Юрій Андрухович про новий роман "Радіо Ніч", музику й Майдан у ньому

Юрій Андрухович про новий роман "Радіо Ніч", музику й Майдан у ньому

У суботу, 12 грудня, відбудеться онлайн-презентація нової книги Юрія Андруховича "Радіо Ніч". Подія розпочнеться о 22:00 на сайті Суспільне Культура, ютуб-каналі та фейсбук-сторінці телеканалу UA: КУЛЬТУРА.Тож напередодні у етері Радіо Культура письменник детальніше розповів про новий роман, значення радіо та музики для нього, а також протестні настрої у книжці.

"Я запам’ятовую дати, і зокрема я запам’ятав точно день, коли я дописав останні слова роману. Це було 22 лютого цього року. Для мене було зрозуміло, що я певний час цей роман буду тримати на відстані, не буду до нього повертатися, щоб він трошки відлежався. Таким чином я міг передбачити його вихід десь аж наприкінці року. Так воно все й відбувається, і роман з’явиться вже 13 грудня. 

Кінець лютого – це досить багато шуму відносно коронавірусної загрози і досить багато якихось медійних доволі панічних повідомлень, хоча уявити собі цей тотальний локдаун на той час я ще не міг. Потім, коли десь із середини березня це стало нашою реальністю, я подумав, що, можливо, це навіть якийсь оптимальний варіант для прем’єри такої книжки. 

Ця метафора самотності, яка її наповнює,  ізольованості героя, який весь час десь переховується, від когось утікає, і він вимушено чи напіввимушено опиняється у цій своїй нічній радіостудії, де він сам на сам з цілим світом, усім людством, але, в той же час, він відокремлений від усіх. Це, можливо, навіть цілком відповідає за настроєм тій нашій пандемічній ситуації, яка, на жаль, не минає", – розповідає Юрій Андрухович.

"Цей роман взагалі з’явився з моєї великої любові і вдячності до такого феномену, яким є радіо. Зокрема, до одного з його проявів, до нашої старої домашньої радіоли. Якщо зануритися спогадами в ранні сімдесяті роки, коли я починав бути підлітком, і починав слухати музику з власного вибору – не ту музику, яку слухали батьки. 

Виявилося так, що в тій нашій маленькій хрущовській квартирі моє місце для спання, той диванчик, на якому я спав, був впритул поруч із нашою радіолою, так само і мій письмовий стіл був з іншого боку впритул із нею. Тому я мав два варіанти: я міг уночі слухати радіо, вдаючи, що я сплю, і ввечері слухати музику, вдаючи, що готую уроки. 

Я почав жити з цією радіолою, можна сказати, обіймаючись з нею, тому що для мене найважливіші якісь події відбувалися на радіохвилях. І там були ці фантастичні можливості, тому що телевізор диктував нам, радянським телеглядачам, що дивитися. У нас було два канали. Натомість радіо надавало можливість самому собі знаходити, крутити тумблер, пересуваючи пошуковик – це як з інтернетом сьогодні. Радіо було першим медіумом, який нас вивів за межі обов’язковості і примусу. Я шукав музику на довгих хвилях, це була переважно перша програма польського радіо, я слухав на УКВ "Промінь", я слухав на коротких хвилях, безумовно, підривні радіостанції: "Радіо Свобода", "Голос Америки", навіть таке безневинне "Радіо Швеція", я слухав на середніх "Радіо Люксембург". В мене була ціла слухацька географія, я бачив якщо не увесь світ, то пів світу своїм внутрішнім зором. Я слухав цей світ і я його бачив.

Тому для героя мого роману так важливо дивитися на зелені цяточки. У нього інтернет-станція, і це дозволяє йому бачити за допомогою зелених цяточок, де на земній кулі його у ці хвилини слухають – міста, місцевості, країни, континенти. Це, безумовно, стан, який викликає сп’яніння, ейфорію, тому що ти відчуваєш, що ти в реальному просторі перебуваєш з людьми, які тебе слухають".

У виданні "Радіо Ніч" також представлений плейлист із 15 пісень, підібраних Юрієм Андруховичем. Усі ці композиції мають свою емоційну чи навіть змістову роль, а зустрічаються вони у нічних радіомонологах головного героя.

