Існують дві версії проєкту "ТЕЛЬНЮК: різдвяні пісні"
Ксенія Івась: Як розподілилися ролі у написанні альбому "ТЕЛЬНЮК: різдвяні пісні"?
Леся Тельнюк: Минулого літа наш продюсер Олег Репецький запропонував нам взятися за різдвяну тему. Ми давно вже хотіли. І от саме влітку ми за неї взялися дуже активно. Галя написала дев’ять чудових віршів, я написала музику. Так ці пісні й народилися.
Ксенія Івась: Кого із музикантів ви залучали до запису альбому? Адже зазвичай ви запрошуєте українських музикантів, навіть джазменів – це стало традицією.
Галя Тельнюк: Існує дві версії цього проєкту. Перша – це та, яку ми робили з Іваном Небесним, прекрасним українським композитором. Ми з ним працюємо вже дуже давно. І ми вирішили, що таку світлу і легку інтонацію красивого Різдва саме він може дати. А друга версія у нас оркестрова, там кілька аранжувальників – і Олексій Баженов, і Євген Петров.
Леся Тельнюк: Ці версії дуже відрізняються одна від одної. Оркестрова версія дуже цікава ще тим, що на неї ми записали цілий фільм. Це була остання робота нашого відомого режисера Сергія Проскурні. Він зняв відео на цю роботу, всі пісні записувалися наживо з Національним президентським оркестром під головуванням Василя Василенка і хором Київської опери. Це була дивовижна співпраця. Ми все це зняли на Андрія минулого року і, я думаю, скоро це зможуть побачити глядачі.
Версія Івана Небесного цікава і вражаюча тим, що на неї ще існує відеоряд. Дивовижний, створений за картинами молодої художниці Олі Третьякової. А майстер сучасної комп’ютерної графіки Вячеслав Мельник зробив свої версії цих картин, які рухаються, які мають своє життя. Ці молоді люди з великою любов’ю і натхненням до цього підійшли.
Галя Тельнюк: Також Оля Третьякова і Вячеслав Мельник зробили новорічні й різдвяні листівки на основі цих картин. Їх можна замовляти на нашій сторінці у Фейсбуці. І матимете ще подарунки, бо на них є QR-код з посиланням на нашу музику. Це буде і музичний подарунок, і візуальний.
Ксенія Івась: Я правильно підрахувала, що у 2021 році у вас вийшов 21-й альбом?
Леся Тельнюк: Мабуть. Треба порахувати. Я думаю, що так воно десь і є. З усіма міксованими варіантами точно є двадцять один.
Ксенія Івась: В якому вигляді існує ваша дискографія і де її шукати тим, хто любить ваші пісні, або тим, хто лише починає знайомитися з вашою творчістю?
Галя Тельнюк: Наша музика є на всіх потокових платформах. І кожен, хто шукатиме там "ТЕЛЬНЮК: Сестри", знайде якісь варіації з наших альбомів. Адже "ТЕЛЬНЮК: Сестри" справді дуже різні, бо наша біографія нараховує не один рік, не п'ять і навіть не десять. Були різні проєкти, різні програми. Заходьте, слухайте, приєднуйтеся до нашої великої спільноти "ТЕЛЬНЮК: Сестри", слухайте високу музику.
Ксенія Івась: Чи дійсно весь ваш матеріал є оцифрованим?
Галя Тельнюк: Так, весь. Від альбому "Тиша і грім" до різдвяних пісень, які вийшли зараз.
Ксенія Івась: Другий карантинний рік триває. Розкажіть, чи призвичаїлися ви працювати в умовах карантину?
Леся Тельнюк: Призвичаюємося так, як і всі. Тому що концертів значно менше, але вони є. Вони різноманітні, гарні. Нещодавно у нас був концерт онлайн. Єдине, що не дуже приємно в таких концертах, – ти не бачиш очей глядачів, не відчуваєш з ними контакту.
Галя Тельнюк: Весь світ зараз намагається пристосуватися до того, що є. І так, як було, вже не буде, це треба усвідомити. Майбутнє справді для нас закрите. І єдине, що ми можемо робити – це жити сьогодні. Ми повинні творити кожного дня для себе. Принаймні я себе так кожного дня налаштовую, це як психологічна зарядка. Сьогоднішній день я знаю, я можу уявити, що до вечора відбудеться. А вже завтрашній день – невідомість. Я не знаю, що може статися зі мною, відбутися у світі. Тож варто хапатися за хороший настрій, за сніг, що вже пішов, за посмішки людські, за ефір, за зустріч з вами. Це вже подарунок.
Леся Тельнюк: Дякувати за все, що ми маємо. В цьому і є сутність різдвяних свят.
Коли співаєш у храмі, ти відчуваєш все зовсім інакше
Ксенія Івась: У вас є досвід виступів у храмах. Чим відрізняється виступ у храмі від виступу у концертному залі?
