Аккерманську фортецю хочуть внести до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Аккерманську фортецю хочуть внести до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Робоча група при Одеській обласній державній адміністрації затвердила План заходів для внесення Білгород-Дністровської фортеці до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє УНН.

Наступного року має бути оформлена заявка на включення до Списку ЮНЕСКО. Зокрема, відбудеться визначення об’єкта номінації, його меж, формулювання видатної універсальної цінності та визначення критеріїв, за якими цей об’єкт вноситься у Список. Про це повідомила заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Світлана Шаталова.

"На думку спеціалістів, в заявці треба враховувати не тільки саму Білгород-Дністровську фортецю, а й той факт, що вона побудована на руїнах давньогрецького міста Тіра. Таке поєднання суттєво "посилить" шанси об’єкта на потрапляння до списку ЮНЕСКО", – зазначила Світлана Шаталова.

Упродовж перших трьох кварталів 2018 року планують розробити формат номінації, у тому числі – відбудеться виготовлення карт і планів об’єкта. Також управління туризму, рекреації та курортів Одеської обласної державної адміністрації разом з експертами визначить стан збереження Білгород-Дністровської фортеці та фактори, які на це впливають: техногенного, екологічного характеру, інші ризики, у тому числі, з боку відвідувачів.

На 2019 рік запланована підготовка науково-технологічних рекомендацій, складання програм науково-проектних робіт, генерального плану музеєфікації та його ескізного проекту, підготовка наукового звіту тощо.

Наступне засідання робочої групи відбудеться після Нового року.

Аккерманська фортеця розташована на березі Дністровського лиману на місці Тіри – давньогрецького поліса V – IV ст. до н. е. Укріплення, що формувалося впродовж XIV – XV ст, належить до баштово-стінового типу. Воно складається з чотирьох частин: цитаделі або генуезького замку північного (гарнізонного), південного і портового дворів. Найбільш давньою є цитадель, споруджена в другій половині XIII – першій половині XIV ст., імовірно, генуезцями.