Ілюстративне фото armyinform.com.ua
"З одного боку, нечіткі законодавчі регулювання. З іншого – певна неузгодженість правових норм"
У разі загибелі військовослужбовця сім’я має право на отримання одноразової виплати у розмірі 15 мільйонів гривень. Законодавство України передбачає й інші виплати та соціальну підтримку сім’ям загиблих. Але найбільше запитань виникає у осиротілих родин саме стосовно фінансових виплат. Якими нормативними актами та законами гарантовані ці виплати?
Існує Закон України "Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким передбачені ці виплати. Крім того, на сьогоднішній день, на період дії воєнного стану, діє постанова Кабміну №168 від 28.02.2022 року, якою і передбачене право родині загиблого отримати 15 мільйонів гривень, якщо ця загибель пов’язана із захистом Батьківщини. Але одна справа, коли це написано на папері, інша справа – добитися цього в реальності. Часто в моїй адвокатській практиці трапляються випадки, коли людям або не вдається отримати цю одноразову грошову допомогу, або це зробити для них дуже складно. Питань і нюансів виникає дуже багато.
Проблема, з одного боку, в нечітких законодавчих регулюваннях. З іншого боку – існує правозастосовна проблема, яка полягає у певній неузгодженості правових норм. Наприклад, коли загинув військовослужбовець під час захисту Батьківщини, і його сім’я звертається по виплату по процедурі в ТЦК. ТЦК витребовує з військової частини документи, необхідні для того, щоб рухатися далі в цьому питанні. Це, наприклад наказ про виключення з особового складу частини, довідка про доходи, або грошовий атестат, й інші документи, які там вимагаються. Дуже часто на практиці військові частини затягують з цими документами. Мені відомі випадки, коли навіть і 8, і 9 місяців військові частини готували і направляли в ТЦК ці документи.
Є військові частини, які зразково виконують свої обов’язки
А з чим це пов’язано? Не вистачає часу? Адже військова частина теж знаходиться у вкрай складних умовах.
Частково ви маєте рацію. З іншого боку, військова частина також забезпечена відповідними працівниками, які перебувають у тилу. Це діловоди, юристи; є фінансова частина, є стройова частина, яка займається саме документами. І тут часто виникають питання. Тому можна було б звичайно ставити військовим частинам, як виправдання, те, що вони працюють в складних умовах, адже це, безумовно, так. Країна живе в складних умовах. Але з іншого боку, є військові частини, які зразково виконують свої обов’язки і протягом місяця-двох направляють документи, і заявник може рухатися далі. Тому це питання лежить в більш суб’єктивній площині. Воно часто залежить від професіоналізму і відповідальності тих людей, які виконують свої обов’язки на місцях.
Порядок призначення грошових виплат
Розкажіть про порядок призначення грошових виплат. Хто з членів родини матиме право на ці кошти у разі загибелі захисника? Адже є батьки, є дружина, є діти. Може бути й цивільна дружина, або ж прийомні батьки.
Тут ще треба зазначити, що повномасштабна війна триває вже майже 3 роки, і за цей час вже двічі вносилися зміни до переліку отримувачів одноразової грошової допомоги. Це питання завжди було дискусійним. Цей перелік змінювався. Але на даний момент, згідно з законом, який діє з 29 березня 2024 року, до цього переліку входять батьки, діти (всі, не лише неповнолітні, як було раніше), цивільне подружжя (це новела в законодавстві, яка фактично узаконює цивільний шлюб). І ще є така категорія, як утриманці. Це така категорія, як непрацездатні члени сім’ї загиблого. Це може бути, за певних умов, брат, сестра, племінник, бабуся, якщо вони перебували на утриманні. Але факт перебування на утриманні доводиться в судовому порядку.
Заявник, коли подає заяву на отримання одноразової грошової допомоги, повинен принести в ТЦК відповідне судове рішення, яке набрало законної сили. В цьому моменті є дуже багато судових спорів, судових процесів, там, де Міністерство оборони відмовляє людям у виплаті одноразової грошової допомоги. Відповідно, заявники судяться з Міністерством оборони. Є ще Національна гвардія України, Прикордонна служба та інші органи, але на 90% – це Міноборони.
