Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Я вважаю, що замість "вибач" має бути хоча б десятихвилинна розмова-пояснення або якийсь вчинок. Слова мало чого варті.
Ганно, розкажи, яка історія чекає на слухачів у пісні "Розкуси"?
Сенс пісні, який я передовсім хотіла б донести, полягає в тому, що кожна людина носить маски. Тому ми не завжди розуміємо, хто насправді перед нами. Треба докопуватись до суті. Тому і пісня має назву "Розкуси". У ній ніби заклик: спробуй мене розкусити, знайти мене справжню, зрозумій, де ниточки, за які можна смикати.
Ти сама швидко розкушуєш людей?
Дуже швидко. Це, мабуть, жіноча інтуїція.
Чи траплялись з тобою випадки, коли ти передчасно робила висновки про людину, а потім доводилось їх змінювати?
Так, зазвичай це історія про подруг, коли спочатку думаєш, що людина абсолютно не твоя, а потім розумієш, наскільки вона класна. Навпаки теж бувало, але зрідка.
Тобі нескладно просити вибачення за незручні ситуації чи вчинки?
Ні. Я дуже легко прошу вибачення. Насправді слово "вибач" для мене не має аж такого великого значення, бо вимовити його дуже легко. На травми людини воно не впливає. Я вважаю, що замість "вибач" має бути хоча б десятихвилинна розмова-пояснення або якийсь вчинок. Слова мало чого варті.
У пісні "Розкуси" ти вдавалась до якихось музичних, стилістичних експериментів?
"Розкуси" – експеримент на сто відсотків. Це щось нове, не схоже на попереднє. Я взагалі змінюю свою творчість, те, куди рухаюсь. "Розкуси" для мене – це нове звучання.
Мене надихає моя сім'я, люди, які досягають високих результатів попри все.
Ти сказала раніше, що змінюєш вектор своєї діяльності, про що йдеться, зважаючи на те, що ти нещодавно розпочала діяльність?
Я зрозуміла, що все-таки мені б хотілося у творчість вкладати більше емоцій, того, що я переживала. У мене насправді було дуже насичене життя, багато змін. У сімнадцять років я виїхала із батьківського дому, зараз мені майже двадцять три, але інколи відчуття, що набагато більше.
Тебе лякають зміни?
Ні! Я не можу без змін. У Львові я жила на квартирі цілий рік. Мені здалося, що я вже пустила коріння. Відразу стало якось важко, з'явилось відчуття, що я сивію.
Якою у твоїй уяві та планах має бути нова Gunna Chorna?
Жіночна, інтелігента, домінантна, така, що несе більше сенсу, більше емоцій, що надихає, натхненна.
Що тебе надихає?
Мене надихає моя сім'я, люди, які досягають високих результатів попри все. Я обожнюю жінок, які підкорюють великі вершини й при тому прекрасно виглядають.
Співавтором твоїх пісень є Krechet. Чи знайома ти з ним особисто? Як зав'язалась ця співпраця?
Так, знайома. Він сам мені написав: "Привіт, а ти випадково не читаєш реп?" А я випадково читала. І понеслось. Вже певний час ми попрацювали разом, тому зараз наш зв'язок набагато кращий. Ми перейшли до емоцій, до розкриття того, хто така Ганна, і стало легше порозумітись.
У створенні кількох композицій Krechet використовував штучний інтелект. У своїх піснях ти будеш це робити?
Не думаю. Мені ще стільки всього хочеться сказати, передати свої почуття, що забезпечувати роботою штучний інтелект зарано.
Ганно, багато хто чув твої пісні, але практично нічого про тебе не знає. Що ти нам розкажеш про Gunna Chorna?
Почнемо так, як я зазвичай розповідає про себе іншим людям: у першу чергу я – душа, в другу – людина, в третю – дівчина і вже в четверту чергу – артистка. Думаю, до душі ми ще дійдемо через творчість. А щодо Ганни, то вона дуже експресивна людина, багато часу витрачає на духовні практики. Рухлива, підірвана… Я сама ще себе не знаю до кінця. Здається, цілого життя не вистачить для того, щоб знайти відповіді на запитання "Хто я?".
Яка твоя найулюбленіша духовна практика?
Медитація, звичайна на відновлення ресурсу, тому що часто його мені бракує. Але духовна практика це передовсім спілкування зі своєю внутрішньою дитиною. Саме через свою внутрішню дитину я почала займатися музикою. І я їй за це дякую, а ще інколи щось запитую чи просто чимось ділюся.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
В мене є план, цілі. Тому просто не зупинятись, не зважати на якісь, можливо, негативні речі, не зневірюватися.
В одному інтерв'ю ти розповіла, що до 21 року мусила працювати, щоб задовольняти свої власні потреби. Чим ти займалась?
Я працювала на звичайній офісній роботі, рієлторкою, офіціанткою, барвумен. Багато професій. І це круто, бо дає новий досвід, нових людей. І я зрозуміла, чого точно не хочу. Бо я творча, це всередині мене аж дзижчить. Я з дитинства малювала, співала… Був би гріх не використати це, не справдити мрії своєї малої Ані.
Чого прагне зараз твоя маленька Аня? Які твої амбіції?
Не зупинятись. В мене є план, цілі. Тому просто не зупинятись, не зважати на якісь, можливо, негативні речі, не зневірюватися, а навпаки – тільки підсилювати віру в себе, у свої прагнення, в людей, які працюють поруч.
Також в одному інтерв'ю ти розповідала, що за п'ять років бачиш себе найуспішнішою репвиконавицею України. Є ще такі плани?
Так, але не впевнена, що саме репвиконавицею. Можливо, будуть якісь інші жанри, щось міксоване. Я не боюся змінюватись, це ж легально.
Над чим ти зараз працюєш?
Продовжую писати новий матеріал. Плюс є достатньо пісень, над якими треба просто ще попрацювати, подумати, як буду їх презентувати для своєї авдиторії. Роботи вистачає, чому я надзвичайно рада.
Коли буде наступна пісня?
Новий реліз буде десь на початку липня, потім – у серпніі. Майже щомісяця. Чим швидше, тим краще. Подивимось, як йтимуть справи.
Редакторка текстової версії – Анастасія Герасимова.
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
