Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Люди чекають, поки досягнуть всього на світі і тільки потім стануть себе поважати. Ні, поважайте себе та інших зараз! І любіть себе і світ – такими неідеальними, якими ви є
Кому адресований альбом "Ти лиш людина" і що ви хотіли ним донести?
Олександра Ганапольська: Мабуть, цим альбомом я в першу чергу хотіла донести щось собі. Бо тема цього альбому – попри те, що люди недосконалі, треба навчитись любити себе такими як є і цінувати себе в моменті. А не думати, що ти щось робиш недостатньо і не такий класний, яким хотів би бути.
Це дуже проста істина: цінувати себе ось зараз. Але дуже складно її реалізувати на практиці. Тому тексти в цьому альбомі в першу чергу написані для себе, щоб собі ще раз це нагадати.
А по-друге, це для всіх людей, які чекають, поки досягнуть всього на світі і тільки потім стануть себе поважати. Ні, поважайте себе зараз, поважайте інших зараз! І любіть себе і світ – ось такими неідеальними, якими ви є.
А ті пісні, які ти створила і які увійшли до цього альбому, вони з твого власного досвіду? Це твої історії чи інших людей?
Олександра Ганапольська: Іноді ідея пісні починається з сюжету книжки. А от натхненником "Хорошого хлопця" є Влад. Тобто, в основному, це все "щось десь читала, щось десь дивилась" – і мені це сподобалось як (гіпотетичний) життєвий досвід.
Владе, якщо ти є прототипом пісні "Хороший хлопець", то в тебе справді був період в житті, коли рідні не поділяли твій вибір стати музикантом? А як зараз вони реагують на твій новий альбом?
Владислав Лагода: Вони дуже хотіли, щоб я займався чимось серйознішим. Зараз, коли вже є якісь результати творчої діяльності – в тому числі й матеріальні, – то всі заспокоїлись і всім все подобається. І всі кайфують, підтримують, слухають, допомагають. Зараз все прекрасно.
А серйознішим – це чим, наприклад?
Владислав Лагода: Я на банкіра вчився шість років, в банку працював би.
З ким ще ви створювали цей альбом? Просто ж в минулому альбомі не було нікого, крім вас. А цього разу хтось долучався?
Олександра Ганапольська: Пісню "Хороший хлопець" нам зводив звукорежисер Юрій Смаліус. Наші студії в одній будівлі розташовані, по сусідству. І він нам допоміг. І ще в цьому альбомі є фіт з Мойсеєм Бондаренком. Люди знають його як військового скрипаля, а для нас це давній хороший знайомий.
Ще з часів Нацвідбору "Євробачення"?
Владислав Лагода: Ще з часів вуличного музикування – десь з 2016 року.
.jpg)
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Трохи бентежить, коли люди кажуть, що не на часі жити – мовляв, війна. Хочеться, щоб люди все-таки не забивали на своє життя, на свої бажання і продовжували жити попри все
Що стало основою для створення пісні "Завтра"?
Олександра Ганапольська: Мене просто трохи бентежить, коли люди кажуть, що не на часі, грубо кажучи, жити. Мовляв, не можна викладати в сторіз, як ти десь там п'єш каву – бо в нас війна в країні і все таке. Мені хочеться, щоб люди все-таки не забивали на своє життя, на свої бажання і продовжували жити попри все.
І немає нічого страшного в тому, що ти запостиш чашку чаю. Людині потрібні такі речі, щоб продовжувати існувати і хоч якось піднімати свій моральний стан в ці непрості часи. Тому пісня "Завтра" про те, що треба жити – і жити сьогодні. Можна сказати, що ця пісні – своєрідна інтерпретація вірша Василя Симоненка "Ти знаєш, що ти – людина?".
Ваш гурт – із тих, що не знає, як творити за нормальних умов. Тобто, ви почали свою творчість за часів пандемії, потім був карантин, потім – війна. З якими викликами ви зіштовхнулися за час існування дуету?
Владислав Лагода: Для мене найбільший виклик завжди – це зйомки. Коли це фотозйомки, то в мене стрес – бо я завжди стресую, коли в кадрі статично. Коли відеозйомки – то це великі бюджети і це ще більший стрес, з іншого боку. А так-то, в принципі, ці самі стресові умови спонукали до того, що ми зараз маємо.
Просто під час пандемії не можна було грати на вулиці, як ми звикли. І треба було цю творчу енергію і бажання себе якось виразити кудись спрямувати. Тож ми робили музику. Коли почалось повномасштабне вторгнення, увага людей переключилась з російської музики на українську – і прослуховування виросли в три-чотири рази. Відповідно, дохід збільшився і з'явилось більше ресурсів на реалізацію якихось ідей. З'явилась можливість звільнитися з наших робіт і займатися тільки музикою. Тому, ніби умови й ненормальні, але завжди криза – це хороша можливість для розвитку.
Не можна сказати, що популярність відчутно зросла після Нацвідбору. Ми собі живем, кайфуєм. Не хотілося б мати таку популярність, щоб не можна було сходити в магазин чи їздити в метро
За минулий рік ви дали понад 50 концертів, а потім ще була участь в Нацвідборі на "Євробачення". Ваша популярність значно зросла. Якщо говорити про зворотну сторону популярності, то що це – критика, хейт?..