Наприклад, візьмемо положення Закону "Про неповнолітніх дітей". Раніше було просто написано в законодавстві – неповнолітні діти. І Міноборони в законний спосіб відмовляло повнолітнім дітям, які зверталися. Вони справді не мали права, бо там було чітко написано "неповнолітні діти". З 29 березня 2024 року в законодавстві є просто термін "діти". Але Міноборони і далі схильне вважати, що дитина – це неповнолітня людина. Тільки вона, на їхню думку, є дитиною. На мою думку, як адвоката і правозахисника, це неправильна позиція, тому що є дуже багато прикладів, коли в законодавстві термін "діти" вживається значно ширше. Наприклад, у спадкових правовідносинах, коли на спадщину також мають право діти. І це право мають всі діти, не лише неповнолітні.
В цьому питанні вже є дуже багато судових процесів між заявниками, тобто повнолітніми дітьми, і Міноборони. І за цей не досить великий час, відколи ці зміни діють, суди стають на користь заявників. Суди констатують, що після досягнення повноліття, діти не перестають бути дітьми своїх загиблих батьків. Це приклад, як по-різному можна тлумачити норми закону. Попри те, що Верховна Рада ухвалила цей закон, орган державної влади тлумачить його по-своєму. Міноборони потрібно переосмислити цю норму, щоб зменшити навантаження на судову систему і спростити життя цим заявникам.
Не забуваймо і про те, що ці люди й так перенесли велике горе. Але крім цього, вони повинні ще й варитися в цьому бюрократичному котлі й доводити своє право через суди. Це також займає багато нервів, часу. І далеко не кожна людина може дозволити собі адвоката. Багато військовослужбовців з не дуже заможних сімей потрапляли у військо, і про це потрібно пам’ятати.
Дмитро Йовдій та Наталія Парака у студії Українського Радіо
У Міноборони дослухаються до судових рішень
Можливо, судова практика допоможе спрацювати на те, що ця ситуація зміниться?
Я беру участь і в робочих правних групах Міноборони, де обговорюються ці питання. І на мою думку, вони все ж дослухаються до судових рішень, ці речі враховують і свою практику підкориговують. Я думаю, що судова практика збалансовує поведінку державного органу – розпорядника цих коштів. Багато людей нині критикують суди і звинувачують у корупції, але, як адвокат, іншої думки. Суди, особливо в період воєнного стану, в цілому захищають права людей. Люди можуть, звернувшись до суду, отримати законне і справедливе рішення. Побутує думка, що немає ніякого сенсу судитися з Міноборони, тому що це державний орган, мовляв, суди бояться ухвалювати проти держави рішення. Але це не так. Суди діють професійно і незалежно. Я можу наводити багато прикладів.
Наприклад, до мене звернулася дружина загиблого військовослужбовця, який загинув на полі бою. Він був водієм евакуації, і у нього стався серцевий напад. Тобто фактично, він не загинув, а помер. І він не помер від поранення, що є необхідною передумовою для виплати 15 мільйонів. Простою мовою це означає, що він помер природньою смертю. А те, що він в цей час перебував в зоні бойових дій під час виконання бойового завдання, це просто (цитата) "збіг обставин". Так це виглядало в документах, які військова частина видала по факту смерті. Як наслідок, дружині призначили вже не 15 мільйонів, як за загибель під час захисту Батьківщини, а значно меншу виплату – 1 мільйон 800 тисяч гривень.
Ми з цим не погодилися, оскаржили це рішення в суді, і суд першої інстанції задовольнив наші вимоги, скасувавши рішення Міноборони. І зобов’язав його призначити 15 мільйонів. Тож, нечіткі формулювання в законі призводять до різного роду суперечностей. До того ж, країна ніколи не мала таких викликів, як війна. Всі ці правовідносини і навіть юридичні колізії – нові. Вони потребують свого розв’язання. І саме на суди покладається розв’язання цих спорів. Якщо судові рішення мають системний характер, органи державної влади мають приймати це до уваги і вносити більш чіткі зміни до законодавства. Потрібно вдосконалювати формулювання, які б унеможливлювали виникнення різних суперечностей.
Випадки з ДТП – тут багато нюансів
Тобто на розмір виплат впливає те, за яких обставин загинула людина? Військовий може, наприклад, загинути в ДТП, а не на полі бою…
Приблизно з травня 2024 року діє норма закону в цій частині, яка говорить про те, що в усіх випадках нараховується виплата, якщо військовослужбовець загинув під час виконання обов’язків військової служби, тобто це не обов’язково має бути захист Батьківщини. Це може бути такий випадок, як ви навели. Він міг виконувати якусь логістичну задачу. В цей час він виконує обов’язки військової служби. Якщо загибель трапилася в такому випадку, це також має бути 15 мільйонів гривень.
