Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Країна психологічно виснажилась. Тому і військові, і цивільні на всіх рівнях мають будувати містки.
Ти сьогодні з прем’єрою особливого альбому "Чи думаєш ти про мене?", який вийшов у межах поетичного проєкту "Відчуй". Розкажи нам більше про нього.
Проєкт "Відчуй" — це ініціатива для тих українців, які мають порушення зору та слуху. З початком повномасштабної війни таких людей стало набагато більше. Ідея створення альбому виникла після спілкування з одним із військових, який втратив кінцівку та зір. Він спілкувався зі мною в інстаграмі через спеціальні застосунки. Його історія залишила глибокий слід у моїй пам’яті, що врешті-решт переросло в проєкт, який підтримав Український культурний фонд. Окрім альбому, до проєкту увійшли ролики з перекладом на жестову мову та збірка віршів шрифтом Брайля. Цей альбом я записав разом із відомим українським піаністом Євгеном Дубовиком. Ця моя остання студійна робота перед початком служби в ЗСУ. Дуже складно було вибрати вірші, адже у мене їх сотні, але треба було обмежитися десятьма.
Ти самостійно обирав вірші, чи радився з кимось?
Я особисто обирав вірші, і не довірив би цей процес нікому. Я відчував, що це має бути щось особливе. Вірші, які увійшли до альбому, мають певний резонанс із моїми переживаннями за останній час, особливо з початком війни. Деякі з них були написані ще до цього, але тепер вони мають зовсім інший, глибший сенс. Наприклад, вірш «Телефонуй», яким закінчується альбом, набув особливого значення в контексті мого перебування на півдні України, коли моя сім’я залишилася в Києві. Це дуже важливі, щемкі й переосмислені для мене рядки.
У цьому проєкті взяли участь відомі українські актори. Як ти їх залучав до співпраці?
Над залученням акторів працювала моя дружина Катя, яка керує проєктом. Ми запросили багатьох друзів, таких як Сашко Боднар, Григорій Бакланов, Тоня Хижняк, а також Сашу Хоменка з проєкту МУР. Зібралась команда невипадкових людей, яких я поважаю і яким довірив читати мої вірші. Окремо хочу відзначити перекладачку на жестову мову Марину Ліферову, з якою я познайомився ще бозна-коли на одній з вечірок у Києві. Також зараз на концертах та фестивалях стало дуже поширеним явище перекладу на жестову мову і я радий, що наша країна стає все більш інклюзивнішою — це про наш ріст.
Чи відчуваєш ти, що проєкт "Відчуй" може бути відповіддю на виклики війни?
Я б хотів, що цей альбом став терапевтичним, як для людей із порушенням зору та слуху, так і для тих, хто не потребує, здавалось би, перекладу на жестову мову. Хочу, щоб він був нагадуванням про те, що поруч з нами проживають люди, які далеко не так повноцінно можуть сприймати світ, як це можемо робити ми. Особливо це важливо для ветеранів та військових, які повертаються з фронту й проходять реабілітацію, адже це важливий момент соціалізації — відчуття приналежності до спільноти. Хочу, щоб цей проєкт не лише підтримував таких людей, але й надихав інших митців створювати інклюзивні версії свого контенту. Для нас це все абстрактні історії, поки ми не стикаємося із цим серед друзів, рідних чи знайомих, які пережили травматичні воєнні досвіди, тоді це дуже різко стає зрозумілим і близьким.
Коли чекати новинок від гурту Фіолет?
Наприкінці жовтня буде нова пісня та кліп. Я їх дуже чекаю, бо це перша пісня, яку я записував дистанційно — музика робилася в Києві, вокал частково записувався в Києві, частково в Миколаєві та на Херсонщині, де я несу службу. Ця пісня має соціальний підтекст, вона про зв'язок між цивільним і воєнним світом, який зараз, на жаль, стає тоншим. Адже є дуже багато взаємних образ і непорозумінь, і це зрозуміло, адже країна психологічно виснажилась. Тому і військові, і цивільні на всіх рівнях мають будувати містки. Якщо ми не будемо працювати над цим, нас чекає внутрішня криза в країні.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
