Фото: Пресслужба Lida Lee
У мене ніхто ніколи не запитував про те, що у мене всередині
Ти мене добряче налякала своїм відео, де ти плачеш у ванній. Я тоді подумала, хто ж образив Ліду? Що тоді сталося?
Тривалий період мого життя я мала надто високі вимоги до себе: ти не можеш показати своїх емоцій, не можеш бути слабкою, тобі боляче — ти маєш це ковтнути й піти далі. Я в цьому жила. І довго кудись бігла, а коли зупинилася, щоб дати собі відповіді, виявилося, що відповідь була в тому, що увесь цей час я бігла від себе. Це стало дуже травматичним для мене як для дівчини, артистки й людини, яка з початком повномасштабної війни багато чого в собі оголила. Тому я просто сказала, що більше не хочу вдавати з себе залізну й надсильну. Я хочу проживати свої емоції й не ховати їх. Тому сльози — це біль тривалістю в пів року мого мовчання. Це період моєї трансформації, я розбудила свою внутрішню дитину й думала, що перетну ту межу. Але мені це не вдалося. Я перетнула її трохи в інший бік, в бік знайомства з собою. Цей період був дуже болісним, але я вдячна йому.
Тобто відео, в якому ти плачеш у ванній — це був тизер до пісні "Сама"?
Це не тизер. Це моя сповідь, яку я фіксувала впродовж певного періоду свого життя для себе самої, щоб бачити як я змінююсь і як змінюються мої думки. Я дозволяла собі й своїм емоціям виходити. Я все фіксувала: у мене багато нотаток, відео, спогадів. Це період, який я не зможу викреслити, але інколи я можу до нього повернутися, щоб нагадати собі де я була і куди я зараз рухаюсь.
А для чого тобі було потрібно зробити саме ось такий хід? Щоб привернути увагу людей?
Ні, це потрібно саме мені. Раніше я ніколи не плакала на людях, ніколи не показувала своїх емоцій. Мене завжди вважали дівчинкою з обкладинки, яка посміхається та у якої все гаразд. У мене ніхто ніколи не запитував про те, що у мене всередині.
Лідо, ти сама авторка пісні "Сама"?
Музично — так. Це повністю моя музика і для мене це також крок. Я створила її взимку і це були мої нотатки з диктофона, які я фіксую протягом життя. Я сіла і вперше повірила в себе. Я завжди намагалася бути поряд з людьми й творити разом. Я ніколи не відчувала в собі самостійний стержень, завдяки якому виникає чітке розуміння, чого ти хочеш. За знаком зодіаку я терези і цей баланс не був мені на користь. Я завжди шукала стимул і мотивацію в комусь, а не в собі, і ніколи не відчувала себе спроможною щось написати. Для мене це було чимось на кшталт, "це недо", "а це не те", "а це просто жах". Тому це великий крок для мене. Я нарешті змогла виплеснути увесь свій біль у фортепіано й клавіші. Пізніше я показуватиму як це все створювалося зі сльозами, бо воно виходило зсередини. А текст пісні написала Тетяна Набурович, ми дуже давно з нею співпрацюємо. Ми зідзвонилися, я розповіла їй все, що у мене зараз на душі, а вона це виплеснула у неймовірний текст.
Якщо подивитися у коментарі, що пишуть люди, то можна звернути увагу на те, що багатьом здалося, що ти співаєш про MONATIKа, у якого раніше була на беквокалі.
У моєму житті було багато чоловіків і жінок, які мені казали, що я нічого не зможу. Тому не треба це ототожнювати з кимось конкретним. Це моя історія й певний трансформаційний період. Це відповідь самій собі, коли я вагаюсь і коли мені складно. Я вважаю, що це моя сповідь і коли мені складно та боляче, я її вмикаю і розумію, що більше не можу зробити крок назад. Я хочу, щоб всі зрозуміли, що це не про фемінізм, а про внутрішню силу кожної з нас. Тому що ми виховані в певному суспільстві, коли є певні ставлення до жінки, коли ти можеш не відповідати якимось стандартам або ти якась не така: занадто худа, надвелика, або ти не зможеш без когось (у моєму житті таке було: "А хто ти без мене?", "Ти не така, у тебе нічого не вийде" тощо). З дитинства я завжди вчилася й слухала іншу музику, тому це моя відповідь собі в той період, коли я так само вагалася, чи зможу я. Це моя клятва.
Зараз я кайфую від свого стану й від трансформації, що триває
Лідо, ти щороку видавала по пісні й щоразу змінювалася. Ти пробуджувала дитину, натискала на курок, обіцяла мініальбом і багато сюрпризів, розповідала про круту команду, а тепер пісня "Сама". То сама, чи не сама?
Сьогодні я 100% можу сказати, що не сама. Тому що я з такою неймовірною підтримкою людей, якої я не очікувала. Останнім часом перед тим, як підстригти своє каре, у мене було те ж відчуття, коли ти вдягаєш малий на тебе одяг, він тебе дратує, ти хочеш зняти його й викинути. І я відчувала, що хочу змін. Коли жінка хоче змін, вона йде робити каре, але каре в нас уже було, тому просто хотілося радикальності. Ми стриглися в три підходи, під час останнього з них я розплющила очі та зрозуміла, що я — це я. Зараз я кайфую від свого стану й від трансформації, що триває. Для мене це був важливий крок — відмовитися від усього того, з чого ти вже давно виріс.
У пісні ти співаєш сама, а яку роль в реальному житті відіграє для тебе підтримка батьків, друзів, коханої людини?
Для творчої людини це відіграє величезну роль. Моя команда і моя родина — це ті люди, які бачать і чують все першими. З цією прем’єрою у нас є деякі винятки, тому що я сказала, що ви все побачите в день релізу. Іноді краще не показати щось, щоб потім був ефект "вау". У мене вже так було, коли ти наперед показуєш якісь роботи, отримуєш негативні коментарі, а потім виходить робота і людина така: "Вау!". А я емпат, я дуже емоційна людина і мене це зачіпає, особливо, коли це роблять близькі люди. І я собі дала слово, що моя родина побачить цей кліп на YouTube в день прем'єри.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Не можу не оминути тему війни. Як саме вона на тебе впливає і як відбивається на твоїй творчості?
Впливає. Я така людина, яка намагається відштовхнути від себе увесь якийсь негатив і тримати свій купол, під яким перебувають мої рідні, команда та близькі. Я дуже довго намагалася абстрагуватися, а коли прийняла це, оголилося й виринуло дуже багато незагоєних ран. Я не змогла з цим впоратися, тому зверталася і зараз продовжую звертатися до психолога й шкодую, що не зробила це раніше. Війна сьогодні в кожній сім'ї та в кожній людині. Якщо раніше ми бачили, що когось це ще не торкнулось, зараз це вже стосується кожного з нас. Це складно і я відчуваю, як складно зараз людям, я бачу всі опущені очі та невпевненість у завтрашньому дні, але я дуже хочу, щоб ми розуміли, що ми все зможемо. Тому що хлопцям важливо знати, що ми сильні та віримо в них і чекаємо нашої Перемоги.
Чого тобі не вистачає для щастя? Це можна купити, отримати у винагороду, чи треба все самій зробити?
Я міркувала про це й зрозуміла, що я щаслива, коли задоволена собою і своїм станом, коли я в ресурсі. І я буду неймовірно щасливою, коли почую, що ми перемогли.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
