Зоопсихолог: Як поводитись з тваринами, яких прихистили із зони активних бойових дій

Зоопсихолог: Як поводитись з тваринами, яких прихистили із зони активних бойових дій

Небайдужість і розуміння важливості кожного життя — це те, що відрізняє нас від нашого ворога. Завдяки цій небайдужості тисячі тварин вивезені нашими військовими і волонтерами із зони бойових дій і зараз шукають собі нові домівки. Кожен, хто забирає таку тварину в дім, повинен знати, що процес адаптації до мирного життя для неї може затягнутись — і має бути готовим до цього. Про те, як допомогти тварині повернутись до мирного життя і чого категорично не потрібно робити — розмовляємо з анімал-терапевткою Євгенією Ігруновою.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Фото: Alex Lourie  

Ми не маємо очікувати, що тварина, яка пережила великий стрес, одразу піде на контакт, буде слухняною і реагувати  на команди

З чого почати адаптацію, коли ти вирішив надати прихисток тварині, вивезеній із зони бойових дій або постраждалій в результаті якоїсь катастрофи — наприклад, від повені в Херсонській області?

Перше, що треба робити до живої істоти, яка пережила стрес, — не смикати й не рухати її. Ми не маємо очікувати, що вона одразу піде на контакт, буде слухняною і реагувати  на команди тощо. Перше, що ми маємо забезпечити — це спокій і їжу. І бути на відстані. Тобто, — я поряд і надам допомогу, коли потрібно, — але я не чіпаю тебе.

Таким чином ми даємо цій живій істоті відійти від стресу і зрозуміти, що тепер вона може спокійно спати, їсти, що її не б’ють, не виганяють, немає вибухів, немає ніякої загрози. Тоді ця істота включає окрім страху — увагу. Бо вона вже відпочила, трохи призвичаїлась і розуміє, що знаходиться в безпечному середовищі і забезпечена її базова потреба. І коли вона включає  увагу — тоді ми можемо починати потихеньку комунікувати з нею: більше гладити, розмовляти, вводити якісь навички, знайомити зі своєю домівкою — щоби привчити тварину до ваших умов.

Якщо тварина пішла не в те місце в туалет чи робить щось неправильне з вашої точки зору, не треба злитися і від цієї тварини відмовлятися — мовляв, вона занадто агресивна чи не підходить вам за характером і звичками. Це неможливо дізнатися, поки тварина в стресі. А в стресі тварини таке роблять.

Тому ми даємо тварині пережити стресовий період, який може тривати від місяця до трьох. А потім уже ми беремо кінолога (або іншого спеціаліста, тому що це може бути собака або кішка, хтось візьме кіз, хтось курей — нажаль, багатьом свійським тваринам потрібна допомога), і коли тварина буде готова, вона буде розслаблена і з нею можна буде працювати і наробляти необхідні навички.

Цікаво, що те саме стосується і людей, які пережили сильний стрес. Ми їх не чіпаємо, не ставим багато питань, відпоюємо гарячим чаєм, даємо де поспати і що поїсти, знаходимося поряд — але не чіпаємо, щоб людина могла сама відновитися.

Якщо у хазяїна є паніка — тварину ніхто не заспокоїть

На території України зараз в принципі не існує безпечних місць — усюди можуть бути обстріли. І так само ці тварини знову можуть потрапити в середовище, де ці фактори будуть впливати на їхню психіку. Чи є у тварин — скажімо, собак чи котів — таке поняття як стресостійкість? І чи можна його розвивати, щоб у випадку чергових вибухів або гучних звуків допомогти тварині не лякатись?

Це можливо частково через хазяїна. Це от як діти дивляться на нас і копіюють нашу поведінку: чи ми впадаємо в паніку при стресі, чи вирішуємо питання. Так і тварини. Якщо є обстріл, хазяїн твердою рукою бере свою тварину і твердим голосом віддає команду — «Пішли» чи «Поряд».

До речі, гарна практична порада: і для кішок, і для собак мати не нашийники-обідки, а ті що йдуть під лапи — щоб тварина не вдушилася, коли її тягнеш у сховище і не можеш взяти на руки.

В бомбосховищі ми обнімаємо і заспокоюємо тварину. Як ми можемо заспокоїти і тварину, і людину? — накривши її своїм тілом і обійнявши. Не придушуючи, а саме обійнявши. Таким чином ми створюємо безпечний простір — і тварина починає легше дихати і заспокоюється. Майже в усіх випадках це спрацьовує. Але впевненість має бути у хазяїні в першу чергу. Тому що якщо у хазяїна є паніка — тварину ніхто не заспокоїть.