Міністр культури має презентувати інтереси культурно-мистецької спільноти — Юлія Федів

Міністр культури має презентувати інтереси культурно-мистецької спільноти — Юлія Федів

Було б добре, якби на цю посаду потрапила людина, яка має досягнення в сфері культурно-мистецької діяльності. Це зазначила в інтерв'ю Радіо Культура культурна та медіаменеджерка, громадська діячка, колишня керівниця Українського культурного фонду (УКФ), претендентка на посаду міністерки культури України Юлія Федів. Вона стверджувала, що "посада міністра – репрезентативна, сервісна посада. Міністр має презентувати інтереси культурно-мистецької спільноти і виступати своєрідним медіатором між спільнотою і людьми, які ухвалюють рішення, ретранслятором настроїв, які існують в суспільстві". Юлія Федів висловила свою оцінку того, що відбувається довкола призначення міністра культури та інформаційної політики України.  

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Юлія Федів у студії Радіо Культура

— 27 липня Верховна Рада задовольнила прохання про відставку міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка. Коли про вас заговорили, як про претендентку на посаду міністра культури та інформаційної політики, навколо вашого прізвища почалася справжня детективна історія. Днями голова правління Суспільного Микола Чернотицький оприлюднив у своєму Фейсбуці цікаве листування. Йшлося про пропозицію журналістці Суспільного розмістити за винагороду компрометуючі матеріали про вас. Чи відомо вам, хто веде проти вас цю кампанію? 

Це було очікувано. Оскільки ця історія тягнеться з 2020 року. Це був ковідний рік, і в той час була видана постанова Кабінету міністрів, згідно з якою було призначене фінансування (600 мільйонів гривень) на підтримку культури і креативних індустрій. Розпорядником коштів було профільне міністерство і УКФ, як виконавець програми підтримки і надання інституційних грантів представникам культури, креативних індустрій і туризму. Було дано 5 місяців на виконання цієї програми. УКФ, відповідно до закону, протягом 5 місяців провів конкурс і на конкурсних засадах, дотримуючись усіх процедур, надав підтримку 858 інституціям. Конкурси відбувалися на засадах, прописаних в законі "Про Український культурний фонд" – це близько 5 етапів перевірки: технічний відбір, експертний відбір, затвердження дирекцією і наглядовою радою, відкриття фінансування з боку профільного міністерства. 

Як і на будь-якому конкурсі, є ті, хто отримав державне фінансування, а є ті, хто його не отримав. Тому ряд організацій, які були не задоволені умовами конкурсу або не отримали фінансування, виступили з критикою УКФ. Одним з основних критиків виступила тоді Спілка концертних індустрій. Одночасно критика збігалася зі зміною наглядової ради УКФ. Повноваження однієї закінчувалися в 2020 році. А новопризначена рада приступила до виконання обов'язків на початку 2021 року. Коли був конкурс, коли на сайті УКФ була інформація про те, на які проєкти йдуть кошти, все було добре. Тільки-но минув етап звітності, змінилася наглядова рада, і мав відбутися конкурс на посаду директора, бо мій 3-річний контракт закінчувався, почалася перевірка Держаудитслужбою використання коштів ковідного фонду. В попередніх висновках Держаудитслужба не знаходить порушень, вказаних стурбованою громадськістю. Після цього відбувся конкурс, на який я також подала свої документи. Після подачі документів і проведення аудиту з'являється спілка, яка на своєму сайті розміщує розслідування, де звинувачує УКФ в безпідставному використанні коштів. Чомусь нова щойно обрана наглядова рада теж підтримує цю спілку, профільне міністерство теж підтримує спілку. Ніхто не звертається із запитами до дирекції фонду щодо отримання роз'яснень. Після цього починаються відкриватися кримінальні провадження і лунають звинувачення, зокрема, і в мій бік, як людини, яка підписувала договори. Все це триває вже третій рік. 

Якщо дивитися з юридичної точки зору, терміни щодо досудового розслідування вже прострочені. До мене звернень і запитів не надходило. І зараз, коли я знову можу обійняти державну посаду, знову витягуються всі ці документи. Не зрозуміло, як люди, які надсилають всі ці документи депутатам та іншим представникам законодавчої і виконавчої влади, отримали до них доступ.

