Сергій Жадан. Фото УНІАН
День Незалежності у Харкові, за 20 км від лінії фронту
Як ви відчуваєте і переживаєте День Незалежності сьогодні?
У Харкові відчувається і переживається дуже гостро, тому що питання незалежності, питання своєї свободи перестало бути якимось евфемізмом, якоюсь метафорою. У нас лінія фронту проходить за 20 км за окружною. І вночі іноді можна почути, як працює артилерія наша і російська. Тому це дійсно щось, що стосується тебе, стосується людей, які живуть у місті, і це відчуття дуже гострі й дуже емоційні. Сьогодні в місті це свято зовсім інакше сприймається багатьма: немає якихось святкувань, немає цієї якоїсь легковажності, карнавальності, яка, можливо, була до великої війни і до 2014-го року. Але, з іншого боку, я думаю, багатьма із нас, зі східняків цей день зараз сприймається зовсім інакше, з іншою глибиною.
Учора збиралися люди в Харкові…
Питання безпеки передусім зараз важливе. Насправді місто прифронтове. І це не метафора, не образи: місто бореться, місто захищається, тому трішки зараз не до якихось масових святкувань.
Квартирник у безпечному місці
Чи є у вас якісь особливі плани на сьогодні?
У мене є, як у військовослужбовця 13-ї бригади Національної гвардії Хартія. У нас є таке радіо, яке називається "Радіо Хартія". Ми нещодавно почали працювати і ми сьогодні робимо стрім-концерт в прямому ефірі, в якому будуть брати участь харківські музиканти, також до нас прийде Мирослав Джонович Кувалдін із групи "The ВЙО" — теж військовослужбовець, і ми робимо такий невеликий квартирник у безпечному місці, щоб привітати наших слухачів-глядачів і щоб трішки зібрати кошти на потреби бригад.
Відчуття захищеності Харкова
У новій прозовій книжці "Арабески" у вас є оповідання, де події відбуваються у Харкові в День Незалежності в 2022 році під час комендантської години. Що змінилося сьогодні?
Зараз вийшла моя книжка оповідань "Арабески". Там є це оповідання, де згадується досвід 24 серпня 2022-го року, себто перше літо повномасштабного вторгнення. Дуже чітко пам'ятаю той день, було так само спекотно, як зараз і була цілодобова комендантська година, відповідно місто було порожнє. А ми, як волонтери, які допомагали військовим, просто їздили, в нас була якась робота, і це було дуже дивне відчуття величезного міста, яке зачаїлося, міста, яке завмерло, причікуючи, остерігаючись небезпеки, тому що справді було багато повідомлень про можливі обстріли. Ці повідомлення не виправдалися, на щастя, але було очікування того, що в будь-який момент все це може перетворитися на напад, на обстріл і тому була така дивна тривожна пауза. З одного боку було дуже тривожно, з іншого боку було дуже спокійно, тому що місто було захищене, воно було під наглядом українського війська і це відчувалося, це все всіма розумілося. А що змінилося? Війна триває, на превеликий жаль, триває щоденно, місто далі захищається. Коли почався російський контрнаступ, ми знову відчули наближення цієї біди, наближення цієї загрози, яке й до сьогодні відчувається. Але, знову ж таки, є це відчуття захищеності, є відчуття того, що тут, в місті, ти поміж своїх, ти знаходишся на своєму місці і, власне, є військо, яке захищає, і ти можеш до цього війська долучитися, ти можеш так само стати на захист міста і країни.
Чи дійсно Харкову 370 років?
Це насправді дуже умовна дата, тому що на місці Харкова, на місці Харківської фортеці тут раніше були якісь поселення. Ви ж розумієте, що такі речі більш символічні. Харків для себе обрав цю дату — 23 серпня. От вона в нас є. День міста збігся з Днем прапора України, тому щорічно ці речі між собою якось суміщаються.
Друзі, тому вітання вам з українського Харкова! Хочу привітати із учорашнім Днем прапора і сьогоднішнім Днем нашої Незалежності. Дуже важливо, що ми робимо собі замітки, такі зарубки, що ось іще один рік нашої Незалежності, ще один рік, коли ми вистояли, витримали і рухаємося вперед. І, здається, дуже важливо, що ми далі зберігаємо силу, впевненість і чіткість погляду, і чіткість нашої настанови. Настанова в нас одна — це українська Перемога і українське майбутнє.
Є велика світла мрія вийти на кордон, як це було 2022-го року
Чи є нове відчуття відповідальності за захист міста і Харківщини загалом, враховуючи ваш нинішній статус військовослужбовця?