Олександра Ганапольська: Ми до Нацвідбору були в своїй бульбашці, де всі розповідали, які ми хороші та прекрасні. А коли ти виходиш на такий рівень, де про тебе дізнаються люди, які, можливо, і не хотіли про тебе знати, – то тут вже починається критика. Були коментарі, на зразок "що вони тут забули", "здається, вони помилились дверима", "а що це за пісня" і таке інше. Але ми розуміли, що таке може бути, бо ти прийшов на конкурс. І це нормально, що з'являються нові люди, які тебе не знали і які оцінюють конкретно цю пісню в контексті "Євробачення".
Крім того, я б не сказала, що популярність відчутна і що вона якось зросла після Нацвідбору. Ми собі живемо, кайфуємо. Іноді нас впізнають на вулиці (в основному, мене впізнають) – і це теж дуже добре. Бо я б не хотіла мати таку популярність, коли тобі треба ховатись або не ходити в Сільпо, бо тебе впізнають на касі. Чи не їздити в метро. Нащо воно таке треба.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
У всіх артистів присутня деяка нарцисичність. Всі ми маємо своє его
Минулого разу, коли ви презентували свій альбом "Тут нема нікого, окрім нас", я вас запитувала з приводу зіркової хвороби. І тоді ви відповіли, що це питання не до вас. Зараз вийшов ваш другий повноформатний альбом. Ви поїздили по Європі, ви маєте збільшення аудиторії – як щодо зіркової хвороби? Є така небезпека?
Владислав Лагода: Десь, можливо, воно і проявляється мінімально, від цього нікуди не дінешся, у всіх артистів присутня деяка нарцисичність. Всі ми маємо своє его.
Олександра Ганапольська: Бо інакше не стали б артистами.
Владислав Лагода: Так, бо якщо в тебе цього немає, то ти артистом не станеш. Але щоб отак прям жорстко, щоб зіркова хвороба – то для неї немає причин.
Коли тобі треба годувати команду з тридцяти людей, в тебе немає простору для маневрів у творчості. Тобі треба писати те, що "з'їдять" люди
В Україні багато класних музикантів, але до рівня артиста вдалося піднятися не всім. Яким ви бачите своє творче майбутнє?
Владислав Лагода: Ми коли починали Tember Blanche, з Сашею домовилися, що як би воно не йшло, як нас би багато чи мало нас не слухали, ми будемо займатися цим проектом п'ять років – мінімум. Два з половиною роки пройшло, і в принципі, ми дуже багато всього досягли. Випустили два альбоми, і поки ще є що сказати. Третій буде альбом.
Але в цілому, деякі продюсери вважають, що цикл життя артиста в шоу-бізнесі – сім років. За цей час артист виросте, вибухне і його популярність піде на спад. Ніхто не хоче їздити по маленьким містам, селам і грати для тридцяти людей на концерті.
Коли ми зрозуміємо, що ми сказали все що хотіли і що могли, то ми просто закінчимо цей проект. Є плани спробувати писати для когось, робити музику для когось.
Я пригадую, як Саша казала, що писати для когось було для тебе болючою темою – типу як дитину свою віддати.
Олександра Ганапольська: Ну якщо пишеш і виходить хороша пісня, то думаєш, що можна було б собі залишити, а треба віддавати людині. Але в цілому писати комусь – це дуже цікава практика.
Ти вже почала це робити?
Олександра Ганапольська: В мене був такий досвід, але конкретно зараз ми займалися своїм альбомом і не було часу писати для когось. Але є думки таке створити – таку свою ком'юніті, робити продакшн повного циклу.
Владислав Лагода: Можливо, колись на вулиці ми зустрінемо якусь артистку чи артиста, яким буде цікаво з нами попрацювати – тоді ми попрацюємо. Це в жодному разі це не буде лейбл, коли за артиста все будуть робити.
Тому що я не вірю в лейбли, тим паче в Україні ця історія вмирає. Вона потрібна тим артистам, які приходять в музику, в шоу-бізнес чисто заради слави і заради грошей, а не заради творчості. Тому що, умовно, коли тобі твоєю музикою треба годувати трьох чи п'ятьох людей, то це набагато простіше, треба менше ресурсів. Ти можеш робити те, що тобі подобається, в тебе більший простір для маневрів в творчості. А коли тобі треба годувати команду з тридцяти людей, то ти не можеш випускати пісні, які не заходять. І тобі вже треба спеціально писати те, що "з'їдять" люди.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Зараз проблема більшості артистів полягає в тому, що всі "стріляють" в інтернеті – а наживо ніхто грати не вміє, тому що не було де
До речі, з приводу амбіцій і їх реалізації. Що вам в даний момент не вистачає для реалізації власних творчих амбіцій?
Владислав Лагода: Щоб війна закінчилася. Щоб почався нормальний фестивальний сезон, щоб більше людей нас слухали. Зараз проблема більшості артистів полягає в тому, що всі "стріляють" в інтернеті, наживо ніхто грати не вміє, тому що не було де. Пандемія, повномасштабна війна – і просто нема майданчиків. Фестивалі давали класну можливість артисту показати, як він працює наживо. Залучити до себе людей, які потім будуть ходити на концерти. Бо зараз шанс, що ти прийдеш на концерт і артист виступить погано, – є величезним.
Ким або чим будете дивувати 30 квітня на сольному концерті в Києві?
Олександра Ганапольська: Будемо дивувати барабанщиком. У нас з'явився третій учасник живого проекту – Андрій. Будемо дивувати гарним світлом і новим альбомом наживо.
Редакторки текстової версії – Ірина Віцан і Міла Кравчук
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
