Фото: курсив.медіа
"За поглиблення розуміння діяльності жінок на ринку праці" Клаудія Голдін отримала Нобелівську премію з економіки 2023. Чи існує проблема гендерної нерівності на ринку праці в Україні?
Проблема існує, проблема багатошарова, і вона не завжди про гроші. Якщо ми маємо бажану роботу, на якій треба викладатися на 200%, не шкодуючи себе, в переважній більшості випадків на ній працюватимуть чоловіки. COVID і війна показали, що майже всі хатні клопоти лягають на плечі жінки. І зараз, коли у нас гібридне навчання, і час від часу лунають повітряні тривоги, забирають зі школи і перехоплюють дітей переважно жінки. COVID показав, що хатні клопоти, догляд за хворими, догляд за старими — це жіноча доля.
І не лише в Україні: в Німеччині, в Італії, в Японії, в Новій Зеландії було відмічено, що жінки брали меншу кількість робочих годин через те, що не могли працювати. Відповідно, вони відкладали свою кар'єру. Тому, коли ми говоримо про заробіток і про різницю в заробітній платні — це переважно наслідок того, що жінки змушені були обирати менш оплачувану, менш кар'єрну, менш керівну роботу через те, що вони мають певне коло обов'язків, яке не оплачується, але їм належить по праву народження.
Як в світі вирішуються ці питання?
В різних країнах по-різному. Існують більш патріархальні країни Європи, такі, як Італія, де гендерні питання вирішуються гірше, ніж в країнах Північної Європи. Мені дуже подобається досвід Швеції. Там, коли народжується дитина, тато мусить піти в декретну відпустку. Тобто мама, побувши певний час з дитиною, мусить передати чоловікові батьківство. Відповідно, тато йде у декретну відпустку, і сам справляється з дитиною. Також з'ясувалося, що Швеція та її сусідки найкраще впоралися з гендерною нерівністю в питанні зарплатні. Бо чоловіки "в пелюшках" добре розуміють, що декретна відпустка — це зовсім не відпустка. Мало хто відпочиває в цій відпустці. Почалося розуміння того, що хатні проблеми може вирішити і тато, і це для нього не проблема. Відповідно, жінка більше почуває себе партнером, ніж обслуговуючим персоналом. І навіть якщо жінка залишається сама виховувати дитину, держава її підтримує належним чином. І їй не потрібно хапатися за першу ліпшу роботу.
Фото: Тетяна Пашкіна, happymonday
Чи існує нині різниця в зарплатні між чоловіками та жінками?
Ця різниця існує завжди. В державних структурах, структурах освіти вона мінімальна. В комерційних організаціях існує певна градація. Наприклад працівники можуть виконувати однакову роботу, але один — фахівець, а інший — старший фахівець. Відповідно, зарплата у них різна.
Дуже часто жінка мусить іти на просту роботу для того, щоб отримати хоч якийсь заробіток, який можна буде поєднувати із сім'єю. І вона не наполягає на кар'єрному зростанні. А якщо чоловік і жінка одночасно стартують в компанії на однакових зарплатах, через 5 років вони можуть бути на геть різних посадах. Якщо в компанії неофіційна зарплата, більш амбітні чоловіки також можуть отримувати більшу зарплату. Ніхто не скасовував упередження роботодавців, мовляв, чоловіки — це годувальники сім'ї. І навіть якщо ти мама одиначка, або просто хочеш заробляти пристойні гроші своїм талантом, можеш почути від керівника про те, що твій колега-чоловік мусить заробляти більше, бо в нього сім'я.
Як ринок праці змінило повномасштабне вторгнення?
За ці півтора роки ринок праці змінюються ледь не щомісяця, і іноді досить радикально. В березні минулого року, наприклад, все було шкереберть. Я вперше бачила, щоб у Львові було більше вакансій, ніж у Києві, або в Харкові втричі менше, ніж у Франківську. Це реалії того часу. Зараз ситуація трохи вирівнюється. А на відсутність на робочих місцях чоловіків, які воюють, є відсутність жінок, які виїхали за кордон. І зараз ми маємо на великих сайтах з працевлаштування по 100 тисяч вакансій, але ми не маємо такої кількості тих, хто шукає роботу.
Тому що до війни в лютому 2022 року, коли я робила аналітику ринку праці, було 110-115 000 вакансій на кожному сайті. Зараз їх 95-96 000. Ми сьогодні маємо більшу конкуренцію, через це — підвищення середньої заробітної плати. Минулого року це було 15 000 гривень, цьогоріч — 17 500 гривень. Можливо, це крок до нашої рівності. Я за рівні можливості, але абсолютно проти квот. У випадку з людьми з інвалідністю це не працює. Сприймати безстаттєво кандидатів дуже складно. Упередження існують в голові роботодавця на рівні цінностей і сприйняття світу.
Я дуже люблю хороший піар в сенсі агітації і пропаганди. І якщо з кожної праски будуть розповідати про ті компанії, які мають гендерну рівність, то можливо ті люди, які вважали, що жінка — це другий сорт, принаймні замисляться або спробують щось змінити. Мені здається, що з нинішньою ситуацією на ринку праці деяким роботодавцям доведеться змінити свою точку зору. Бо або нікого, або жінки.
Як вплине на питання гендерної рівності отримання Нобелівської премії "За поглиблення розуміння діяльності жінок на ринку праці"?
Для мене це наступний крок від відчуттів до усвідомленості, від розмов в коридорі до певної наукової діяльності. Всі ми відчуваємо, що жінок десь "нагрівають" на зарплатні. Але ця тема вже стала полем для дослідження. Людина чітко досліджує певні закономірності, які ми можемо взяти до уваги, як певно наукову дисципліну. Я коли читала книжку "Невидимі жінки", про те, що цей світ чоловічий: де все, від ременів безпеки до дозування ліків пристосовано до чоловіка, починала розуміти, що дійсно, так воно все і є. Наступний крок — це коли чоловіки почнуть брати результати дослідження цієї жінки, розвивати їх далі, і свій чоловічий світ переробляти трохи на жіночий.
