Фото: Дмитро Дичек, Павло Лутов
Музика зараз несе просвітницьку місію, і виступи — це більше розмова, аніж концерт
24 лютого була річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну. Мабуть, вас часто запитували, як почалася для вас ця війна. А чи пам’ятаєте ви другий день війни?
Khayat: 25 лютого було сумбурним. Я в ніч з 24-го на 25-те приїхав втомленим і ліг спати. Вранці було багато дзвінків від батьків, друзів. Я визирнув у вікно і побачив величезну чергу з машин. Люди з речами, собаками. Вперше в мене з’явилося апокаліптичне відчуття. З цим відчуттям я сидів декілька годин і намагався холодним розумом думати, як бути далі? Чи відсилати за кордон маму, сестру?
Роксі, а як ти зустріла 25 лютого?
Roxolana: Я зустріла війну в потязі з Києва до Львова. У нас був концерт. Зі мною була лише косметичка та костюмчики зі стразіками – сюр, реально. Я добре пам’ятаю перший день. А далі в мене така часова петля, і вона, певно, триває до сьогодні. В мене немає відчуття місяця, року. Просто проміжок часу, в якому я живу.
Сьогодні в нашому ефірі ви презентуєте пісню "Тану". Розкажіть про вашу співпрацю, як ви познайомились взагалі?
Roxolana: Мені здається, ми познайомилися на "Голосі країни". А потім в нас відбувся тур "Тримайся", і ми запросили Андрія на кілька концертів з нами. В турі ми вирішили заспівати спільно народну пісню. Тоді й зрозуміли, що наші голоси дуже круто звучать разом.
Ми перекинулись двома словами — мовляв, класно б було щось разом зробити — і розбіглися. А за кілька місяців Андрій написав мені, що в нього є класна пісня і що він чує там мій голос. Мені одразу сподобалось, і з того моменту ми почали довго та плідно працювати над цим дуетом.
Андрію, ти автор музики і тексту. Про що пісня "Тану" і кому ти її присвячуєш?
Khayat: Прозвучить дуже банально, але пісня про почуття. Про те, як люди не хочуть відпускати один одного.
Я не роблю з того секрету — спочатку пісня була написана російською мовою. Це було до війни. А коли я познайомився з Роксі, в мене виникло бажання її перекласти і зробити дует.
Якби не Роксі, ця пісня лежала б в шухляді, і ми її ніколи б не почули. Дуже добре, що доля звела нас і ми можемо правильно транслювати разом те, що було закладено в пісні. Деякі артисти кажуть, що пісню складно перекласти, але я зараз вже знаю, що все залежить від бажання.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Коли ми їздимо на концерти до військових, принципово не співаємо сумних, ліричних пісень
Для українських артистів рік, що минув, був роком благодійних концертів. Якщо підбивати підсумки, що вам за рік вдалося зробити для наближення перемоги?
Roxolana: Важко про себе так казати. Мені здається, що кожен робив те, що міг. Те, в чому він найкращий. Ми з командою вирішили, що наша місія — писати мотиваційні, підтримуючі пісні. Ми підтримуємо настрій людей, військових. Ми навіть коли їздимо на концерти до військових, принципово не співаємо сумних, ліричних пісень. Концертів благодійних багато, і загалом ми працюємо зараз на ЗСУ.
Андрію, а що тобі вдалося зробити?
Khayat: Цей рік повністю перевернув моє сприйняття аудиторії, концертів. Я не відчуваю себе зараз частиною шоу-бізнесу. В мене виникла якась просвітницька місія, і чесно скажу, що мої концерти зараз - це більше розмова, аніж концерт. Ми дуже багато розмовляємо, обмінюємось думками.
Був випадок, коли до мене на сцену вийшла маленька дівчинка з квітами, ми дали їй слово і після цього плакала уся зала. Не будемо казати про цифри, хто скільки зібрав, але ми робимо все, що в наших силах. Кожен концерт — це присвята. Йде багато енергетичного ресурсу.
Ми приїжджали, нам давали КАМАЗ, туди ставили колонки, прибирали боковини — і ось вона, твоя сцена!