Безперечно, бо наша бригада стоїть саме на Харківському напрямку і це для багатьох бійців бригади, які є харків'янами і харків'янками особливе відчуття, коли ти не просто захищаєш свою країну, не просто стоїш на захисті своїх співгромадян, а ти захищаєш ще й своє місто, ти знаєш, що в тебе за спиною твій дім, твої рідні — це справді багатьом бійцям, наскільки я бачу, додає якоїсь особливої впевненості й особливо якоїсь злості та бажання тримати позиції. Крім того, що бригада тримає позиції, тримає свою ділянку фронту, "Хартія" рухається потрошку вперед і справді є велика світла мрія вийти на кордон, як це було 2022-го року — тоді хартійці ще як ДФТГ (добровольче формування територіальної громади — ред.) виходили на українсько-російський кордон, виганяючи росіян, коли був той перший контрнаступ наш. Ну і дуже хочеться все це повторити, тому та бригада оголосила великий збір на 40 млн грн на підтримку бійців, на підтримку бригади. Збір зараз триває, нам багато хто допомагає, багато хто бере участь. Якщо хтось зі слухачів, хто мене зараз чує, долучиться — буду страшенно вдячний. Всю інформацію можна знайти на моїй сторінці, в соціальних мережах на моїх сторінках і на сторінках бригади "Хартія".
Луганщина: ситуація, яка потребує інформаційної гігієни
Чи є у вас коннект із Луганщиною і чи вдається вам стежити, враховуючи вашу завантаженість, за тим, що там відбувається і які думки викликає та інформація, яку ви отримуєте?
Та звичайно, є, але ви ж розумієте, враховуючи статус нашої малої батьківщини, тобто те, що ця територія окупована, багато про що говорити не можна просто або з відповідними органами можна лише говорити. Так, є якісь новини, там залишились якісь знайомі, залишилися якісь люди, які далі передають якусь інформацію. Настрої різні що в тих, хто лишився, очікуючи на прихід росіян — зараз дещо змінюється настрій, тому що для них, очевидно, все це бачилося, як легка зміна влади і, відповідно, зміна ситуації. А все воно виходить не так просто. Я думаю, що багато хто там отверезів, а багато хто і лишався, тому що люди виявилися певними заручниками ситуації. Багато хто з моїх знайомих звідти виїхали, тому що не могли там лишатися через свою проукраїнську позицію, багато хто з друзів воює, багато хто знаходиться в місцях позбавлення волі, тому що росіяни, коли приходили, починали репресію проти тих, хто підтримував і був з активною проукраїнською позицією. Тому там безліч болючих гірких зворушливих історій — про щось сьогодні можна говорити, про щось говорити поки що зарано, я думаю, що треба трішки перечекати, тому що там така ситуація, яка потребує інформаційної гігієни.
Військовослужбовець бригади "Хартія" Нацгвардії Сергій Жадан та його побратими. Фото: офіційна ФБ-сторінка Сергія Жадана
Альбом "Злий" із по-хорошому злими піснями
Відучора вже можна слухати ваш новий альбом, який називається "Злий" і починається з пісні "Перекличка".
Цей альбом доволі цілісний, тому що він писався за короткий час, за короткий термін. Він нами писався і вигадувався під час нашого зимового туру, коли ми об'їздили Україну двічі чи тричі й бачили ці просто тисячі молодих людей, які приходили до нас на концерти. І було відчуття цієї єдності великої, великого єдиного організму, такого нашого українського мурашника, який ділився енергією, люди намагалися один одного підтримувати. Пісні про це вийшли, про це середовище, яке сьогодні намагається лишатися собою, намагається триматися разом, намагається обережно зазирати в майбутнє. Тому в цього альбома є дуже чіткий глядач і слухач — я його собі чудово уявляю, я його бачу перед очима. Тому, я думаю, пісні вийшли доволі прозорі і доволі цілісні, по-хорошому злі.
На якого ви слухача чекаєте сьогодні ввечері?
Це молоді, активні, свідомі громадяни цієї країни, які все життя вриваються в цей світ, відкривають для себе нашу українськість, як таку велику скриню, наповнену скарбами, люди, які наповнені вітальністю, наповнені якимись пошуками, десь з сумнівами, десь певним скепсисом, але, в принципі, люди сильні, світлі і енергійні. Власне таких от людей якось ми звикли бачити на наших концертах. Сьогодні в нас буде стрім і тому ми не будемо бачити наших глядачів-слухачів, але будемо їх відчувати. Ми загалом хочемо з хартійцями робити таку серію акустичних виступів з Харкова. То долучайтеся, будемо сьогодні святкувати разом День Незалежності нашої країни.
"Жадан і Собаки" випустили альбом "Злий". Фото: instagram Сергія Жадана
У Харкові, попри все, лишається велика кількість творчих людей
Чому акустика?
