Дональд Трамп. Фото: AP/ Evan Vucci
34 країни світу визнали Голодомор геноцидом
Пане Андрію, хотілося би почати із ушанування пам'яті жертв Голодоморів – не тільки 1932-1933 років, але також 1921-1923 та 1946-1947 років. Ми знаємо, що США свого часу відіграли і досі відіграють важливу роль в тому, щоб поширювалася інформація про Голодомор-геноцид. Згадуємо комісію Конгресу США, яка працювала, роль Джеймса Мейса, який був популяризатором у всьому світі знань про Голодомор-геноцид. Зараз Світовий Конгрес українців сприяє тому, щоб парламенти, уряди різних країн світу ухвалювали постанови, де б визнавали, що це був геноцид. Що за останній рік довелося зробити?
Ми працюємо з цим питанням й надалі. Цього року Світовий конгрес українців знову ініціював світову адвокаційну кампанію, під заголовком "Пам'ятаємо Голодомор. Геноцид українців триває". Мета нашої кампанії – це офіційне визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу, а також визнання теперішньої військової агресії Росії геноцидом українського народу. Напередодні наші громади звертались до урядів своїх країн, писали листи, проводили зустрічі з урядовцями з вимогою визнати Голодомор геноцидом українського народу, та закликали їхні уряди засудити поточну агресію Російської Федерації проти України як геноцид українського народу. Вже 34 країни визнали Голодомор геноцидом. Тому ми продовжуємо закликати держави до визнання Голодомору геноцидом, адже це становлення історичної правди та правової справедливості. І тільки так ми зможемо зупинити геноцид українського народу, який чинить Росія зараз проти нас.
Геноцид триває сьогодні на окупованих територіях України
Ми згадали Джеймса Мейса, видатного дослідника, який писав "ваші мертві обрали мене" і присвятив фактично все своє наукове життя дослідженню Голодомору. Але, мені здається, в нас дуже мало говориться про ще одного діяча, який помер у Нью-Йорку – Рафала Лемкіна, який є автором терміну "геноцид". У своїй статті "Радянський геноцид в Україні" він визначає Голодомор як найважливіший, але все ж складник всього злочину геноциду, який вчинила радянська влада проти українців. Як ви вважаєте, чому ім'я Рафала Лемкіна так зараз призабуто, чи треба його піднімати "на прапор"?
Я радий, що ви це питання мені порушили, бо в нас, у Сполучених Штатах, всі громади згадують Голодомор, мають свої акції, мають свої заходи, але два найголовніших заходи – це, очевидно, памʼятний захід у Вашингтоні, та зустріч в катедрі Святого Патрика у Нью-Йорку, куди сходиться майже дві тисячі людей. Це знову відбулося вчора у присутності представників і американського уряду, і українського уряду, і, очевидно, верхівки нашої православної і католицької церкви. Але, будучи президентом Українського конгресового комітету 8 років, коли виступав, я завжди згадував пана Лемкіна, бо це дуже важливо. Дуже важливо подивилися, як він описує те, як геноцид відбувався. Це відбувається сьогодні на окупованих територіях України, тому ми говоримо, що це теперішній геноцид. Наших людей та дітей вивозять і це заплановано, щоби знищити український народ. Вживаючи цитати Лемкіна, можна говорити з нашими єврейськими громадами, щоб вони краще зрозуміли це питання і допомагали нам в тих країнах, з якими у них дуже добрі стосунки, щоб ті країни визнали цей Голодомор як геноцид.
У Конгресі та Сенаті США Голодомор визнано геноцидом
Пане Андрію, я би хотів ще торкнутися питання теперішнього стану дослідження теми Голодомору-геноциду в США. Ми згадали кількох дослідників, які присвячували свої зусилля, свою працю цій темі. А що станом на зараз, чи актуальною є ця тема?
