Фото: Ігор Ткач, Радіо Промінь
Це дуже важливо — хоч на хвилинку повертатись до життя, у якому все як у кіно
Яка історія написання треку "Як в кіно"?
Ця пісня була створена дуже давно. Здається, десь п'ять років тому. Напевно, це була осінь, початок холодного сезону, багато людей поїхало з країни. І мені хотілось передати своєрідне побажання, сказати, що попри все, якщо ти далеко від чогось, від когось, що для тебе є дуже близьким і дорогим, наприклад, від міста, твоїх рідних людей, то нехай у твоєму домі, у твоєму вікні буде світло й тепло. І все буде як у кіно. Може це наївно в якомусь сенсі. Тому що зараз ми переживаємо дуже важкі часи. І повертатись в реальність іноді боляче. Але все одно такий вибір трансляції позитивних емоцій неймовірно потрібен сьогодні. Це дуже важливо — хоч на хвилинку повертатись до життя, у якому все як у кіно.
Тобто реалізація цієї пісні забрала у тебе п'ять років.
Музику я написав дуже давно. Майже все, що там звучить, я колись записав на кухні. Це сталось дуже швидко. Потім був період, коли я доволі довго не міг сконструювати цю пісню таким чином, щоб вона звучала так, як зараз.
Як активна фаза війни вплинула на написання пісень? Чи змінився творчий процес, настрій, емоційний фон, звучання, тематика?
Безумовно, вона вплинула. Але, як і перед війною, у нас нині є музичні плани, матеріал, який готували. Ми не відмовляємося його ані виконувати, ані записувати. У будь-якому разі це має бути опубліковано. У мене немає зараз такого відчуття, що це не на часі. Так, у наші важкі часи про щось може не хотітись говорити вголос. Але треба віддавати те, що маєш віддати, тому що воно вже створене. Це важливо для твоєї місії як людини, професіонала.
В одній пісні не може бути одного контексту, їх дуже багато, тому що це все твої історії, які ти конструюєш
Тема війни з'явиться у твоїх піснях?
Мені здається, дуже важко цього уникнути, тому що всі емоції, які у тебе виникають наразі, так чи інакше повертаються до цієї тематики. В одній пісні, думаю, не може бути одного контексту, їх дуже багато, тому що це все твої історії, які ти конструюєш. Деякі можуть бути вигаданими чи надуманими. Але все одно пісня — це відображення тебе самого.
Якщо уявити фільм про твоє теперішнє життя, то як би він називався, який би був за жанром і яку роль ти б у ньому виконував?
Мені здається, це було б кіно на кшталт "Шоу Трумена". Бо за нинішніх життєвих обставин я не маю жодного уявлення про те, що відбувається, на що заслуговую і що отримаю. І досі відсутнє розуміння того, що саме ти маєш робити в ситуації, що склалась. Це такий трошки сюрреалізм.
Траплялись у твоєму житті історії, достойні втілення в кіно?
Мабуть, у кожного в житті є такі моменти, коли хотілось затримати час, поставити його на паузу. Багато було такого у довоєнному житті. Важко щось одне виокремити. Був класний момент за тиждень до початку повномасштабної війни, коли ми грали концерт. Це було дуже класне відчуття. Я його зберіг. Навіть маю повне аудіо того виступу. Тоді ми були всі разом. Мені подобалось те, що відбувається на сцені, довкола, наша музика, люди, які разом зі мною її слухали. У той момент я був щасливий.
Фото: Ігор Ткач, Радіо Промінь
Для нас самих буде дуже важливо повернутись на сцену, а не сидіти в студії
Твій майбутній альбом називатиметься "Як в кіно". Які сюжети до нього увійдуть, якщо можна так сказати про пісні?
Це буде альбом з піснями, які назбирались за певний період. Мені захотілось їх об'єднати для того, щоб реалізувати мрію — створити збірку пісень, які можна ставити у фінал кіно, коли з'являються титри й композиція підсумовує все, що відбувалось у стрічці, надихає подумати над тим, що цей фільм для тебе означає й усвідомити, що "далі буде".
На твоїй сторінці у Facebook вказано, що ти працюєш в організації "Український мистецький фронт". Що це і чим ти там займаєшся?
Це організація моє близької подруги Олі Черткової, яка під час війни опинилась у Львові й почала там організовувати живі музичні виступи у бомбосховищі. Тоді я був поруч з нею, це було дуже сильно.
У перші тижні, місяці повномасштабної війни розуміння того, що ти десь можеш почути живу музику було нереальною реальністю. Якоїсь миті я просто поховав у собі відчуття музики. І коли вперше почув лайви у бомбосховищі, мав шалене відкриття — настільки креативно це було. Наприклад, коли там грали львівські джазмени. Було багато концертів. З цією організацією я трошки прокинувся, почув музику вперше від початку війни. Це було для мене дуже зворушливим моментом. Зараз "Український мистецький фронт" займається організацією благодійних концертів, їхньою трансляцією за кордон. Це дуже важливо — допомагати тим артистам, які перебувають в Україні та продовжують тут свою діяльність. Я допомагав з організацією заходів, але наразі фізично не проводжу жодних активностей з цією організацією.
Коли та де тебе можна буде почути наживо?
Думаю про те, що слід зробити концерт у Києві, тим паче, що ми почали випускати нові пісні, вони й надалі будуть виходити щомісяця. Напевно, що цього літа нам треба зіграти лайв у Києві. Для нас самих це буде дуже важливо повернутись на сцену, а не сидіти в студії. Ще не маю конкретних дат виступу, але коли це буде, думаю, ми завітаємо на Радіо Промінь, щоб про все розповісти.
Зараз ти робиш студійний лайв із Blue Lizard…
Ми зробили вже два. Рік тому зняли пісню "Місто", а взимку записали піано версію композиції "Париж". Вона вийде наприкінці літа, коли, можливо, закінчиться війна і можна буде поїхати до цього міста.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
