war

100 днів незламності: як дипломати та діаспора воюють за Україну на дипломатичному фронті — частина 2

3.06.2022 р., 21:22

Сто днів Збройні сили України протистоять повномасштабному російському вторгненню на полі бою, українське суспільство забезпечує надійний тил, а українські дипломати крок за кроком ведуть власну боротьбу на міжнародній арені. Для більшості українців це як правило має вигляд спільних прес-конференцій, гучних заяв або публічних підписань документів. Однак за кожною з таких зустрічей стоїть титанічна робота.

Неочікувано сильна Україна

Переломний момент в роботі української дипломатії настав, коли наші війська на полі бою встояли, а не здалися у перші три дні, як передбачала, розвідка багатьох держав.

Тоді замість пропозицій українському керівництву втекти з Києва, партнери почали говорити про опір агресору. 

"Мови про різні санкції не було перед війною, хоч Україна й говорила, що треба накладати санкції вже на Росію за те, що вона стягнула війська. Що не треба чекати, аби щось сталось, а треба діяти на випередження. Це ігнорувалося, але зараз все, що говорить Україна в більшості сприймається дуже серйозно. Перестали знецінювати позицію України, але багато запитують про конкретику: чому саме такі санкції, яку мету вони мають. Питання стали технократичні", — згадує президент Київської школи економіки, радник керівника Офісу Президента України та член Міжнародної робочої групи щодо санкцій проти Росії Тимофій Милованов.

Знаковим у цьому сенсі стало 15 березня – коли  до Києва приїхали Прем'єр-міністри Польщі, Чехії та Словенії Матеуш Моравецький, Петр Фіала та Янез Янша, а також віце-прем’єр-міністр Польщі з питань безпеки, лідер правлячої партії "Право і Справедливість" Ярослав Качинський. Цей жест підтримки України було здійснено за два тижні до того, як російські війська відступили з-під Києва.

Прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон, Президент Польщі Анджей Дуда, Державний секретар США Ентоні Блінкен та міністр оборони Ллойд Остін, очільниця єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, Президент Європейської Ради Шарль Мішель – це далеко не повний перелік європейських лідерів, які відвідали Україну з початку російського вторгнення. Важливо, що це не просто протокольні візити - за кожним з них стоїть практичний результат.

Кожен такий випадок – це, фактично, окрема пригодницька історія з несподіваними поворотами. Та загалом колосальним викликом для організаторів візитів залишається питання безпеки.

Росія має можливості в будь який момент завдати ракетного удару по українських містах. І одного разу обстріл таки стався  — 29 квітня під час перебування в Україні Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша.

Як правило для пересування іноземних лідерів використовують спеціальні поїзди Укрзалізниці та автотранспорт.

Цікаві деталі про організацію візиту Державного Секретаря Ентоні Блінкена та міністра оборони США Ллойда Остіна наприкінці квітня наводить видання Нью-Йорк Таймс:

Блінкен та Остін сіли на військові транспортні літаки C-17 рано вранці 23 квітня на об’єднаній базі Ендрюс в Меріленді, і вилетіли зберігаючи таємницю своєї місії. Таємність зберігалася приблизно протягом половини дев’ятигодинного польоту до Польщі. Вдень під час прес-конференції в Києві Президент Зеленський повідомив, що пан Блінкен і пан Остін прибудуть до Києва наступного дня. Невдовзі після цього до Ллойда Остіна у вантажному відсіку літака вийшов високопоставлений чиновник з оборони й дещо сором’язливо повідомив трьом репортерам, які супроводжували міністра оборони, що операцію зірвано, і майбутнє поїздки невизначене.

Однак посадовці Пентагону планували низку непередбачуваних ситуацій, зокрема, витік інформації. Тож літаки двох урядовців продовжили політ до Європи. Після прибуття до Польщі рано-вранці 24 квітня Блінкен та Остін сіли в автомобілі і їх перевезли через кордон з Україною, потім вони пересіли на поїзд до Києва. Американських чиновників супроводжували лише кілька співробітників, а їхнє місцезнаходження відстежувалося щохвилини в американському військово-тактичному центрі в Польщі.

Особливе місце посідають візити парламентських делегацій, адже саме за парламентами часто останнє слово коли, приміром, йдеться про виділення фінансової допомоги Україні. 

А ще постійним предметом розмови з іноземними лідерами є нарощування санкцій проти Росії. З цією метою була створена спеціальна Міжнародна робоча групи. Її координаторами є керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак та Посол Сполучених Штатів в Російській Федерації у 2011–2014 роках Майкл Макфол.