— Мета зрозуміла – не допустити вас до посади. А чи зрозуміло вам, хто це робить?

Не володіючи всією інформацією, я можу тільки припускати. Моє припущення – це члени наглядової ради УКФ спільно з представниками спілки. Той самий почерк, ті самі документи і ті самі, на мою думку, дійові особи.

— Про що йдеться – про персональну нелюбов до вас чи бажання поставити свого протеже на цю посаду?

Насамперед потрібно звернутися до Закону "Про Український культурний фонд", згідно з яким цього року закінчуються повноваження членів наглядової ради. Якщо діяти відповідно до закону, то потрібно вже розпочинати проведення конкурсу на зміну складу членів наглядової ради. А після цього – переобрання дирекції. Є пряме зацікавлення в тому, щоб не допустити мене на цю посаду. Адже я працюю прозоро і не допускаю будь-яких впливів на конкурсні процедури.

—  УКФ офіційно все спростував на своїх сторінках. На скільки для вас очікуваною була ця ситуація?

Я її очікувала, оскільки для всього цього і було відкрите кримінальне провадження. Для того, щоб унеможливити моє повернення на державну службу.

— У чому суть цього провадження?

Суть провадження пов'язана з тим, що коли УКФ надавав підтримку представникам культурно-креативних індустрій, в умовах конкурсу і критеріях відбору було вказано, що ці організації повинні мати КВЕД (класифікатор видів економічної діяльності - ред.), відповідно до якого діяли ті чи інші представники культурно-креативних індустрій. Основна претензія полягала в тому, що першим у них був вказаний не профільний КВЕД. Не бралося до уваги, що коли заявник подавався на конкурс, він подавав повноцінний пакет документів і заявку, в якій обов'язково потрібно було описувати діяльність у своїй сфері. Потрібно, щоб ця діяльність відповідала хоча б одному із КВЕДІВ. Це перевірялося фондом, але в даних обвинуваченнях концентруються увага на наявність КВЕДА першим у списку.

І нівелюється, був чи ні проведений аналіз діяльності та реалізації проєкту, на який пішли кошти в рамках ковідного фонду. Треба зазначити, що ніде в законах не прописано, і це стосується діяльності всіх ФОП в Україні, що суб'єкт може вести діяльність за КВЕДОМ, який має бути виключно першим в списку. Тому це теж певна маніпуляція. Якщо проаналізувати фактичну і проєктну діяльність заявників, можна побачити, що вони діяли в тій чи іншій сфері. Візьмемо, наприклад, кінотеатри, у яких серед КВЕДІВ може бути, як показ фільмів, так і продаж напоїв. Відповідно, якщо цей КВЕД стоїть першим в списку, це не виключає, що цей ФОП діє в сфері креативних індустрій. Це і було одним з основних зауважень, які зараз беруть за основу для того, щоб вказати, так чи не так були використані кошти. При цьому йдеться про "безпідставне використання коштів". Але якщо звернутися до бюджетного кодексу, в ньому немає такого терміну, як безпідставне використання державних коштів. Є питання нецільового використання.

— Навіть не найшвидше у світі українське правосуддя мало би у всьому розібратися. На якому етапі це кримінальне провадження зараз?

Станом на зараз строки щодо досудового розслідування вже минули. До мене ніяких особистих звернень не було щодо роз'яснення від жодного органу з 2020 року. Що ще раз показує маніпулятивний характер цих повідомлень, які нині розсилаються тільки з метою недопущення мене на державну посаду.

— Є певна іронія в тому, що конфлікт, який був у 2020 році довкола вашого імені зі звинуваченням від Спілки концертних індустрій, був підсвічений народним депутатом Ярославом Железняком. А зараз першим джерелом інформації про ваше можливе призначення була не партія "Слуга народу", а Ярослав Железняк з "Голосу". З партією "Голос" ви вже зустрічалися, як потенційна кандидатка. Як пройшла зустріч?

Ярослав Железняк. Фото: ФБ-сторінка Ярослава Железняка

Ми сконцентрувати нашу зустріч здебільшого на потенційній програмі. Звучали питання від фракції щодо моїх найближчих планів у разі мого призначення. Були запитання і щодо цих кримінальних проваджень. У депутатів був пакет документів, висновки держаудитслужби, копії договорів. Звучали і запитання щодо моєї діяльності на посаді директорки УКФ.

