Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Ми зробили альбом з актуальними митцями, які активно діють зараз, з якими легко
Розкажіть, будь ласка, про альбом "Гурма". Яка його концепція?
Павло Гоц: Це альбом співпраць, бо гурма ― це і є об'єднання, як юрба, спільнота. Всі учасники альбому прагнуть однієї цілі, а от якої, це вже загадка для слухача. Ми не будемо розкривати всі подробиці. Хто ж тоді слухатиме альбом. До нас долучилися дуже класні учасники. І не тільки музиканти, бо зазвичай альбом фітів сприймається як співпраця суто музична. У нас в альбомі є Andrii Barmalii, Tember Blanche, Krutь, Юля Юріна, Гордій Старух, Артистка Чуприненко. Ще у нас є скіти (Скіт ― невеликий скетч, який задає настрій альбому, може записуватися самими виконавцями чи запрошеними гостями ― прим. ред.). Звісно, що на скітах є і не музиканти. Наприклад, блогери Андрій Шимановський, Віталій Гордієнко. Ведучим скітів є Пан Роман. В альбомі можна почути Євгена Клопотенка. Є у ньому також і поети. Наприклад, Ростислав Кузик, Оля Бідовська і Леся Українка. Тобто сучасники й класики. Мало того, ми не завершимо альбомом цю історію, бо до всіх треків ще вийдуть і відеокліпи. Тобто ми також єднаємо стилістів, режисерів, інших музикантів, акторів…
За яким принципом ви обирали, з ким саме будете співпрацювати, випускаючи альбом "Гурма"?
Павло Гоц: Ми послуговувалися трьома головними критеріями. По-перше, обирали тих, хто нам подобається. По-друге, запросили тих, з ким було реально домовитися. Тому що це суперскладна історія ― зустрітися, поговорити, домовитись. У всіх артистів є свої плани. Якщо говорити про зірок великої сцени, то з ними треба домовлятися наперед на кілька років. Тому ми зробили альбом з актуальними митцями, які активно діють зараз, з якими легко. По-третє, ми запросили тих, з ким розуміємо, що саме можемо разом зробити. Бо є, наприклад, такі виконавці, які нам дуже подобаються, але ми не знаємо, що гурт NAZVA може їм дати.
Павле, минулого разу ти розповідав, що альбом мав вийти у вересні, що затримала його появу?
Павло Гоц: Оце от домовляння з учасниками. Всі ж дуже зайняті постійно. Насправді українська сцена живе. І те, що альбом затримався, є доказом цього. Нам довелося з усіма додатково домовлятися, щось доробляти, щоб вийшла цілісна робота.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Якщо на репетиціях з'являються якісь бурхливі емоції, то лише тоді, коли не виходить щось заграти
Чия це ідея ― назвати альбом "Гурма"?
Павло Гоц: Так називається бесіда нашого гурту в Телеграмі. Там спочатку були тільки ми з Яриком, наш звукорежисер, піарниця. Щоб якось виділялася бесіда в Телеграмі, ми свого часу вирили в словнику слово "гурма", а потім подумали, що це ідеальна назва для альбому.
Ви називаєте себе галицько-донбаським гуртом, бо Ярослав з Горлівки, а Павло зі Львова. Як почалася дружба між вами?
Павло Гоц: В іншому колективі. Ми шукали альтиста в гурт Joryj Kłoс, коли ще він активно гастролював. І знайшовся Ярослав, який насправді скрипаль, але тоді ми йому сказали, що він гратиме на альті. Так почалася дружба. Потім ми стали робити щось інше, десь інакше свідоме.
Кажуть, що у суперечках народжується істина. Ви сваритеся?
Ярослав Яровенко: Рідко коли. Я навіть не можу згадати, коли у нас була якась велика суперечка. В музиці ми досягли такого консенсусу зараз, що кожну вигадку, забаганку, яку пропоную я або Павло, ми спершу пробуємо, потім доходимо спільної думки щодо того, підходить це нам чи ні.
Павло Гоц: Так, ми взагалі не граємо те, що нам не подобається. Щодо суперечок, то ми сваримось часто через такі речі, які взагалі до гурту не мають жодного стосунку. Наприклад, коли не можемо визначитися, до якого закладу хочемо пити на пиво. Якщо на репетиціях з'являються якісь бурхливі емоції, то лише тоді, коли не виходить щось заграти.
Мінімалістичність ― це наша концепція, якої ми точно будемо дотримуватися через те, що хочемо грати виключно наживо
Що, на вашу думку, дружба вирішує у шоубізнесі?
