенні, у своєму місті, на вулиці, де вона живе, у своєму кварталі, і абсолютно не зацікавлена в цьому - це смерть. Він просто чекає, що хтось інший подбає про його проблеми за нього. Бажано, щоб це була держава. І це катастрофа. Україна, на щастя, на моє переконання, вільна від такого посткомуністичного болю, тому що це значною мірою спадок ще комуністичних часів, така набута громадянська безпорадність.
Поляки й українці мають спільного ворога, цінності та перспективу
— Я думаю, що поляки і українці люблять і цінують свободу і незалежність. І на мою думку, якщо Росія, наприклад, буде намагатись атакувати Польщу, то поляки так само будуть боротись з російською агресією за свою свободу? Ви погоджуєтесь?
Я думаю, що в цьому відношенні ми напрочуд схожі, і це робить польсько-українську солідарність іще більш справжньою. Тому що ми маємо не лише спільного ворога, але й спільні цінності, переконання і причини, які нас об'єднують, а також спільну перспективу. Це не просто негативна мотивація, що ми захищаємося від росіян, а ви воюєте, і ми допомагаємо вам, бо не хочемо російської армії у нас чи у вас. Ми також маємо дуже позитивний порядок денний, і мені здається, що це робить польсько-український альянс ще сильнішим.
Модульне містечко зі спортзалом, садом та парком
— Хотіла запитати вас ще про будівництво модульних містечок в Україні для людей, які внаслідок російської агресії втратили своє житло. Скільки було збудовано таких містечок за допомогою Фонду “Міжнародна солідарність в Україні” і які плани на майбутнє?
Фонд "Міжнародна солідарність" побудував два містечка у Полтаві та у Львові. Нам вдалось збудувати партнерство з самою владою міста Львова і Львівською обласною адміністрацією. Всім мешканцям цього містечка гарантована робота у Львові, якщо буде потреба. А отже, тут немає притаманного місту відчуття безперспективності, безробіття... Це містечко є зразковим ще й тому, що Варшавська політехніка була залучена до розбудови цього містечка і додавання різних модульних компонентів, таких як спортзал, сад і парк, де діти можуть гратися, відпочивати. Навколо висаджуються дерева, з'являються лісові насадження. Це містечко живе.
Полтавське модульне містечко ми відкрили не так давно, в липні, тому я сподіваюся, що воно піде тим же шляхом, що і львівське, і що воно стане за якістю таким собі замінником в майбутньому справжнього дому. Однак поки що ми не плануємо більше чергових містечок, оскільки ситуація в Україні сьогодні не вимагає від нас будувати окремі місця для переселенців, для біженців. Це припинилося. Є, звичайно, ракетні обстріли, але вони в основному зосереджені на лінії фронту, можливо, на нашій технічній інфраструктурі, вони не влучають безпосередньо в людей. І проблема біженців сьогодні не стоїть так гостро, як це було в першій половині минулого року або восени і взимку. З іншого боку, звичайно, якби була потреба, ми могли б відреагувати. Українська влада пропонує більше зосередитися на адаптації існуючих вже об'єктів, які вже не використовуються, але які могли б стати притулком. Це, наприклад, шкільні гуртожитки, академії, які не використовуються. Але тут потрібна дещо інша сфера знань і діяльності.
— Які ще маєте плани на майбутній рік щодо допомоги Україні?
Ми хочемо розробити програму, над якою дуже інтенсивно думали з літа. Це в загальноукраїнському масштабі. Програму психосоціальної допомоги ветеранам, яка б поєднувала пропозицію роботи з реабілітацією на місцевому рівні, з можливістю терапії та використанням найсучасніших методик. Але вона має бути реалізована таким чином, щоб люди не були змушені залишати своє середовище, своє місце проживання, своє соціальне оточення. Тому що ми ведемо переговори і з українським і Міністерством у справах ветеранів, і з Європейською комісією, і з американцями.
— Чи є вже домовленості з міністеркою у справах ветеранів України Юлією Лапутіною?
Ми хотіли б скористатися можливостями фонду, а саме тим, що ми маємо сертифікат Pillar Assessment, тобто відповідаємо певним вимогам Європейського Союзу щодо якості роботи фонду, щоб нам було легше залучати кошти по всій Україні. Ми усвідомлюємо, яким величезним викликом для України є соціальна адаптація людей, які пережили кошмар війни, і яким великим викликом буде зберегти їхнє здоров'я, а також їхній психологічний стан і соціальну роль для повернення в суспільство. І ми думаємо, що це буде саме те, що потрібно, що це також та сфера, де ми вже маємо певний досвід попередніх років, тому що ми займалися на рівні саме місцевих громад. Йдеться про соціальні послуги, які надає місцева влада, які будуть включені в реабілітаційні, соціальні проєкти для ветеранів.
