Ілюстративний фотоколаж із відкритих джерел
Головну роль грає принцип добровільності перебування у шлюбі
В Україні розпадаються 45-50% шлюбів. Який порядок розірвання шлюбу сьогодні? Чи є зміни?
Із початком війни в Україні більше розривається шлюбів, зокрема й через те, що багато жінок, рятуючи дітей і себе від війни, поїхали за кордон. А відстань має значення, вона впливає на шлюбні стосунки. В Україні Сімейний кодекс вирізняє можливість розірвання шлюбу через органи РАГСу, якщо подружжя не має дітей. Для цього їм обом треба фізично з’явитись у РАГС, подати заяву ― і шлюб буде розірвано органами РАГСу. Коли ж подружжя має дітей, то позовну заяву вони подають до суду, і розлучення відбувається в судовому порядку.
Щодо особливостей сьогодення, коли сторонами подружжя можуть бути обоє військовослужбовців, то тут головну роль відіграє принцип добровільності перебування у шлюбі. Сімейний кодекс зазначає, що ніхто не може бути примушений перебувати у такому шлюбі. Саме тому, за ініціативою однієї зі сторін, навіть якщо друга сторона наполягатиме на збереженні шлюбних стосунків, такий шлюб може бути припинено. Військовослужбовцям раджу звертатися до адвокатів, які допоможуть із правильним підготуванням усіх документів, пояснять нюанси та всю процедуру. Якщо особа не може прийти фізично у відпустку і підписати договір про надання правової допомоги, є можливість підписати договір через електронний цифровий підпис. Адвокат знає, що і як писати, щоб прискорити процес.
До "Електронного суду" можна звернутися без адвоката
Тобто якщо люди перебувають у різних містах або країнах, то можна передати певні повноваження адвокатові або юристу?
Саме так. А ще для сторін, які перебувають за кордоном, є зручний ресурс "Електронний суд", який працює також завдяки цифровому підпису для ідентифікації. Через "Електронний суд" можна подати позовну заяву, сплатити судовий збір і потім звертатися до належного суду. Крім того, через цей ресурс буде зручно моніторити призначення справи до розгляду, будь-які судові документи у справі та отримувати кінцеве рішення. Дуже зручно, що ресурс "Електронного суду" співпрацює із застосунком "Дія", який підтягне для вас інформацію про дату і час наступного судового розгляду або про ухвалене судове рішення. "Дія" завжди нагадає. До "Електронного суду" можна звернутися без адвоката, маючи електронний цифровий підпис і пройшовши процедуру ідентифікації особи.
Позовну заяву можна подати за місцем реєстрації будь-якої зі сторін
Щодо яких проблем варто проконсультуватися в адвоката перед тим, як звертатися до суду?
Це питання строку розгляду справ. Усіх цікавить зробити це якнайшвидше, навіть в інтернеті можна зустріти пропозиції завершити справу за 10 днів чи за місяць, але на практиці це не відповідає дійсності, тому що суд ухвалює рішення на основі дуже багатьох факторів. І тут не останнім аргументом буде позиція іншої сторони. Важливо, чи погоджується інша сторона, чи буде подавати заяву на примирення сторін, адже, згідно із Сімейним кодексом України, суд вживає заходів на примирення і може надати сторонам строк до 6 місяців, що також збільшує тривалість розгляду справи. Відіграє роль також і час подання позову. Якщо це відбувається влітку, в період відпусток, то суддя також може піти у відпустку саме на момент, коли призначатиметься розгляд вашої справи. Ну, і якщо буде оголошено повітряну тривогу на момент, коли призначено розгляд справи, то її буде знято з розгляду з безпекових міркувань, а дату перепризначать.
Цікаве питання ― до якого ж суду звертатися? Адже зараз дуже поширена практика, коли сторони зареєстровані у різних місцях проживання, бо є багато внутрішньо переміщених осіб. Тут слід звернутися до цивільно-процесуального законодавства, яке говорить, що позов до фізичної особи подається за місцем її зареєстрованого проживання або перебування. Зареєстроване місце проживання ― це місце реєстрації особи, зазначене в паспорті на основі витягу з територіальної громади. Але Процесуальний кодекс також іде назустріч тим позивачам, на утриманні яких є малолітні або неповнолітні діти, застосовуючи альтернативну підсудність і говорячи, що можна звернутися до того суду, де проживає позивач, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти. Є також норма про те, що за домовленістю сторін можна подати позовну заяву за місцем реєстрації будь-якої з них, але ми розуміємо, що суд приймає до уваги не лише слова, а й докази. Тому кожну з підстав треба буде доводити.