27 квітня група презентувала план дій щодо посилення санкцій. Цей документ містить рекомендації для міжнародної демократичної спільноти стосовно комплексу подальших економічних заходів, спрямованих на примус російського керівництва до якнайшвидшого припинення війни в Україні та максимальне збільшення ціни агресії для Росії.

План зосереджений на 10 ключових напрямах санкційної політики, серед яких визнання Росії та Білорусі державами – спонсорами тероризму, а збройних сил РФ – терористичною організацією, повна заборона на російський експорт енергоносіїв та розширення санкцій проти фінансового сектору Російської Федерації та Республіки Білорусь. Значна частина з цих пропозицій увійшли до шостого пакету санкцій Євросоюзу. 

"Буде боляче. Він не зразу вводиться, а поступово, але для Росії це дуже боляче, тому що не так легко замістити, знайти інших покупців нафти. Росія стає токсичною для всього світу, тому купувати в неї щось не дуже хочеться або покупці вимагають великого дисконту. По Росії це б’є фінансово: вона втрачатиме по декілька сотень доларів на день", — прокоментував Тимофій Милованов.

Одна за всіх

На сотий день повномасштабної війни сприйняття України змінилося від певного роздратування, до прийняття і зрештою до беззаперечної підтримки. Адже Україна на полі бою відстоює інтереси всієї Європи, з такими словами, звернувся Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба до очільниці зовнішньої політики Німеччини Анналени Бербок в ході її візиту до Києва.

араз на фронті в Україні вирішується майбутнє європейської безпеки та процвітання. Від того, чи зупинимо ми Путіна тут, в Україні, чи він зможе перемогти і перетворити Україну на форпост для подальшої атаки на Європу, залежить майбутнє Європи. Україна, я вважаю, поводить себе в цій ситуації дуже чесно: ми не втягуємо жодну іншу країну Європи у війну, не просимо прислати сюди своїх солдатів і воювати за нас. Ми проливаємо свою кров за нашу землю, але також  за майбутню безпеку та економічне процвітання Європи. Тому ми очікуємо, що європейські країни продовжать надавати Україні всю необхідну підтримку у вигляді зброї, санкцій, економічної підтримки. Немає жодного міжнародного документа, в якому написано, що передача зброї або застосування санкцій є участю у війні або призводить до залучення країни у війну. Ті, хто стверджують протилежне, насправді просто поширюють російські наративи президента Путіна, якому безумовно вигідно, щоб Україна залишилася сам на сам", — заявив Дмитро Кулеба

Однак попри значні успіхи на дипломатичному фронті, перемогу святкувати ще рано. Попереду ще багато роботи і багато важливих битв. Останнім часом перед українською дипломатією постає новий виклик – поступова втома у західних суспільствах від війни, яка набуває затяжного характеру. 

"Світ та Європа втомлюватимуся, ми теж втомлюємося. Це природа людини — людина адаптується та звикає до всього, тому ми й виживаємо. Але потрібно, щоб це не стало нормою, тобто адаптуватися, звикнути, втомитися можна, але прийняти це за нормальне — неправильно. Тут нам дуже важливо постійно вести дискусію на світовому рівні і емоційну, розповідаючи історії про війну, і аналітичну, надаючи аналітику про війну. Наприклад, в світі мало людей розуміють масштаб війни, мало хто розуміє, що в нас зруйновано 5 % житлових приміщень. Тобто, йдеться про кожний двадцятий будинок, який зруйнований або пошкоджений. Людям таке уявити складно, вони думають, що це якісь поодинокі випадки в одному місті чи селі, а не системно по всій країні. Але це є і про такі речі потрібно говорити, показувати конкретні фотографії та відео. Потрібно постійно вести комунікаційну роботу в усіх засобах масової інформації", — пояснив Тимофій Милованов. 

Завдяки українським дипломатам за столом перемовин, під час виступів з трибун міжнародних організацій, в ході візитів іноземних лідерів до звільнених українських міст чи в процесі підготовки санкцій, а також завдяки українцям за кордоном - на боці нашої держави весь цивілізований світ. І це досягнення є співставним з подвигом захисників України на полі бою. Велика війна триває, але перемога буде за нами!

Першу частину публікації читайте тут.

Фото: LB.ua

100 днів незламності: як дипломати та діаспора воюють за Україну на дипломатичному фронті — частина 2

Новини по темі