Ця тема є важливою не тільки у Вашингтоні: знову був великий заклик, лист від Конгресового комітету Америки до президента Байдена, щоби визнати Голодомор геноцидом. Я не маю точної цифри, але знаю, що бодай половина штатів США визнали через свої уряди штатів Голодомор геноцидом.
Але в цілому Сполучені Штати ще не визнали.
У Конгресі та Сенаті визнали, тому й побудований памʼятник, офіційно надали державну землю. Але офіційно Адміністрацією Голодомор геноцидом ще не визнано, тому це є одним з наших пріоритетів, щоб завершити цю справу. А цього року завданням було не тільки, щоб визнати геноцид 1932-1933 року, але й те, що черговий геноцид відбувається сьогодні під час цієї повномасштабної війни.
Їм бракує доказів, аргументів, чи вони не хочуть засмучувати Росію?
Думаю, що правда десь посередині. Дослідження всі є і тут немає що більше вивчати. Але чи є в них натхнення, політична воля, щоб це визнати, — питання.
Андрій Футей. Фото: www.president.gov.ua
На виборах президента США "голоси нашої діаспори були поділені"
Можливо, така воля буде в наступного президента США? Є думка, що вирішальну роль у перемозі Дональда Трампа на цих виборах, можливо, відіграла українська діаспора. Зокрема, у Пенсильванії є округи, де голосували 50 на 50, з малою перевагою республіканців. Але цього року проголосували понад 70%. Є й інші приклади. Якщо цей внесок українських голосів у перемогу Трампа буде оцінено, як може змінитися його ставлення до України, до українського питання, до нашої минувшини в тому числі?
Знаєте, з одного боку це складне питання, а з іншого боку, де би я не поїхав, то про це питають. Я вважаю, що наша громада, яка голосувала, напевно наполовину голосувала або за одну сторону, або за іншу. Кожен має право голосувати за свого кандидата чи кандидатку. В цій ситуації треба пам'ятати, що ми є громадянами Америки. У нас складні внутрішні питання – економіка, інфляція, так само нелегальна міграція. І хотілося б голосувати тільки з однією головною метою, але це складно людям робити.
Ви маєте на увазі головна мета, щоб це було краще для України?
Так. Тож я вірю, що голоси нашої діаспори були поділені. Йшли дуже агресивні кампанії. Був створений Комітет українців щодо підтримки Байдена, а пізніше — Гарріс. Була й частина "Ukrainian Americans for Trump". У Пенсильванії навіть були ролики, як Гарріс висвітлювала свою позицію щодо України. Також не варто забувати, що Трамп виграв у всіх штатах, які могли проголосували або в один бік, або в інший.
"Трамп Україну не покине"
Не секрет, пане Андрію, що світ і частково Україна збентежені результатами виборів у США, тому що передусім Дональд Трамп є непередбачуваним. Гарріс, вочевидь, продовжувала б лінію Байдена, а щодо Трампа незрозуміло. Зараз, ми знаємо, що всі дипломатичні зусилля України спрямовані на те, щоб налагодити комунікацію. Світовий Конгрес українців в якийсь спосіб зараз допомагає Україні достукатися до майбутньої адміністрації Трампа?
Переважно це лишається обов'язком Конгресового комітету Америки, бо ми є виборцями США. У співпраці зі Світовим конгресом УКК бере на себе велику роль, щоб організувати адвокаційні кампанії. За останні два з половиною роки наша громада ще ніколи не була така політично активна, як вона є сьогодні. Вона свідома, вона єдина. Старша, і нова, і найновіша еміграція, і навіть різні релігійні сектори, які перед тим не брали участь в політичній системі, беруть активну участь. Є українці, які є частиною команди, яка складає новий уряд. У нас немає зачинених дверей до новообраного президента Трампа, я прошу українців не панікувати. "Нам тут треба залишити Трампа, щоб Трамп був Трамп", так кажуть. Він Україну не покине, бо це не в його его. Я переконаний, що він хоче завершити всі конфлікти у цілому світі.
