Ілюстративне фото: Resizepixel
Для виконання плану потрібна реальна імплементація законодавства ЄС в галузі енергетики
Що включає в себе Національний план з енергетики та клімату?
Україна має певні зобов’язання щодо виконання цілей декарбонізації (зниження викидів парникових газів), згідно з якими ми маємо зменшити викиди вуглецю в атмосферу на 55% порівняно з 1990 роком. Україна взяла на себе такі зобов’язання у рамках Паризької кліматичної угоди, яка була ратифікована в 2016 році. Цей план інтегрував усі документи, які пов’язані не лише зі зміною клімату, але й з енергетикою. Це великий документ на 367 сторінок, який має, на жаль, бюрократичний характер. На сьогодні він не має механізмів реалізації. Його зможе втілити в життя вже новий уряд, який здійснить реальну імплементацію законодавства ЄС в галузі енергетики. Важливу роль у гальмуванні виконання цього плану відіграють і власники великих промислових підприємств, які зацікавлені в низьких цінах на електроенергію.
Викиди парникових газів реально знизити на 70%
Чи реально зменшити викиди вуглецю на 55%?
Це не просто досяжний показник, а навіть занижений. На сьогодні ми вже його виконали і перевиконали. По-перше, внаслідок руйнування під час бойових дій великої кількості хімічних та металургійних підприємств, які забруднювали атмосферу шкідливими викидами. По-друге, скорочення промислового виробництва загалом по країні також сприяє зниженню рівня викидів парникових газів. Я би брав більш амбітну ціль – 70%. Щодо досягнення 27% в кінцевому споживанні відновлювальних джерел енергії, то це також реальна ціль. Оскільки у нас на сьогодні практично зруйнована теплова генерація і різко зменшилося загальне виробництво електроенергії, ми можемо досягти цього показника, навіть без будівництва вітряків чи станцій біогазу.
Володимир Омельченко. Фото: uacrisis.org
Замість інвестицій ринок електричної енергії вже багато років продукує борги
Чи може Україна перейти на 100% відновлюваної електроенергії? Чи на це немає політичної волі?
На сьогодні це неможливо зробити. Будівництво нових електростанцій потребує не стільки грошей, скільки тривалого часу. Це не рік чи два – це тривалий шлях. Влітку ми виробляємо до 15% електроенергії з відновлювальних джерел. В середньому за рік цей показник складає 10-12%. Через військові дії в Україні у відкритому доступі зараз немає точної інформації щодо цих показників. А щоб досягти 27% потрібно створити відповідні інвестиційні умови, яких на сьогодні немає. Замість інвестицій ринок електричної енергії вже багато років продукує борги. Ми маємо багато неринкових обмежень на ринку електричної енергії, такі як адміністративне втручання та прайс-кепи (цінові обмеження на ринку електроенергії – ред.). Наші урядовці не захотіли імплементувати законодавство ЄС в галузі енергетики. Точніше, вони його імплементували проте з великою кількістю винятків. І в результаті вийшло, як завжди – хотіли інвестиції, а вийшли борги. Якщо до 2019 року інвестиції ще за інерцією розвивали зелену генерацію, то в 2020 і 2021 роках вже були накопичені великі борги. Відтак інвестори припинили вкладати значні кошти у відновлювальні джерела енергії. Ця тенденція спостерігається і донині. Без радикальної зміни моделі ринку електричної енергії сподіватися на виконання Національного плану з енергетики та клімату не можна. Якби Україна свого часу запровадила європейську модель ринку електроенергії, то сьогодні не потрібно було би будувати додатковий гігават потужності до кінці року, як про те заявляє влада. У нас вже було би до 7 гігаватів потужності децентралізованої генерації, яку дуже складно зруйнувати.