Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Ми розуміємо, що культурний фронт також важливий. Через мистецтво, через культуру ми плекаємо Україну в собі
Оленка, привіт! Як настрій?
Настрій трошечки сонний. Така погода сьогодні — хочеться лежати в ліжечку, пити чайок і дивитися кіно. Але емоційний стан — добрий. Ми тільки-но презентували новий ЕР "Загублену весну" — це 5 пісень, які ми створювали протягом минулого року. Для мене це дуже важливі композиції, це окремі емоційні життя, і я думаю, що українцям буде про що почути та що відчути.
Ми сьогодні запрем’єримо декілька пісень з цього ЕР. Почнімо із заголовної пісні "Загублену весну". Чому така назва?
Це назва, яку ми взяли прямо з рядка пісні "я відшукаю, я знайду загублену весну". Ми вирішили не змінювати її та лишити, щоб у кожного слухача була можливість додумати своє про загублену весну. Її можна втратити, можна віднайти, відшукати — все, на що стане фантазії нашої аудиторії.
Але сама назва "Загублену весну" у знахідному відмінку. Які історії ви розповідаєте у своєму альбомі?
Різні історії. Про наше життя, про наш стан. Ми вважаємо, що це реально працює — коли музика є віддзеркаленням нашого внутрішнього стану. Ми намагаємось не робити собі ніяких обмежень і заборон. Якщо музика з нас ллється тим чи іншим чином, ми собі це дозволяємо.
Наприклад, в цьому мініальбомі можна почути пісні із даркденсовим характером, але можна почути і "У цій Безодні" — баладу під гітару з саксофоном на два голоси. Там багато простору, немає навантажень у аранжуванні. Пісня душевна, я її називаю "балада мого розбитого серця".
З ким ви працювали над цим альбомом?
Ми завжди працюємо вдвох з Ярославом Татарченком. Це мій напарник, який сьогодні не склав мені компанію, тому я віддуваюся за двох. Ми разом пишемо мелодії, разом пишемо тексти — тобто у нас партнерсько-екологічна система, де кожен має слово, кожен має свою думку. Але ми все це поєднуємо і робимо один продукт.
Але, можливо, когось запрошували до співпраці?
Так. Ми дуже любимо живі інструменти. Особливо саксофон — це наша пристрасть. Ми покликали в колаборацію Андрія Бармалія — це дуже відомий український саксофоніст. Він зміг втілити наше бажання, зробити в пісні "Загублену весну" внутрішній крик.
Ця пісня досить важка емоційно. Це про переживання, про невпевненість, розгубленість. Хоча впевненість там теж присутня. Нам хотілося, щоб ці фарби прозвучали — і виявилося, що саксофон і експресивна гра Андрія Бармалія додали ці фарби, цю текстуру.
.jpg)
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Якась частина мене померла минулого лютого. Але я також розумію, що в чомусь віднайшла себе — в розумінні, частиною якої нації я є
Якщо говорити про тебе особисто, що ти загубила в "ту весну" і що віднайшла в собі сьогодні?
Насправді покласти всі сенси в слова — це дуже важка задача. Я думаю, мене зрозуміють українці, тому що в цей період стільки всього сталось, стільки усвідомлень, стільки болю. Точно якусь частину себе я втратила. Якась частина мене померла минулого лютого. Але я з тих людей, хто любить фокусуватися на більш позитивних речах. І я розумію, що я також і віднайшла себе. Частину свої ідентичності, розуміння до якого народу я належу, частиною якої нації я є. Оця знахідка допомагає жити кожного дня і підтримує.
Тепер я тільки Олена — ніяких Альон і Лєн. Моїм ім’ям я пишаюся, воно українське, милозвучне, класно вимовляється. Це новий етап мого життя
Ми ж не так давно знали тебе як Альону Карась? Чому ти тепер Оленка?
Насправді в мене в усіх документах вказано, що я Олена. І Оленка мені завжди подобалось. Мені не подобалося, коли перекладалось російською Лєна. Лєною я себе ніколи не відчувала — для мене це було абсолютно чуже. А тепер розумію, що мені не треба ні на яку російську перекладати. Ім’я дається при народженні. І я з честю заявляю, що тепер я тільки Олена. Ніяких Альон і Лєн. Моїм ім’ям я пишаюся, воно українське, воно милозвучне, воно класно вимовляється. Я просто в захваті, це новий етап мого життя.
