В Україні є великий запит на порядок і демократію, переконаний директор Центру Бендукідзе, автор YouTube-каналу "KRYM — критичне мислення" Володимир Федорін. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Ввечері" він також зауважив, які сили слід вважати демократичними, що існуючий політичний клас не користується великою популярністю в українців і чи винесе український народ на цих виборах вотум недовіри існуючим політикам.
Ведучі:
Віталій Науменко та Наталя Чорна
Чи можливе у нас об’єднання демократичних сил? Кого слід вважати демократичними силами?
— Насправді я не маю остаточної відповіді на це питання. Найзручніше сказати, що демократи — це ті, хто самі вважають себе демократами. Наприклад, Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Святослав Вакарчук. Мустафа Найєм на "Форумі демократичних сил", який відбувся минулої п’ятниці, назвав прізвища цих людей, зазначивши, що від них залежить, чи буде єдиний кандидат від демократичної опозиції, чи не буде. Так, ми можемо піти за конвенцією і вважати, що у нас залишилось тільки три демократичних політики чи кандидати, тому що Святослав Вакарчук ще не сказав, що він йде на вибори.
Які ознаки демократичного кандидата?
— Якщо ми говоримо про демократію, це означає, що політик має бути готовим комунікувати з людьми. Політик, який каже, що він демократ, але не має комунікації з людьми, який не готовий відповідати за свої вчинки перед людьми, умовно може бути демократом, але його вчинки кажуть протилежне.
Ми не знаємо, чи піде Святослав Вакарчук на вибори. Ми не знаємо, чи домовляться Андрій Садовий та Анатолій Гриценко, а він цієї домовленості залежить, що відбудеться 31 березня. Я думаю, що ми як виборці, як громадяни можемо і навіть мусимо вимагати від політиків, яких традиційно відносять до демократичного табору, більшої підзвітності. Врешті-решт, ми повинні очікувати від них не тільки слів, але і вчинків.
Чи не лякають Вас деякі дані соціологічних опитувань, які свідчать про те, що все більше українців не проти того, щоб країною керувала "жорстка рука"?
— Мене це не дуже лякає. Багато залежить від того, як саме ставити питання. Якщо переформулювати і запитати в українців: "Ви хочете, щоб в країні було більше порядку?" — я думаю, що ми отримаємо більш-менш ті самі цифри, але це буде більш позитивний запит, ніж запит на жорстку руку.
Насправді існуючий політичний клас не користується великою популярністю в українців. Я думаю, це є наслідком того, що в країні відсутнє правовладдя й присутня безкарність. Тому запит на те, щоб хтось прийшов і навів лад в країні, це абсолютно природно. Не може країна розвиватись без правовладдя, без порядку, без покарання за злочини. Я думаю, що в Україні великий запит і на порядок, і на демократію.
Чому у нас немає єдиного кандидата. Чому у нас така аномальна кількість кандидатів на пост президента України?
— Старий політичний клас дуже непопулярний майже всюди. По всьому світу є запит на нових людей, на нові ідеї і на нові технології в політиці. Я думаю, що на цих виборах український народ винесе вотум недовіри існуючим політикам, і тоді ми будемо мати більш-менш очищене політичне поле, на якому зможуть за допомогою нових технологій та нових підходів з’явитись нові політичні сили. Тому я дуже б не радив нашим політикам з демократичного табору розраховувати на те, що у випадку поразки на цих виборах, вони капіталізують своє непереможне місце на парламентських виборах. Я думаю, що другого шансу не буде, тому що поразка є поразкою.
Все-таки очікування, що з’явиться лідер, подібний Макрону, за молодістю, за знаннями, за завзяттям мають конвертуватися. Інша справа, що ми не знаємо, коли це буде.
— Коли ми говоримо про очікування на "українського Макрона", слід зазначити, що вже є якісь певні риси "макронизації" української політики, навіть "вестернизації". Макрон дуже вдало комунікував, коли висувався, а коли він опинився в палаці, виявилось, що знає краще за всіх, і зараз він намагається повернути цю комунікацію.
Можна як завгодно ставитись до Володимира Зеленського, але те, як він розпочав комунікацію після того, як він сказав, що він йде в президенти, це насправді приклад того, як сучасні політики комунікують з людьми. Це і оголошення, коли дуже багато людей очікують, це і початок збору особистих даних своїх прихильників, які можуть взяти участь в кампанії в якості волонтера, це і нові візуальні способи комунікації.
Нагадаємо, 31 грудня минулого року в Україні стартувала президентська передвиборча кампанія.
Прослухати повну версію розмови.
На фото: Володимир Федорін