Стосовно вимог до позовної заяви з боку законодавства, варто сказати, що розірвання шлюбу не належить до важкої категорії справ, але під час написання заяви необхідно пам’ятати, що ми маємо зазначати всі дані як позивача, так і відповідача. Не лише ПІБ та місце реєстрації чи перебування, а й номер мобільного телефону, ідентифікаційний код, емейл. Якщо ми цих даних не знаємо, то маємо зазначити, що ці дані позивачеві не відомі. Адже протилежна сторона має отримати інформацію про місце, час і дату судового слухання, а також судові документи.
Позовна заява ― це певна форма чи довільна?
Встановленої форми заяви закон не містить. Позовна заява як процесуальний документ викладається стороною на власний розсуд, там зазначаються причини для розірвання шлюбу. А якщо позовну заяву складатиме адвокат, то в ній не знайдеться місця для емоційної складової зі звинуваченнями, а буде більш-менш витриманий документ. Закон не вимагає тут певного доведення, бо як довести відсутність любові між сторонами або спільних поглядів на виховання дітей? Відносини між сторонами ― дуже індивідуальні, суд може і не з’ясувати дійсних причин розлучення, бо сторони можуть їх замовчувати. Разом із позовною заявою подається свідоцтво про шлюб, копії паспортів, копії довідок про ідентифікаційні коди, свідоцтва про народження усіх дітей та інші документи, які сторона вважає за необхідне подати. Подається довідка ВПО та документ про сплату судового збору. Маємо також зазначати, що сторона не подавала інших позовів до того ж самого відповідача про один і той самий предмет позову. Необхідно описувати також, які саме досудові заходи, можливо, вживалися щодо врегулювання цього спору. Суд на це зважатиме, якщо будуть подані докази.
Суд вживає заходів до примирення подружжя
Скільки може тривати процес розлучення? І чи може суд спрямувати подружжя до спроби на примирення?
Якщо сторони не заперечують, можна розривати шлюб дуже швидко, і за місяць, і за два. Але у нас є справа про розірвання шлюбу, яка триває з вересня 2023 року, і на сьогодні немає рішення, яке б набуло чинності. Провадження було відкрито у жовтні 2023 року, у січні суд надав строк на примирення подружжя на три місяці, тобто по квітень. У квітні було поновлено провадження, адже на час примирення суд зупиняє провадження, і винесено рішення. У травні протилежна сторона подала апеляційну скаргу, і ось лише в серпні відкрилося апеляційне провадження через відпустки суддів. Отже, буде вже рік, коли клієнтка не може отримати розірвання шлюбу через те, що протилежна сторона затягує процес.
Щодо примирення, то відповідно до Сімейного кодексу, суд вживає заходів до примирення подружжя. Не йдеться про те, що суд бере на себе роль медіатора або сімейного психолога, а це виражається у наданні строку на примирення, який не може перевищувати 6 місяців. Суд має право, а не обов’язок примирити сторони, тому може зменшити цей строк. Був у практиці кейс, коли сторони примирилися, а на противагу є інший кейс: пара розривала шлюб, його було розірвано, потім ці ж люди пішли до органів РАГСу і зареєстрували шлюб, а згодом знову розривали шлюб у судовому порядку. Тут строк на примирення не дав результату.
Рішення про розірвання шлюбу набуває законної сили через 30 днів
Шлюб вважається розірваним через місяць після рішення органів РАГСу або суду?
Справді, рішення набуває чинності через 30 днів з моменту оголошення судового рішення про розірвання шлюбу. Ці 30 днів потрібні для забезпечення права іншої сторони на апеляційне оскарження рішення. Протягом цього часу сторони вважаються чоловіком і дружиною. А після апеляційної скарги рішення набирає силу в момент його проголошення, вже не дається 30 днів, але зберігається право на подальше оскарження, зокрема касаційне. Як правило, це також шанс "на подумати" і подати нову апеляційну скаргу.
Суд повинен виходити з позиції, як буде найкраще для дитини
При розлученні визначається місце проживання дитини, чи не так?
Це може бути предметом окремого позову ― щодо місця проживання дітей. Непоодинокими є випадки, коли подаються такі позови, в тому числі й чоловіками, які залишилися проживати в Україні, в той час як дружини за кордоном. У нас вже є напрацьована судова практика, яка говорить про те, що у правових стосунках між батьками і дітьми застосовується законодавство тієї договірної сторони, громадянином країни якої є дитина. Щодо визначення застосування законодавства України до таких спорів, були випадки, коли суд визнавав, що оскільки дитина народилась в Україні, ходила тут у дитсадок, а зараз тимчасово перебуває в іншій країні та в будь-який момент може повернутися в Україну, то можна застосувати законодавство України для вирішення спору.