Леся Тельнюк: Аж такого великого досвіду немає, на жаль. Але нам доводилося виступати в храмах в Ірландії, в Мюнхені, в Будапешті, в Торонто. Цього року ми також записали нашу програму Agnus Dei в соборі Воскресіння Христового в Києві, на лівому березі. Це греко-католицький собор - дивовижний, білий, надзвичайно красивий. Це відео також побачать наші прихильники в найближчому майбутньому. І, звісно, це накладає на людину зовсім інше відчуття – коли ти у храмі співаєш, ти все відчуваєш якось зовсім інакше.
Ксенія Івась: А у вас після таких виступів є історії, які ви будете згадувати все життя? Одкровення, можливо?
Галя Тельнюк: Насправді справжніми одкровеннями люди не діляться. Якщо ти ним поділишся, як казав Сократ, то воно перестає бути одкровенням і тією правдою, яка є у тебе в серці. І ти тримаєш його до останнього в собі, щоб воно залишалось правдою, принаймні для тебе самого.
Звичайно, що вони є і що неможливо співати "Все упованіє моє..." або співати на вірші Кароля Войтили, або на вірші Богдана-Ігоря Антонича, і не розуміти, не усвідомлювати того, що себе чуєш не тільки ти в цей мікрофон, в ці навушники. Ти абсолютно на фізичному рівні відчуваєш присутність величини, яка тебе слухає також. І ти почутий.
Ти розумієш, що працюєш для людей, ти хочеш звеселити їхні серця, ти хочеш їх трішки відірвати від землі в цьому світі. І це наче така установка в нас вже багато років. Але саме в таких місцях, у святих місцях, ти розумієш, що відбувається щось більше. Знаєте, як співати перед батьками. Коли тебе слухає батько, який в тебе вірить, який тебе любить. Це не просто академконцерт, де ти трясешся і переживаєш. А тут щось значно більше, лагідніше, тепліше і ніжніше. Таке відчуття довіри.
І в деякі моменти було враження, що співаєш вже не ти. Я навіть потім дивилася на відео на обличчя музикантів, наші з Лесею обличчя, на хористів, і мені здавалося, що це відчуття в певні моменти було у всіх. Мистецтво ж справді є тим містком між землею і небом, який відкриває в нас те найкраще, що є в людині. Це може зробити мистецтво, це може зробити музика. І музика для цього й існує.
Ксенія Івась: Ви сестри, але в кожної свій темперамент. Чим відрізняється картина світу на Різдво у кожної з вас? Чи однаково ви реагували на Різдво в дитинстві?
Леся Тельнюк: Ну, напевно, також трішки по-різному. Тому що кожна людина, якщо про це задуматися хоча б на секундочку, – неповторна, другої такої немає. Не дивлячись на те, що ми сестри, у кожного з нас своя доля, кожен з нас прийшов у цей світ для чогось – як і Ви, як і наші слухачі. Тому сприйняття дуже індивідуальне, але об’єднує усіх оця дивовижна таємниця. Та таємниця, коли людина на Різдво відчуває подих Вічності. Коли вона розуміє, що вдома буде Там. Що це ще не кінець життя, доки вона живе на землі, що Там ще буде. І от якраз період різдвяних свят, очевидно, дає дуже таємниче відчуття цієї Вічності, яка стоїть перед кожним із нас. В цьому величезна таємниця, краса і незвідність свята Різдва.
Галя Тельнюк: Це правда. Я не скажу зараз, як я думала, коли була маленька, бо тоді, звісно, мені хотілося більше феєрверків, свята. Зараз, наприклад, коли ми працювали над різдвяними піснями, я дуже багато собі уявляла, які пісні співала Діва Марія маленькому Ісусу. Очевидно, це арамейською мовою було. Як вона співала, яка мелодика була? Він же чув, він прийшов людиною, щоб ми дійсно стали синами й доньками Божими. І ти відкриваєш для себе, що життя прекрасне хоча б в тому, що ми всі є чудом. Якщо ви не бачили чудес у світі – подивіться в дзеркало, адже ви є чудом Божим, тому що ви прийшли в цей світ. Якщо ви не вірите або якщо зневірилися в собі, то просто зазирніть в себе і ви зрозумієте, що ви – особливі. І всім від цього стане на душі й відповідальніше, і щасливіше, і краще.
Ксенія Івась: Що ви побажаєте нашим слухачам?
Леся Тельнюк: Бажаємо всім вам бути щасливими, радіти від кожної хвилини прожитого дня. І знати, що ви не один в цьому житті, а вас хтось веде за руку.
Галя Тельнюк: Пам’ятайте, що ви – діти Божі, що ви прекрасні – кожен з вас.
Фото: Оля Залізняк та Яна Сочевічек, радіо "Промінь"
