Фото: Віталій Воробйов
Ми зараз всі свої зусилля спрямовували на те, щоб зробити максимальну кількість концертів по всьому світу, щоб можна було говорити з людьми — розказувати про Україну і нагадувати про війну
Марко, ми дуже чекали DakhaBrakha в Україні. Кілька днів тому ви відіграли особливий концерт в Хмельницькому — той, що мав відбутися 24 лютого 2022 року. Які відчуття?
Насправді, він мав відбутися ще раніше — здається, ще в 2020 році. Але через COVID-19 довелось його переносити. Потім ще раз. І ось нарешті вдалося. Приходили люди з такими папірцями, яким очевидно по кілька років — вони зберегли куплені ще тоді квитки. Це було щемливо. І це насправді нас дуже потішило. Концерт був надзвичайно душевним. Ми були вражені і розчулені просто до сліз. Незважаючи на те, що ми переривались на повітряну тривогу — майже годину була перерва, — люди не розбіглися по домівках і повернулися в залу. Це багато про що говорить. Нам особисто — що ми обов’язково переможемо.
Ви вже відіграли концерт в Хмельницькому, у Львові, а 9 й 11 червня у вас концерти в Києві. Де ще вас можна буде побачити?
Насправді це невеличкий тур. 2 концерти у Львові, один в Хмельницькому, 2 в Києві і один у Вінниці.
Не дивно, що квитків на ці концерти не було вже за місяць до початку! Я ще знаю, шо у вас були незаплановані декілька днів в студії, щоб записати новий матеріал. Чи варто його очікувати чогось нового на концертах?
Ми дійсно дещо зробили, але ще не готові це показувати. Сподіваємось, в наступному турі точно буде звучати щось нове. Насправді, для цього було надто мало часу. Ми всі свої зусилля спрямовували на те, щоб зробити максимальну кількість концертів по всьому світу, щоб можна було говорити з людьми — розказувати про війну, нагадувати про Україну і дякувати за підтримку. Щоб люди підтримували нас далі — до самої перемоги.
Ми надзвичайно щасливі, що у нас солдаути по всій Україні, оскільки весь прибуток ми як DakhaBrakha переводимо в фонд "Повернись живим", на проєкт для українських саперів. І ми вважаємо це надзвичайно важливим. Це важливо зараз і буде важливим протягом багатьох років після нашої перемоги.
.jpg)
Марко Галаневич, Фото: Пресслужба ДахаБраха
Для українців наша програма, яку ми граємо за кордоном, може здатися занадто травматичною. Але ми чуємо від них: не збавляйте обертів!
Чи вдається вам поспілкуватися з українцями в рамках концертів світового туру? Про що йдуть з ними розмови? Що для них — відвідати ваш концерт?
Звичайно, з 24 лютого 2022 року з’явилось набагато більше українців на наших концертах. І ми часто радимось з ними. Тому що програма, з якою ми зараз виступаємо, зроблена для іноземців в першу чергу. Ми хочемо достукатись, хочемо зачепити їх за живе, хочемо щоб вони нам більше емпатували і більше нас підтримували. Але для українців ця програма може бути занадто травматичною. Проте ми чуємо від них: ні, не збавляйте обертів! Цей градус емоцій не має зменшуватись — щоб люди не забували про Україну і війну.
Відвідувачі наших концертів говорять, що такий спосіб донесення інформації — не стільки інформативний, а швидше емоційний — надзвичайно важливий. Навіть українські дипломати (які теж часто приходять на наші концерти) говорять, що власне цими емоціями, якими ми можемо зачепити і розкачати іноземців, ми можемо доповнити їхню роботу. Нам ці зустрічі з людьми також дають наснагу. І ми розуміємо, що робимо важливу справу.
Коли іноземці на наших концертах бачать фото і відео справжніх простих усміхнених українських військових — розуміють, на кому тримається доля сучасного демократичного світу
Щодо сприйняття іноземцями вашої музики. Наскільки їм резонують меседжі, які ви вкладаєте?
Десь в 90% випадках ми бачимо справжню солідарність. Ми бачимо підтримку і подяку за те, що піднімаємо ці теми. Тому що українська тема — вона не те що набридає, але люди звикають до повістки. І вже не звертають багато уваги на новини в ЗМІ. Але коли приїжджають живі люди, з живими емоціями — і люди бачать з екранів за нашими спинами багато інформативної та емоційної складової, обличчя наших військових — це викликає емоції у відповідь, просто елементарне співчуття. Причому для нас дуже важливо, щоб вони бачили на відео і фото реальних живих людей, а не якісь абстрактні образи. Мені здається, коли вони бачать справжніх простих усміхнених українських військових — розуміють, на кому тримається доля сучасного демократичного світу.
