Ілюстративне фото з відкритих джерел
Утримання Вугледара, Селидового і Торецька під загрозою
Яка ситуація зараз на ділянці фронту в районі Вугледара на Донеччині?
Ворог накопичив чимало ресурсів для реалізації своїх планів не лише на Вугледарському напрямку. Він продовжує атакувати наші позиції на Курахівському та Покровському напрямках, крім того активізував свою діяльність в районі Лимана. Отже, ворогу ресурсів не бракує, він намагається трансформувати свою чисельну та матеріально-технічну перевагу в бодай якісь територіальні здобутки. Подекуди ці здобутки мають тактичний рівень, а подекуди є загроза оперативно-тактичного просування ворожої армії. Йдеться про ділянку фронту в районі Вугледара. Ситуація має досить загрозливі тенденції. Найближчим часом можуть бути негативні звістки і щодо утримання Вугледара, і щодо Селидового й Торецька.
Вугледар: "час ухвалювати складне, але дуже необхідне рішення"
Які засоби і сили є в росіян? Що змінилося у тактиці ворога?
У Вугледарі ворог двічі втратив усі спроможності 155 бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту РФ. Ворог настільки вперто сунув вперед і настільки масштабні в нього були там втрати, що він щонайменше двічі був змушений відводити на відновлення бригаду морської піхоти з Далекого Сходу для того, щоб поповнювати додатковими партіями бойові підрозділі російських мобілізованих солдат. Зараз ключова тенденція щодо загроз пов’язана з напів оточенням цього населеного пункту. Ворог має змогу за допомогою мінометів та артилерії тримати під вогневим контролем єдину ґрунтову дорогу, яка зараз з’єднує Вугледар з великою землею, а це створює неабиякі проблеми для нашої логістики як щодо підвозу озброєння та військової техніки, так і щодо евакуації наших поранених військовослужбовців. Це серйозні проблеми, які мають тенденцію до загострення. А отже, тут дива не станеться. Зважаючи на те, що ворог має на цій ділянці восьмиразову перевагу в живій силі та техніці, говорити про якісь зрушення в наш бік, навіть за рахунок поповнення наших угруповань, мабуть не варто. Контроль над Вугледаром втримати буде неможливо. Хоча військовослужбовці 72 бригади, які боронять Вугледар, роблять усе можливе. Та дивлячись на мапи DeepState, можна побачити, що ситуація вкрай загрозлива. Ворог вже присутній в південно-східній частині цього населеного пункту. Південь Вугледара – це сіра зона. І лещата навколо Вугледара продовжують стискатися. Отже, час ухвалювати складне, але дуже необхідне рішення. Адже, якщо ми міркуємо про те, що важливіше: квадратний кілометр української землі чи життя наших воїнів, то відповідь тут є очевидною.
Курська операція ЗСУ сковує 40 тисяч російських військових
Чи може посилений наступ ворога у Вугледарі бути пов'язаний з проваленим контрнаступом російських військ у Курській області РФ?
Єдиний зв'язок, який існує між операціями українських Сил оборони на території Курської області РФ та діями російських окупантів на інших ділянках фронту полягає в тому, що ворог був змушений відтягнути на територію Курської області угруповання військ чисельністю понад 40 тисяч осіб. Якби не Курська операція, ті 40 тисяч були би присутні на інших ділянках фронту, створюючи тиск на наших оборонців. Адже відомо, що на територію Курської області ворог перекинув свої сили та засоби з Білгородської області, району Часового Яру, Краматорського та Запорізького напрямку. Тобто ворог змушений рефлексувати на дії української армії на території Курської області. Стосовно ситуації у Вугледарі, то вона зумовлена низкою організаційних моментів командування українських Сил оборони. Крім того, нам поки що бракує певної компоненти ресурсного забезпечення. Адже воювати з російськими танками голіруч вкрай складно. А ще складніше воювати з ворожими літаками – носіями керованих авіаційних бомб (КАБів). Саме ця збройна компонента розбиває буквально на молекули багатоповерхову забудову у Вугледарі.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: facebook.com vladislav.seleznev.94
Очікуємо на добрі новини 12 жовтня із засідання "Рамштайн"
Яка ситуація на Курщині? Чи вдасться ворогу звільнити область до 7 жовтня – дня народження Путіна?
Щоб ворог мав бодай якісь територіальні успіхи у Курській області, йому потрібно угрупування не в 40 тисяч, а щонайменше 50-55 тисяч осіб. Процес переміщення такої кількості особового складу займе щонайменше кілька тижнів. Тобто, якщо це і відбудеться, то до 7 жовтня ворог не встигне. Крім того, українська армія здійснила низку заходів інженерного та фортифікаційного характеру, створила подекуди оборонні рубежі, що так само ускладнює просування російської армії. Також ми маємо змогу проводити ротацію наших бойових підрозділів для того, щоб дати можливість надати перепочинок для тих штурмових загонів українського війська, яке діє на території Курської області.
Звісно, що ситуація виглядає досить дивно. Путін настільки завзято прагне захопити території нашої Донеччини, що практично не зважає на процеси, які відбуваються у нього буквально під носом на території Курської області РФ. Тому виникає закономірне питання, що важливіше для Путіна: мати контроль над українським Донбасом чи мати контроль над тією територією, де він є президентом?
Очевидно, що протистояння на території Курської області напряму залежатиме від ресурсних можливостей українського війська. Делегація на чолі з президентом України повернулася з-за океану і привезла звідти добрі новини. Сподіваємося, що ці добрі новини дуже швидко трансформуються у матеріально-технічну підтримку українського війська. Крім того, 12 жовтня має відбутися чергове засідання в рамках "Рамштайн" (зустрічі координаційної групи держав-союзниць України щодо подальших поставок їй зброї та військової техніки – ред.), де головуватиме президент США Джо Байден. Сподіваюся і там, так само, ми почуємо добрі звістки. Обсяги та темпи постачання військової техніки для нас вкрай важливі. Торік ми отримували збройної та військової техніки в рамках чергових траншів військової допомоги від уряду США на рівні 1-1,5 млрд доларів. Ми отримували танки, бронетехніку, системи ППО. Цього року ці поставки були значно меншими. Президент вже на широкий загал заявив, що американці надіслали днями транш військово-технічної допомоги не лише на 375 млн доларів. Було ще два загальною сумою на майже 8 млрд доларів. Якщо ми матимемо ресурс, ми матимемо змогу посилювати нашу систему ППО, що дозволить захищати не лише прифронтові ділянки, але й тилові міста від ворожих КАБів. Керовані авіаційні бомби можуть долати відстань до 60-70 км. Запоріжжя, наприклад, знаходиться за 30 км від лінії фронту. Відтак російські КАБи летять не лише в бік нашої оборонної інфраструктури, а й прилітають по цивільному населенню цілого обласного центру. І це безумовно серйозний виклик, який потребує оперативних і змістовних рішень: чи то посилення систем ППО, чи отримання нами можливості щодо руйнації ворожої авіації – носії тих самих КАБів. Технічно ми такі ресурси маємо, а відповідні дозволи щодо застосування їх по території РФ – поки що ні.
Читайте також: Рузвельт у Черчилля Плану перемоги над Гітлером не просив — Войджер