Але з іншого боку, саме після цих змін військові частини і ВЛК перестали писати у висновках таке формулювання, як виконання обов’язків військової служби. Вони пишуть або проходження військової служби (це такі ситуації, як ДТП), яке дає право на меншу виплату, або, якщо це трапилося на полі бою, вони пишуть – захист Батьківщини. Якщо ти, умовно кажучи, не береш участь в бойових діях, але при цьому виконуєш обов’язки військової служби, твоє право задеклароване в законі, але де-факто воно не виконується. Тобто є або загибель на полі бою, або всі інші загибелі, які не пов’язані з захистом Батьківщини. Вони кваліфікуються не як виконання обов’язків військової служби. Це також одна з основних проблем. Ця конфліктна практика зараз нарощується. І в таких ситуаціях також є привід оскаржувати дії військової частини і висновки ВЛК про причини смерті. Які говорять про те, що це начебто тільки проходження військової служби. Але це не що інше, як виконання обов’язків військової служби.
А якщо говорити конкретно про випадки з ДТП, то тут взагалі є багато нюансів. Тому що однією з підстав для відмови, наприклад, є загибель внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення. Якщо військовослужбовець керував транспортним засобом і сам загинув, відкривається кримінальне провадження, і слідчі встановлюють, чи була вина водія в виникненні цього ДТП. Але висновки цього кримінального провадження мають ключове значення. Якщо у висновках буде вказано, що водій допустив адміністративне правопорушення, це є підставою для відмови у виплаті.
Бувають випадки, коли після експертизи констатується наявність алкогольного сп’яніння у військовослужбовця. Міноборони в 100% таких випадків відмовляє у виплаті. Однак, якщо є лише констатація, що військовослужбовець перебував у стані алкогольного сп’яніння чи здійснив адміністративне правопорушення, але при цьому не встановлено взаємозв’язку між цим фактом і його загибеллю, тоді виплата має бути. У мене в практиці такі випадки теж були, і виплати вдавалося добитися.
"Не можна просто так звернутися до суду проти державного органу, якщо ще не порушені твої права"
Тобто будь-яку спірну ситуацію потрібно вирішувати в суді?
Але потрібно насамперед розуміти процедуру отримання виплат. Адже, перш, ніж дійти до суду, потрібно пройти ще кілька етапів. Коли трапляється загибель військовослужбовця, родина отримує з ТЦК сповіщення про загибель. Вона звертається до ТЦК з заявою про витребування документів з військової частини, необхідних для того, щоб рухатися далі. Це може тривати, як я вже говорив, від кількох місяців і до року. Коли ці документи приходять, тоді вже заявники пишуть заяву на призначення цієї одноразової грошової допомоги. Ця заява з місцевого ТЦК передається в обласний ТЦК.
Обласний ТЦК встановлює всіх ймовірних осіб, які могли б претендувати на цю допомогу. Після цього ТЦК відправляє ці документи на Міноборони і департамент фінансового забезпечення. А там відповідна профільна комісія з таких питань розглядає заяву і ухвалює рішення: призначити, відмовити у призначенні або відправити документи назад на доопрацювання. І для того, щоб людині почати цей судовий процес, їй потрібно пройти всі ці етапи, і лише отримавши відмову або повернення документів, оскаржити це неправомірне рішення.
Тому що не можна просто так звернутися до суду проти державного органу, якщо ще не порушені твої права. І ця процедура може також займати чимало часу. В моїй практиці є випадок, коли людина вже 7 років судиться з Міноборони ще з часів АТО. Але навіть в цій ситуації ми наближаємося до результату. Потрібно за свої права боротися і не опускати руки.
Якщо за три роки заявники не звернуться…
Хто визначає перелік родичів для отримання виплати? ТЦК чи родичі самі повинні звернутися?
Родичі самі можуть звернутися, але, навіть якщо вони не звертаються, то ТЦК зобов’язане це з’ясувати. Родичі можуть жити по всій Україні, не обов’язково в одному районі. І не обов’язково вони можуть звернутися до одного ТЦК. Інші родичі можуть звернутися до ТЦК в тому місті, де вони проживають. Цей перелік обов’язково встановлюється. Тому що виплата 15 мільйонів гривень ділиться між всіма, хто має на неї право. Тому, якщо встановили коло осіб, які можуть звернутися, але вони не звернулися, а інші заявники звернулися, наприклад, звернулася дружина, але не звернулися діти від першого шлюбу, в такому випадку Міноборони потрапляє в зведений список і заморожує частки тих, хто не звернувся на 3 роки. Ці частки заморожені, допоки людина не звернеться. Якщо за три роки заявники не звернуться, їхні частки будуть розподілені між тими, хто звернувся.
