Фото з FB Положинського
Багато з того, що вважалося цінним в цивільному житті, в військовому раптом виявилося неважливим
Коли навесні ми спілкувались напередодні твого сольного концерту, ти сказав, що не хочеш виконувати дуетні пісні, натомість – можливо – зробиш спеціальний дуетний концерт. І ось – будь ласка! Положинський сказав – Положинський зробив: 5 вересня в столичному МЦКМ відбудеться концерт дуетів! Розкажи про нього.
Коли я готувався до сольного концерту – який був на мій день народження в кінці травня – то складаючи програму, подумав: мабуть, зроблю концерт без дуетів, щоби вся увага була саме на мені і на моїй персоні (сміється). Але, по-перше, це було несправедливо до прихильників моєї дуетної творчості (а дуетів у мене дуже багато). А по-друге, це несправедливо до моїх колег, з якими ми ці прекрасні пісні творили і записували.
І щоби виправити цю несправедливість, я вирішив зробити концерт дуетів. І в силу обставин вирішив не відкладати це на потім – бо поки я служу в Києві, в мене є можливість за сприяння керівництва час від часу давати концерти. Тож почав звертатись до колег з пропозицією виступити. Звісно, зібрати таку кількість людей в одному концерті виявилось непросто, і саме тому ми робимо концерт не у вихідні дні, а у вівторок, тому що не знайшли іншої дати, яка влаштовувала би більшість з них. Двоє артистів, яких я запрошував, не змогли бути, і довелося пожертвувати кількома піснями.
То які пісні ми точно почуємо?
Заплановано 16 дуетів. Буде "ГуляйГород", з якими ми не виступали вже майже 20 років. Багато років тому сталося непорозуміння між нами і ми припинили виступати, але зараз цього непорозуміння вже немає – і нарешті знову будемо виступати з дівчатами.
З Іваном Маруничем у нас був дуже плідний дует "Олів'Є", коли за два роки ми написали 80 пісень, і кілька з яких виконаємо на концерті. Будуть пісні з двох альбомів, записаних з друзями гурту "Тартак": Віталій Кириченко з "Нумер 482" має приїхати (він служить в ЗСУ, але навмисно бере відпустку), Арсен Мірзоян, Тоня Матвієнко, Бажана. Звісно, будуть Катя Chilly, "Роллікс", "Флайзза".
Ще сюрприз, про який раніше не було відомо – приїде МС Борода з Миколаєва, щоб виконати пісню "Вогник", яку я не пам'ятаю взагалі, коли ми востаннє виконували. Анатолій Говорадло теж приїде, щоб виконати свою пісню "Ні, я не ту кохав". Андрій Підлужний (він також служить в ЗСУ) нарешті теж пообіцяв приїхати, щоб виконати "Не кажучи нікому". Ну і ще будуть деякі сюрпризи, про які поки не варто говорити.
Такого концерту, швидше за все, більше ніколи не буде, тому що зібрати стільки людей в одному концерті дуже складно.
А з твого сольного альбому пісні будуть?
Так. Альбом "Попри все" вийшов у квітні, тоді ж ми мали концерт, на якому зіграли всі пісні з нього. Дві пісні – "Мій дім" і "Ставай до лав" – я точно чув у вас в ефірі. Я дуже рідко чую свої пісні в ефірі – і якщо я чую, то нескладно запам"ятати, що і де я чув.
В цьому альбомі є дві дуетні пісні: одна з Asilia "Як ти там?", інша з Віктором Вербою (Motanka) "Загубив душу". Вони також прозвучать 5 вересня.
Я люблю всі свої пісні, і завжди коли складаю програму концерту, дуже мучусь. Тому що коли є стільки пісень, які хочеться виконати – в один концерт їх ніяк не втиснеш.
Може, колись ти зробиш щось на кшталт "Марафона Олександра Положинського: 48 годин пісень власного написання"?
На 48 навряд чи набереться (сміється). Та ні, це не має сенсу. Хоча лише для якогось рекорду – але я за цим не ганяюсь. Мені важливо, щоби були люди, які люблять мої пісні, щоби мені самому подобались ці пісні. Знаєш, я люблю свої пісні! (сміється).
Я довго не міг писати нові пісні. Але після того, як відіграв концерт на початку березня, вони раптом знову почали писатись
Та й ми любимо твої пісні! В цьому наші смаки збігаються. А от скажи – чи змінився твій світогляд за останній рік? Можливо, змінилися принципи, змісти, акценти?
Світогляд і принципи – це те, що в мені сформувалось вже дуже стійко, і навряд чи би вони могли змінитись під впливом зовнішніх обставин. Але, звісно, за час перебування у лавах збройних сил цінності дійсно трішки змінились.
