"Курськ — це історія про слабкість Путіна", — Дикий

"Курськ — це історія про слабкість Путіна", — Дикий

За статистикою, яку надає Генеральний штаб України, втрати РФ станом на вересень становлять майже 640 тисяч особового складу, починаючи з 24 лютого 2022 року. Кілька днів тому Путін вчергове збільшив штатну чисельність російської армії і тепер вона становитиме 1,5 млн військовослужбовців, що на 180 тисяч більше, ніж було дотепер. Російської армії вистачає, щоб вести інтенсивні бойові дії в чотирьох окупованих областях України, наступальні дії проводити переважно в Донецькій області та інколи на Харківщині. А на Курщині захищати своє немає кому. Так прокоментував в ефірі Українського Радіо ситуацію з недостатньою кількістю особового складу росіян ветеран АТО Євген Дикий. Він зазначив, що криза щодо особового складу в РФ тільки починається і єдиним її вирішенням буде потужна хвиля примусової мобілізації. Але якщо в 2022-му році ця раптова і "незрозуміла" мобілізація "зайшла", то тепер, через два роки, коли вже всім зрозуміло куди беруть і на що — велике питання, чи вона пройде так гладенько, як тоді". 

0:00 0:00
10
1x

Фото: Reuters

Захищати свої землі в росіян просто нікому

Щодо контрнаступальних дій росіян на Курщині, які розпочалися кілька днів тому. За офіційними повідомленнями росіяни там сконцентрували не так багато сил. Чи це пов'язано із тим, що вони відчувають певний дефіцит живої сили, чи це інші тактичні міркування? 

Це не про тактичне міркування. На Курщині ми спостерігаємо явище, коли російська армія достатньо велика, але все боєздатне військо сконцентроване на нашій території. Так званої другої армії світу вистачає на те, щоб вести інтенсивні бойові дії в чотирьох окупованих областях України і при тому з них наступальні дії переважно в одній тільки Донецькій області, інколи ще на Харківщині. Оце максимум їхніх можливостей станом на сьогодні. І коли раптом ми поставили перед ними абсолютно несподівану для них задачу, що виявляється армія потрібна не тільки, щоб загарбувати, а інколи треба свої землі захищати, з'ясувалося, що захищати свої законні землі в них просто нікому. 

В них критична ситуація, їм треба вигнати нас з Курщини, вони півтора місяці збирають 40 000 особового складу і досі не змогли зібрати достатньо боєздатну частину. Але ці 40 000 не могли навіть почати наступ, поки росіяни не перекинули реальну боєздатну частину саме з України, з фронту. Їм довелось зняти з Херсонщини 106 повітряно-десантну дивізію, яка вже два роки з нами воює, і от тільки ця 106 нарешті спробувала робити контрнаступ. Це більш ніж показово. В них назріла криза, все, що вони здатні нашкребти — реально небоєздатне, воно може виступати тільки як масовка на підтанцовці у якої-небудь частини, що вже бере участь у війні на території України. Те, що здатне реально воювати, воно все у нас.

Євген Дикий. Фото: Пресслужба Міністерства освіти і науки України

ЗСУ знищили все, що було у росіян на ходу плюс 60% їхніх запасів

Які в них можуть бути резерви у техніці?