А які зміни загалом сталися у гурті "Тонка"? І чи сталися вони за цей рік?
Зміни відбуваються постійно. Ми живі люди, ми розвиваємось, здобуваємо нові усвідомлення. Нас рік цей змінив, незмінним залишилася жага до музики. Ми розуміємо, що культурний фронт також важливий. Розуміння того, що стоїть за нашими плечима, насправді дає нам великий поштовх ідентичності і об’єднання. Це дуже важливий інструмент. Тобто ми через мистецтво, через культуру плекаємо Україну в собі. І люди, які чують цю музику, також віднаходять цей зв’язок.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Розуміння того, що стоїть за нашими плечима, дає великий поштовх ідентичності та об’єднання
А як ти написала пісню "Прірва"?
Це пісня на вірші Ліни Василівни Костенко. Абсолютно божественні рядки, які мене зачепили, прорезонували зі мною, і які мені захотілося покласти на музику. Причому зробити це експериментально, щоб ця пісня була з нетривіальним саундом, щоб це було контрастно.
Ми дуже швидко написали цю пісню. Останнім часом ми з Ярославом вирішили, що не будемо писати "в стіл". Все, що в нас пишеться, все що з нас іде — ми одразу будемо це випускати, давати життя цим пісням.
Ми зрозуміли, що немає часу занадто відповідально ставитися до кожної ноти. Раніше ми страждали, переписували тексти по декілька разів, шукали ідеального звучання. Було таке ставлення відмінників. А зараз ми вирішили, що немає часу відкладати — треба робити. Ми вже сформовані, ми вже знаємо своє звучання, в нас є своя аудиторія. Ми просто робимо і випускаємо. Так сталося з "Прірвою", яку ми написали приблизно місяць тому.
Щоб відчувати силу, не обов’язково це робити через доказ чогось. Просто бути людиною — це вже сила
Окремо хочеться виділити твою пісню — жіночий маніфест "Ти є велика сила", яку ти створила до премії Women in Art разом із Сашею Кольцовою, Роксоланою, Мариною Круть. Розкажи, що це за проєкт?
Це чудовий проєкт за підтримки ООН Жінки, Українського інституту та Megogo. Була ініціатива зробити пісню "Жіночий маніфест" для того, щоб презентувати її на цій премії. І чесно, я була в захваті від цієї ідеї. В мене давно були думки про цю енергію сестринства, яка нам дуже потрібна сьогодні.
І коли ми створювали цю пісню, я була сонграйтеркою, писала свій куплет і приспів. Кожна з запрошених артисток писала свій шматочок. У кожної була можливість проявитися, але я пам’ятаю свої думки, коли я це створювала. В мене було бажання звернутися до кожної жінки і нагадати, ким ми є, скільки важливого ми вже зробили і про те, що треба визнавати свою силу і свої перемоги. І помічати це. А ще визнавати свою красу. І я думаю, що нам вдалося. Вийшла пісня про силу.
У пісні ви співаєте "ти є велика сила". А в чому твоя суперсила?
У тому, що я є я. Унікальна. Ні на кого не схожа. Як і кожна людина. Маю свій унікальний голос. Маю свій унікальний інструмент. І насправді мені здається, щоб відчувати силу, не обов’язково це робити через доказ чогось. Сила проявляється навіть в погляді. Просто бути людиною — це вже сила.
Де зараз можна почути вас наживо?
Це дуже класне питання, бо я якраз хотіла озвучити важливі новини. В нас нарешті відбудеться великий сольний концерт 22 квітня в Малій опері в Києві. Ми будемо святкувати четверту річницю створення і хочемо побачити усіх наших друзів! Усіх, кому подобається наша музика, хто розділяє з нами наше музичне бачення. Хочемо зробити це святом музики і хочемо нарешті побути з нашими людьми. Буди супервідвертими, поділитися усім, через що ми пройшли за ці 4 роки. Приходьте!
22 квітня — це ж якраз день народження Радіо Промінь!
Приходьте, відсвяткуємо разом!
Редакторки текстової версії — Світлана Берестовська і Міла Кравчук
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