Павло Гоц: У першу чергу ― це знайомства та розвиток думки. Наприклад, трек "Родимка", записаний із Tember Blanche, ― пісня, створена на вірші харківської поетеси Олі Бідовської, яка ще не видала жодної своєї збірки. Але коли я на одному літературному вечорі її почув, то зрозумів, що ніколи не зустрічав такої поезії. Це справжня наївна поезія, не примітивна, а наївна, як живопис Марії Примаченко. Класно, що вона свого часу нам зустрілася. І от якраз через дружбу, через випадкове знайомство нині існує пісня "Родимка" в альбомі "Гурма". І всі інші треки так само зроблені у співпраці з людьми, які нам зрозумілі. Бо тоді співпраця відбувається набагато швидше, а не народжується в муках.
Що ви готові робити по дружбі, а не за гроші?
Павло Гоц: Тут треба спочатку поставити питання: "Що ми готові робити за гроші?" Якщо йдеться про наших справжніх друзів, то тут можна говорити про все, але у межах розумного. Звісно, друзі то є друзі, за них треба стояти до кінця.
Про NAZVA медіа говорять як про феномен. На вашу думку, у чому він полягає?
Павло Гоц: Якщо чесно, ми не знаємо. Мабуть, чи не єдине, чим ми зараз відрізняємося від інших артистів, так це тим, що граємо повністю наживо, не використовуючи плейбеків, підкладок тощо. Але щодо феномену… Я не знаю. Можливо, нас так називають ще й тому, що у нас дуже короткі відстані між альбоми. Ми випустили два альбоми та один мініальбом менше, ніж за рік. Це дивне слово ― "феномен". Нічого такого немає. Ми просто працюємо.
Можливо, це через ту мінімалістичність, якої ви дотримуєтеся?
Павло Гоц: Все може бути. Мінімалістичність ― це наша концепція, якої ми точно будемо дотримуватись якраз через те, що хочемо все грати виключно наживо, бо так нам легше висловлювати думку. Вона тоді точніша. Ми не вважаємо, що треба багато нот і багато слів, щоб донести думку. Не вважаємо, що треба багато часу в треці, щоб він йшов, наприклад, п'ятнадцять хвилин, щоб донести думку. Це зробити можна і за тридцять секунд.
Павле, раніше ти нам розповідав, що на своїх концертах ви плануєте створювати дрескоди для аудиторії…
Павло Гоц: Це було б класно, та поки залишається нездійсненним. Втілити таку ідею справді важко, але це було б одним з елементів виховання аудиторії. Поки що весь український шоубізнес існує, підлаштовуючись під аудиторію. Виховувати її рідко хто хоче. Всім до вподоби якнайбільше брати. Але коли ти досяг певного рівня, то маєш можливість виховати аудиторію, щоб надалі щось змінилося, зокрема в культурі ставлення до музики. Тому так, рано чи пізно це буде. Ми б хотіли робити більш театральні речі, грати у філармоніях, оперних театрах. Але щоб це було якнайбільше інтелігентно, подібно на виставу.
Людині у якому вбранні ви б надавали вільний вхід?
Павло Гоц: Ой, ні в якому, тому що потім треба чимось заплатити технікам, звукачам. Поки що є один дрескод, за яким є безплатний вхід. Це військова форма. Все. Ніякого іншого дрескоду наразі бути не може.
Ми знаємо точно, що будемо музично робити ще два роки
Що буде після "Гурми"?
Павло Гоц: Далі виходитимуть окремі відеокліпи, які можна буде потім поєднати в один фільм. Ми хочемо, щоб це вийшло класно, щоб над відео працювали різні режисери, але їх все одно потім можна було поєднати. Бо в тому ж сенс "Гурми" загалом, щоб різні люди робили щось, присвячене одній темі. Що це саме буде? Ми поки не можемо розповісти, але вже є два відео ― на пісню "Родимка" з Tember Blanche та з Мариною Krutь на композицію "На дно". Якщо їх подивитися, то там є натяки на те, якою буде концепція усього фільму.
Добре, що буде після цього фільму?
Павло Гоц: Ми вже знаємо, якими будуть наші два наступні альбоми. Ми знаємо точно, що будемо музично робити ще два роки. Вже є здогади, як це розвивати надалі, щоб було якнайбільше феєрично. І можна було б надалі писати музику нескінченно і багато.
Яким буде наступний реліз?
Павло Гоц: Супервеселим, щоб можна було на будь-якому фестивалі навіть удвох його заграти на найбільшій сцені, щоб він увійшов потім до виключно танцювальної програми. Частково її вже можна чути у нас на концертах, в записах її поки немає ніде.
Коли він має вийти?
Павло Гоц: Наступного року. Чітко поки не знаємо. Ми іще працюємо над цією програмою, думаю, в грудні почнемо її записувати. Як показує практика, пів року нам достатньо, щоб написати й видати альбом.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