З залізом в них набагато гірше, ніж з "м'ясом". Якщо щодо особового складу в них криза тільки починається — вона намітилася і Курщина дуже яскраво це проявила — то по залізу в них кризу видно давно, причому її видно у різних масштабах. Найбільші запаси техніки — це колишні склади Радянського Союзу. За 2,5 роки війни вони вигребли вже більшу частину того запасу, який Радянський Союз робив на Третю світову. Вони вже забирають техніку з Сахаліна, бо ближче вже все закінчилось. Якщо перевести це в цифри, то за 2,5 роки війни нашим захисникам та захисницям вдалось знищити всю штатну техніку російської армії, яка була в строю на момент початку війни і вже понад 60% того, що було на всіх цих радянських складах. Тобто все, що було на ходу і 60% запасів. А ті 40%, що лишилось, це далеко не на ходу, тут теж треба розуміти — це означає, що з двох або трьох збирають один танк, який після цього поїде. Решта використовується саме як донори запчастин. В них щодо заліза гостра криза, а якщо це переводити в календар, то їхньої бронетехніки вистачить максимум ще на рік — це із запасом. Що стосується гарматних стволів, то таке враження, що їх ще менше. Хоча снарядів їм Корея й досипала. А з гарматами ти так не зробиш. 130-ті гармати 40-вих років вже всі зараз на фронті, і це теж дуже показово. Стволи зношуються, а при тому, як росіяни люблять стріляти — вони ж стріляють не по точках, а накривають площі, бо точність їхньої стрільби мінусова. Коли отак засипаєш буквально снарядами, ствол дуже швидко зношується, а виявляється, що вся величезна РФ робить 10 нових гарматних стволів за місяць. Ми більше робимо, і це при тому, що ми взагалі тільки перед війною цю технологію освоїли. В них щодо артилерії ще гостріша криза, ніж щодо бронетехніки. Якщо в бронетехніці в них плюс-мінус до кінця наступного року, то гармат десь плюс-мінус до літа наступного року. А порівняно з залізом, то з "м'ясом" у них трошки краще. Але теж вже далеко не те, що було рік тому. Рік тому вони розкачали свою армію на максимум. 

Імперія вигрібала останні корінні народи з абсолютно занедбаних земель і кидала їх на утилізацію

Які у РФ зараз є мобілізаційні резерви і потенціал, і як вони діятимуть? 

Насправді те, що у них 70% плану виконано — це ж ще непоганий показник, він зараз буде просідати ще. Тут дуже багато говорять і самі цифри виплат, бо їм довелось ці цифри збільшити практично в 10 разів порівняно з 2022-м роком. Рік тому пік виплат родинам СВО-шників припадав на такі регіони, як Бурятія, Хакасія, Чувашия, тобто це дуже віддалені від центру етнічно не російські і дуже економічно не розвинені регіони. Тобто імперія вигрібала останні корінні народи з оцих от абсолютно занедбаних земель і кидала їх на утилізацію. Весь цей час вони не чіпали три мегаполіса: Москву, Петербург і Єкатеринбург. А от тепер вони вже почали за будь-які виплати набирати саме москвичів, пітерців та "єбуржців", бо інших немає. Ці три великих міста — це резерв на кілька найближчих місяців, не більше того. Десь вже з нового року про показник 70% плану їм доведеться вже тільки мріяти. В них назріла гостра криза, і єдиним вирішенням цієї кризи дійсно є потужна хвиля примусової мобілізації. В 2022-му році зненацька зайшла мобілізація, а от тепер, через два роки, коли вже зрозуміло, куди беруть і на що — велике питання, чи вона пройде так гладенько, як тоді. І, судячи з усього, в Кремлі ставлять таке ж питання і саме тому так не поспішають з нею. 

Сарафанне радіо потрошку працює в РФ. Нам дуже важливо, щоб воно нарешті почало транслювати хвилі з Курської області. У росіян психологія дуже відмінна від нашої. В них дозволяється будь-яке звірство. Їм можна будь-що, поки вони сильні. А от що їм не можна — це слабкість. Всі московські царі, які показували слабкість, закінчували погано, а Курськ — це саме історія про слабкість Путіна, про слабкість Кремля, і наша задача якраз протриматися там стільки, щоб це не можна було не помітити. Бо як вони намагаються вирішити цю проблему — це суто пропагандою, і треба віддати належне — їхні інформаційні війська працюють значно краще, ніж їхня реальна армія на землі. Їхні інформаційні війська пробують зробити картинку, що на Курщині якийсь дрібний прикордонний інцидент. Але коли півтора місяці нас звідти не можуть вибити — от це вже те, що за якийсь час не можна буде не помітити навіть дуже недалеким росіянам. А оце саме історія про те, що "царь то нєнастоящій."