"Кожен із цих фрагментів завершується називанням певної музичної композиції чи пісні, яку Йосип Родський наступної миті запустить в етер. Для мене це була доволі цікава і складна справа зібрати цю колекцію, створити плейлист. З одного боку, ці речі настроєво-текстово мають перегукуватися з подіями роману, якось їх відтінювати. По-друге, вони важливі особисто для мене, тому що я сам страшенно люблю ці твори. А по-третє, це було зовсім щось нове, раніше нечуване, що трапилося мені випадково під час писання", – розповідає Юрій.  

"Ми з видавцем майбутнім читачам роману вирішили полегшити пошук цієї музики, спростити їм завдання, як кажуть. На задній обкладинці книги є qr-код, який надасть вам доступ до цієї збірки. Всю її можна знайти на YouTube, і я бажаю майбутнім читачам роману такого ж чутливого прослуховування і рекомендую слухати це вночі".

"Коли я пишу, мені обов’язково потрібна музика. Я думаю, що на сьогодні є бездонні поклади, зокрема на тому ж YouTube та Spotify, і ви можете собі просто для письма, для роботи запрограмувати там на 8–12 годин безперервно чогось, до чого лежить душа цього дня, або, скажімо, сідаючи за чергові сторінки, так було з "Радіо Ніччю" (я ще, звичайно, уявляв собі про що це буде і який стан мені потрібен), відповідно, знаходив цю музику. Це перевага нашого часу, що її дуже легко знайти. З іншого боку, це проблема нашого часу, бо музику все ж, на мій погляд, треба шукати, щоб шанувати її".

Також у романі зустрічається і тема Майдану. Юрій каже: "Я, безумовно, увесь час думав і мав перед очима наш Майдан, коли писав ці сторінки в романі. Там є, звичайно, абсолютно пряма аналогія з Революцією гідності, коли у її просторі з’являються ці вуличні інструменти, піаніно передусім. Я не пригадую такого з Помаранчевою, це була новинка з 2013 року. Це люди, які створювали звукове, фортепіанне тло революції. 

З іншого боку, мені не хочеться, щоб виникала така дуже пряма асоціація саме з нашими київськими Майданами та революційними подіями. Взагалі, я бачу події роману трошки в майбутньому, може, рік, два або три в майбутньому. Не факт, що ми знову не вийдемо на Майдан. Я припускаю також, що це не обов’язково Україна та Київ, тому що там ця революція, цей виступ нищівно, по-звірячому роздавлено, дослівно "танками". У нас цього не відбулося, але метафоричним якимось боком це починає нагадувати Білорусь. Про неї тоді, коли я дописував роман, я ще зовсім не думав. Я ще навіть не усвідомлював, що у них цього року президентські вибори. В кожному разі, це можливо всюди – в Угорщині, в Польщі, в Сполучених Штатах. І цей рік, який насичений усілякими тривожними речами, він це підтвердив. Важливий все ж для мене контекст Європи центрально-східної, посткомуністичної, але масові протестні революційні виступи – це тенденція".

Фото: фейсбук-сторінка Юрія Андруховича

Останні новини
Остап Українець, Юлія Вус та Іван Кипібіда про "Коротку історію української літератури"
Остап Українець, Юлія Вус та Іван Кипібіда про "Коротку історію української літератури"
Не дитина для вас, а ви для дитини ― експертка про усиновлення
Не дитина для вас, а ви для дитини ― експертка про усиновлення
Військові трофеї належать державі — юрист
Військові трофеї належать державі — юрист
"Шахеди" вже можна виявити за 3-5 км, незалежно від погоди — Самойленко
"Шахеди" вже можна виявити за 3-5 км, незалежно від погоди — Самойленко
47 ОМБр: Курська операція ЗСУ сковує елітні підрозділи морпіхів і десантників РФ
47 ОМБр: Курська операція ЗСУ сковує елітні підрозділи морпіхів і десантників РФ
Новини по темі
"Серед багатьох перемог України у війні є одна велика — звільнення Херсонщини" — Данчук
Євген Нищук: Шевченківська премія збільшилась на одну номінацію ― декоративно-прикладне мистецтво
Українці були інтелектуальними гіпердонорами Московії, за що ми сьогодні покарані ― Павло Гриценко
Рівень поляризованості у суспільстві залишається досить низьким ― ОПОРА
Чверть країн світу будуть ядерними — Клімкін про наслідки розв'язаної Росією війни