— Які стосунки у вас з іншими кандидатами на посаду міністра?

З Олесею Островською-Лютою, Антоном Дробовичем під час культурно-мистецьких подій ми обговорювали питання щодо призначення на цю посаду. Як усі представники культурно-мистецької спільноти, ми були дуже раді, що представники законодавчої і виконавчої гілок влади дослухаються до пропозицій від спільноти. І було б добре, якби на цю посаду потрапила людина, яка має досягнення в сфері культурно-мистецької діяльності. Посада міністра – репрезентативна, сервісна посада. Міністр має презентувати інтереси культурно-мистецької спільноти і виступати своєрідним медіатором між спільнотою і людьми, які ухвалюють рішення, ретранслятором настроїв, які існують в суспільстві.

Олеся Островська-Люта. Фото: theukrainians

— Від кого надійшла пропозиція стати міністром культури?

Від Офісу президента та Кабінету міністрів.

— І ви зустрічалися з ними?

Так. 

— На таких переговорах обговорюють не лише посаду, а й ймовірних заступників. Чи обговорювали ви своїх заступників і загалом команду?

Будь-яка співбесіда передбачає презентацію програми і команду. Серед колег, яких я бачу в своїй  команді, є Антон Дробович, Соломія Боршош, Галина Григоренко. Професіоналізм, чесність, прозорість і цінності цих людей є визначальними.

Антон Дробович. Фото: ФБ-сторінка "Anton Drobovych"

— Ви – класична культурна менеджера,  але окрім культури вам доведеться половину часу приділяти формуванню інформаційної політики. Чи є у вас досвід роботи в  цій сфері, щоб претендувати на цю посаду?

Я маю профільну освіту у сфері менеджменту, юриспруденції, а також я нещодавно повернулася зі США, де вивчала державне управління. Унікальність моїх знань полягає у тому, що я не презентую жодну із галузей. За 12 років своєї діяльності я маю досвід не лише культурного менеджменту, але й медіа менеджменту: я очолювала Громадське телебачення, співпрацювала з Deutsche Welle та інформаційною агенцією n-ost. Я вважаю, що мої знання і моя незалежність до жодної з галузей, які підпадають під координацію профільного міністерства забезпечать більш об'єктивний і рівнозначний підхід. Щоб не було перегинів у функціонуванні міністерства, в назві якого на рівній основі присутні культура та інформаційна політика. 

Крім того, для мене не припустимо, коли в суспільстві, де ми говоримо про свободу, демократію, мережеве суспільство і командну роботу, переходячи в сферу політики і державної служби, ми говоримо лише про особистості. Ми ніби переносимо авторитарну модель, коли має бути один керівник, і він має бути професіоналом в усьому і нести відповідальність за все. Ми суперечимо самі собі. Бо якщо ми за демократію, ми маємо переносити демократичні цінності і на рівень державного управління. Будь-яка посада – це командна робота. Міністерство – це близько 300 людей, які є професіоналами в своїй галузі. Спільна робота всіх людей має приводити до результату. 

І питання персоналу – це один із викликів, які стоятимуть перед майбутнім міністром. Зараз в міністерстві працює лише 1/3 з необхідної кількості працівників. Управлінський виклик – один з викликів, який стоїть перед міністром. Поруч – секторальні виклики: інформаційна політика і всі напрямки культурної політики, а також політичний виклик. Тому що в еко–системі уряду недооцінена роль культури та інформаційної політики.

— Державна служба у нас не найшанованіше місце роботи. Чому ви погодилися на цю пропозицію?

Нині ми переживаємо час, коли державі важко. Тому кожен повинен робити все, що може. Коли, як не зараз. Ми не можемо залишатися поза державою і вважати, що хтось за нас буде змінювати державну політику. Я керуюся принципом в житті – хто, як не ти. Це важко, але ми на це вчилися. Якщо твої знання можуть стати в нагоді державі в її найважчий час, потрібно йти і працювати. Робити все, що в твоїх силах, щоб змінювати ситуацію на краще. Це моя форма мобілізації, моя форма долучення до творення історії своєї держави. Моя мрія і моя візія мого життя – бути корисною і активно долученою до створення історії нашої держави.