В мене є певна кількість пісень, написаних під час служби в ЗСУ. Я довго не міг писати. За перші місяців 10 служби я написав одну-єдину пісню – "Як ти там?". А після того як відіграв перший концерт на початку березня, я раптом почав писати нові пісні. Мабуть, цей концерт дав імпульс. І зараз в мене вже вистачить пісень на новий альбом. Ми вже навіть почали його писати. Одна пісня записана, але трошки не вистачає часу – все ж таки служба забирає основну частину часу і зусиль.
І, власне, в одній з пісень є рядок, що "цінності в житті уже не ті". Дуже багато того, що вважалося цінним в цивільному житті, в військовому раптом виявилося зовсім неважливим. Речі, наприклад. Я дуже рідко щось купую в магазинах, і переважно все, що я купую – це щось, що стосується військового спорядження. Цивільні речі я купую дуже рідко, і це зазвичай щось конче необхідне.
Наприклад, коли минулого літа нас мали відправляти на фронт, то сказали: "Все, що не потрібно на фронті, пакуйте в коробки і відправляйте додому". Ми так і зробили. А потім виявилось, що ми на фронт не їдемо, а якийсь час ще будемо перебувати в тилу. І за цей час нам треба було бігати кроси, грати в футбол, займатись якимось спортивними активностями – а робити це у військовій формі не дуже зручно. Якщо побігати ще можна, то футбол в берцях – якось не тойво. То я пішов у секонд-хенд і купив собі щось для спорту. І от, власне, ставлення до таких чисто матеріальних речей дуже змінилося.
Не знаючи, що тебе чекає завтра, ти намагаєшся робити все, що можеш, поки є можливість
Я набагато більше став цінувати вільний час. Коли випадає вільна хвилинка – намагаюсь заповнити її чимось важливим. Набагато більше почав цінувати людей. Це дуже помітна зміна в мені. В мене був друг – Ігор Пелих. Ми з ним часто домовлялися про зустріч – і дуже рідко зустрічались. А потім Ігоря не стало. І ось зараз, під час війни, враховуючи те, що багатьох моїх друзів уже немає серед живих, – якщо в мене є можливість з кимось зустрітися, я намагаюсь відкласти все, що можна відкласти, йти на ту зустріч і зустрічатись так часто, як тільки можу. Раніше такого не було – я любив зустрічі відкладати на потім, і це було безкінечно.
Відкладати на потім не хочеться і в тому, що стосується творчості. Був такий момент, коли ми були на фронті: в мене була одна пісня, написана ще до того, як я пішов у Збройні Сили. Коли ми з групою людей, в тому числі з Арсеном Мірзояном, займались волонтерством, і одним із напрямків нашого волонтерства було те, що ми купували і приганяли машини для ЗСУ. Саме під час дороги в одному з таких автомобілей я написав присвячену волонтерам пісню "Даю ради". Вона також є в моєму сольному альбомі.
Але на той момент вона не була записана й існувала тільки в моїй голові. І коли ми були на фронті, я, переживаючи що можу загинути – власне, з кожною людиною на фронті може таке статись, – шкодував, що пісня може загинути разом зі мною. І коли до нас в гості заїхав наш командир роти, я його попросив, щоб він на телефон записав мене з цією піснею – просто щоби пісня не загинула разом зі мною, раптом що. Тобто, такі речі намагаєшся робити якомога швидше.
Я, власне, і цей дуетний концерт вирішив робити зараз, бо невідомо, коли ще буде можливість. Так само і з записом альбому – як тільки з'явиться можливість його записувати, я вкладу всі сили і весь вільний від служби час, щоби його записати якомога швидше, тому що … ну, все ж таки, перебуваючи в ЗСУ, ти весь час ти підпорядковуєшся якимось наказам. І сьогодні в мене є завдання, яке я виконую. Але, в принципі, рівень виконання цього завдання уже перейшов ту точку, коли моя участь необхідна.
Я вже налагодив певні процеси, залучив певних людей, які можуть без мене впоратись. І, в принципі, я не дуже потрібен. В таких обставинах мені можуть дати нове завдання – тут, або сказати "Ну, вибач, чоловіче, ти зробив що міг і можеш відправлятися в інше місце". І які там будуть обставини – буде час на творчість, фізична можливість для запису пісень? Тому, не знаючи, що тебе чекає завтра, ти намагаєшся робити все, що можеш, поки є можливість.
Побажаєш нам чогось приємного?
Бажаю вам побільше класної музики і класних україномовних пісень в ефірі, тому що це важливо для існування нашого народу і нашої держави. І принагідно хочу нагадати всім, що війна триває, і від нашої єдності, від нашої взаємопідтримки і підтримки ЗСУ залежить наша перемога. Тому не чекаємо пасивно, долучаємось посильно – і хочеться, щоби уже в цьому році ми мали такий результат, якого ми всі прагнемо.