Друге — це система безпеки, тобто пожежна охорона і розвиток систем.
На 1000 людей в ЄС сім пожежників, а в Україні — один
— Це новий напрям у співпраці з Україною?
Ні, це вже було. Ми просто хочемо це знову активізувати і зробити це по всій країні. На Заході, завдяки безкоштовній системі, Державній пожежній службі час доїзду до місця події становить максимум 20 хвилин. В Україні, на жаль, цей час в рази більший. На 1 000 людей в ЄС є сім добровільних пожежників, а в Україні — один. Тож це свідчить про певну слабкість системи в Україні. Крім того, війна збільшує ризики по всій країні, а Державна служба з надзвичайних ситуацій не в змозі так швидко нарощувати свій потенціал. Тому нам здається, що активізація створення добровільних пожежних команд і накладання на цю мережу державних установ ще й волонтерського компоненту, могло б зняти навантаження з ДСНС і, водночас, дозволить Україні краще протистояти викликам, які виникають внаслідок ракетних обстрілів, воєнних руйнувань, а також звичайних пожеж чи дорожньо-транспортних пригод.
"Проблеми фермерів не повинні бути проблемами двох країн"
— Пане Рафале, а що Ви думаєте про нинішній стан відносин України і Польщі? Як внутрішня політика у Польщі впливає на відносини Варшави і Києва? І, можливо, на роботу вашого фонду?
Я думаю, що є багато причин, чому відносини на політичному рівні сьогодні є такими хиткими. Але я не бачу в цьому ні катастрофи, ні якоїсь драматичної загрози різкої зміни відносин між державами. Мені здається, що вибори в Польщі негативно вплинули на рівень емоцій і рівень медійний. І цей електоральний контекст дуже чітко простежується. Просто різні політичні сили в Польщі намагаються зіграти на частині електорату, на мою думку, досить маргінальній частині, яка розчарована підтримкою України, яка намагається еволюціонувати найбідніші соціальні групи, як правило, у фальшивий спосіб, представляючи, наприклад, "новий" спосіб життя чи стан українських біженців у Польщі та переваги, які Польща їм пропонує.
Безсумнівно, існують і реальні проблеми, які є і про які ми знали, що вони будуть. Польська та українська економіки є конкурентоспроможними з точки зору сільського господарства. Але це не той випадок, коли ці дві країни є конкурентоспроможними і ця їхня конкурентоспроможність є чимось незвичайним. Більшість країн Європейського Союзу мають галузі, які є конкурентоспроможними одна з одною. І саме для того, щоб вирішувати такі питання, і існує Союз. Саме тому існує спільна політика. І тому існують методи пошуку, знаходження раціонального компромісу, щоб ними користуватися. Тому, якщо у мене є до когось претензії, то це до політичного класу з обох сторін, що вони не здатні вирішувати ці проблеми в нормальний спосіб, а ескалують їх одразу на міждержавний рівень.
Я щиро перепрошую, але при всій повазі до сільськогосподарських виробників та експортерів, їхні проблеми не повинні бути проблемами двох країн і залучати глав держав з обох боків в обох столицях. Вони важливі ці проблеми, але для цього є міністерства, для цього є експерти, для цього є директори департаментів, для того, щоб розв’язувати ці проблеми. Не можна все доводити до того, щоб ставити під сумнів міждержавні відносини.
Проте ці міждержавні відносини не будуть розхитані. Ми стоїмо перед викликом непорівняним. Масштаб виклику з боку агресивної імперської Росії, яка хоче загнати нас назад у радянський чи путінський табір, є незрівнянним викликом, на який повинна відповісти польсько-українська солідарність.
Нагадаємо, Фонд міжнародної солідарності є фондом Держказначейства і був створений 1997 році за ініціативи президента Республіки Польща, котрий здійснює почесний його патронат. У фокусі уваги – підтримка демократичних змін, розвиток громадянського суспільства, принципів доброго врядування, розвиток місцевої демократії, обмін досвідом економічної та політичної трансформації, підтримка вільних медіа та правозахисних організацій. За потреби Фонд здійснює також гуманітарну діяльність.