Просто виходячи з технічних якихось можливостей. Все-таки це прямий ефір і все-таки це Харків, де зараз не так багато фахівців, і зараз, щоб зробити повноцінний концерт, треба пошукати і необхідних людей, і треба знайти необхідні можливості. Тому ми робимо такий варіант більш домашній, щоби там були розмови, щоби там були якісь бесіди — це більше радіоформат, ми це робимо під наше радіо, під "Радіо Хартія". Подивимося, як це піде, подивимось, чи буде це мати якийсь відгук у наших слухачів, загалом шукаємо якісь нові варіанти, хочемо більше розповідати і про бійців "Хартії", і про бійців інших підрозділів, які перебувають зараз на Харківському напрямку, і про цивільних людей, які в Харкові і на Харківщині роблять все для нашої Перемоги. Нам цікаво шукати нові голоси і пробувати їх ретранслювати для наших слухачів.
Коли ти слухаєш відомі пісні, то в акустиці з'являються якісь нові нюанси, на які ти раніше, можливо, не звертав увагу. Такі квартирники по-своєму ми хочемо сьогодні спробувати, подивитися, як це буде виходити нам, як це буде заходити нашим слухачам. Я сподіваюся, що це початок хорошої традиції, ми будемо робити такі концерти, такі прямі ефіри. Тому що, з одного боку, в Харкові, попри все, лишається велика кількість творчих людей, які далі щось співають, працюють у театрі, пишуть. А з іншого боку, серед військових наших сьогодні багато людей творчих, людей зі світу музики, зі світу мистецтва і ми їх теж намагаємося запрошувати.
Чи буде імпровізація?
Трек-лист більш-менш готовий, там буде кілька колективів харківських. Сподіваюсь, буде цікаво, відверто, щиро, пізнавально для багатьох людей.
Багато хто з читачів хоче більше зрозуміти, що відбувається тут, між смертю-життям
Що ваші шанувальники очікують від вас в написанні книжок? Про що хочуть люди читати?
Є справді великий запит на цю от реальність війни, багато хто з читачів хоче трішки більше, можливо, зрозуміти, що, власне, відбувається тут, на порубіжжі, на помежів"ї між смертю-життям, між війною і миром. Книжка "Арабески" саме про це — про військових, які далі намагаються триматися корінням за мирне тилове життя, про людей цивільних, які так чи інакше залучені вже в оцю нову реальність війни. І далі хочеться щось писати подібне, тому що коли ти спілкуєшся з бійцями українського війська, які мобілізувалися, які перебувають сьогодні в Силах оборони, чуєш просто безліч якихось дуже важливих історій, дуже важливих свідчень, дуже важливих якихось голосів, які хочеться зафіксувати, які хочеться запам'ятати, які хочеться якось зберегти. Зараз не так багато можливостей сидіти і писати, але є якісь ідеї, є якесь бажання все-таки з цим щось зробити. Подивимося. Можливо, з цього щось вийде.
Тільки сидячи з людиною в одному бліндажі ти можеш розраховувати на те, що вона відкриється
Чи є ймовірність того, що ваші нинішні побратими, з ким ви зараз проходите службу, можуть стати прототипами ваших наступних творів?
Та ви знаєте, цілком можливо, тому що ми зараз от у межах нашої роботи, нашого радіо записуємо розмови з бійцями і в Харкові, і ближче до лінії фронту, і це насправді дуже цікаво, тому що за кожним стоїть його історія, стоїть його бекграунд, стоїть його родина, стоїть його історія появи у війську, його приходу в армію і це дуже і дуже цікаві, щемкі, іноді печальні, іноді смішні історії, які ти не почуєш, якщо перебуваєш на дистанції. Тільки сидячи з людиною в одному бліндажі або знаходячись на одному полігоні ти можеш розраховувати на те, що вона відкриється і буде більш щирою і розкаже тобі щось таке, що вона ніколи не розповість у своїх соціальних мережах чи на камеру журналісту.
Все, що має написатися, заспіватися, воно напишеться, заспівається
Чи вистачає часу, щоб сфокусуватися і писати?
Та ну, не вистачає. Але нарікати в цій ситуації теж не випадає, тому що є наші громадяни, яким зараз набагато важче і в лавах війська вони знаходяться у значно небезпечніших важчих умовах, і в тилу, тому нарікати не випадає, випадає робити свою роботу. Ми з друзями мобілізувалися разом, тому і робимо свою роботу — не нарікаємо. Все, що має написатися, заспіватися і знятися, воно напишеться, заспівається, головне зараз зробити так, щоб завтра була в принципі можливість нам із вами говорити в ефірі Українського Радіо.