Що стосується місця проживання дитини, суд повинен виходити з позиції, як буде найкраще для дитини. Кожна така справа слухається за участі органів опіки та піклування, котрі захищають права наших дітей. Саме цей орган має попередньо визначити, де буде краще проживати дитині. Але суд в кожному конкретному випадку буде розбиратися, бо такі висновки про доцільність проживання дитини з батьком чи матір’ю заздалегідь не є обов’язковими для суду. Адже суд розглядає справу всебічно.
Суд обов’язково враховує думку дитини
А з якого віку враховують думку дитини?
Цей момент є дуже актуальним. У 2024 році було зареєстровано законопроєкти про внесення змін до Сімейного кодексу України стосовно обов’язковості врахування думки дитини. Щодо віку, практикою напрацьовано, що дитину можна було заслухати з 10 років, за участі педагогів і психологів. Майорять рішення суду, коли дитині 14 років і вона може свідомо висловлювати свою думку як особа, що вже має паспорт громадянина України. Але зустрічаються випадки, коли й молодшу дитину можуть заслухати в суді, якщо вона здатна висловити свою думку. Знову ж таки, педагоги і психологи підказують суду, де ця думка вже є усвідомленою, щоб вона справді відповідала волі дитини. Є така ремарка у практиці: суд може не враховувати думку дитини, якщо ця думка суперечитиме власним інтересам дитини.
Був цікавий кейс, коли суд присудив так звану спільну опіку батьків над дітьми. Усі звикли думати, що коли мати подає до суду про визначення місця проживання дитини з нею, то це право є абсолютним, а батько може бачити дитину в певні моменти, визначені за домовленістю. Але в цьому кейсі суд пішов у напрямі захисту інтересів дітей і виконав роль навіть педагога, вихователя та психолога: присудивши спільну опіку двом хлопчикам-братам, він залишив 2 тижні проживання з батьком і 2 тижні з матір’ю. Суд сказав, що актуальність у житті цих дітей і батька, і матері обумовлена бажаннями дітей, адже не було такого, що діти заперечували проживання з кимось із батьків. Суд вирішив, що присутність обох батьків дуже важлива у житті цих дітей, обоє з батьків сприятимуть становленню повноцінної особистості. Отже, судова практика зараз змінює усталені стереотипи і підлаштовує рішення під умови реальності та сучасності.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від аліментів
Які особливості позбавлення батьківських прав?
Позбавити батьківських прав можна особу, яка:
1) залишила без поважної причини дитину в пологовому будинку;
2) ухиляється від виховання дитини;
3) є хронічним алкоголіком або має наркотичну залежність;
4) вдається до експлуатації дитини, примушування до жебракування, жорстоко поводиться з дитиною.
Ці підстави для позбавлення батьківських прав є вичерпними, отже, з якихось інших підстав позбавити батьківських прав не можна. Обов’язковим учасником таких спорів є органи опіки та піклування, які виносять на розгляд висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Раніше цей висновок був обов’язковим, адже орган опіки проводив відповідну роботу з дитиною і батьками та міг ухвалити рішення про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав. Свіжа практика застосування сімейного законодавства говорить про те, що такий висновок не є обов’язковим для суду і заздалегідь не має встановленої сили. Такий висновок носить рекомендаційний характер і має оцінюватися разом з іншими доказами, які є в матеріалах справи. Траплялися навіть випадки, коли висновок про доцільність позбавлення батьківських прав був позитивним, але суд відмовив у задоволенні позивних вимог про позбавлення батьківства. Важливий момент ― особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від аліментів та додаткових витрат на дитину і зобов’язана нести такі обов’язки щодо дитини. Звісно, особисті немайнові права такі батьки втрачають ― це право усиновити дитину, дати дитині прізвище і по батькові. Не забуваймо, що повнолітні працездатні діти мають обов’язок утримувати своїх непрацездатних батьків, але це також втрачається у разі позбавлення особи батьківських прав. Сьогодні у цих справах набувають актуальності характеристики ― і дитини, і того з батьків, якого прагнуть позбавити батьківських прав: за місцем проживання, роботи, навчання тощо. Тобто треба проводити величезну роботу зі збору доказової бази у таких спорах.