Роксі, ти артистка, яка почала активну фазу своєї кар’єри під час повномасштабного вторгнення. Який він — досвід не шоу-бізнесових концертів? І що тобі з них стане в нагоді у мирні часи?
Roxolana: Все! Майданчики, на яких ми виступали, були далекі від стандартів концертних майданчиків. Ми приїжджали, нам давали КАМАЗ, туди ставили колонки, прибирали боковини — і ось вона, твоя сцена! Ми навіть співали у полі. В нас не було саундчеків. Звісно, це загартовує. Ти вчишся працювати у будь-яких умовах. Аудиторія військових — це не найлегша аудиторія. І розрухати цю аудиторію — це велика робота. І я вдячна за такий багаж.
Андрію, я пригадую, що тобі довелося зіткнутися із шахрайством. Ти нам розповідав, що виступав безкоштовно, гадаючи, що виступ благодійний, а виявилось, що ні. Тепер без звітності організаторів ти не працюєш. Можливо, ще якісь пункти додалися до твоїх робочих правил?
Khayat: Робочі правила одні, і вони мають працювати на всіх. Це чесність і прозорість усього, що відбувається. Артистам важливо відчувати свою потрібність. Гадаю, що багато артистів зіштовхувались з шахрайством за цей рік. Тому хочеться попросити усіх бути один з одним максимально чесними. Якщо в когось виникають думки, що на артистах можна нагрітися – в якийсь момент їх буде покарано.
Якщо раніше я виступав для себе — сьогодні я виступаю для людей. Кожен концерт — це присвята
Андрію, в одному з дописів в Інстаграм ти написав, що більшість людей порівнюють себе з іншими, а не з собою у минулому. А ти порівнюєш себе з тією людиною, якою ти був рік тому?
Khayat: Змінилися мої прагнення. Прямо великої переоцінки не було — я завжди цінував своїх близьких. В мені завжди була вдячність моїй країні. Але змінилися цілі. Якщо раніше я виступав для себе — сьогодні я виступаю для людей. Найбільшу вдячність, найбільше натхнення я відчуваю, коли бачу що люди задоволені. Люди від тебе зарядилися. І це мотивує мене працювати далі.
Роксолано, а які ти нові риси відкрила в собі?
Roxolana: Я зрозуміла, які в мене реакції на стрес. Зрозуміла, що взагалі ми багато про себе не знаємо. Як нація ми дуже сильні. Знаходячись в Україні, я цього не відчуваю. А спілкуючись за кордоном з людьми, іноземцями, я розумію що деякі речі, які для нас вже буденні, для них критична точка стресу. Я відчула свої слабкі сторони. І зрозуміла, хто в важкі моменти є сильним плечем поруч. А багато людей відсіялося. Хтось з нами на одному боці, а хтось ні.
.jpg)
Фото: Дмитро Дичек, Павло Лутов
Ми маємо відновлювати індустрію і створювати контент не тільки на злобу дня. Треба трохи відволікати людей від військової тематики — війни і так багато у нашому житті
Як далеко ви дозволяєте собі планувати майбутнє? І які цілі ставите перед собою?
Khayat: Я планую багато чого. Найкраще, що зараз можна зробити – жити сьогодні. Але планувати обережно. Ми не можемо планувати величезні, масштабні речі — тури Україною на 20 міст, або телевізійні проекти. Але ми маємо відновлювати індустрію, маємо створювати контент не тільки на злобу дня. Треба трохи відволікати людей від військової тематики – війни і так багато у нашому житті.
Roxolana: Ми зараз живемо дуже гнучко. Щось плануємо, але при цьому розуміємо, що плани можуть змінитися. Але планувати — це класно! Треба планувати!
Андрію, над чим ти зараз працюєш?
Khayat: Над альбомом. Він мав вийти ще у тому році, але тоді танцювальна музика була зовсім не актуальна. Багато чого змінилося, додалися нові треки, деякі прибралися, тому що внутрішньо я відчуваю себе по-іншому. Видати новий альбом планую наприкінці травня.
Роксолана, а тебе коли чекати знов у студії з прем’єрою?
Roxolana: 17 березня. Ми прийдемо до вас з новою піснею!
Редакторки текстової версії — Світлана Берестовська і Міла Кравчук
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
