Україні допомагає прагнення Макрона бути загальноєвропейським лідером — Магда

Україні допомагає прагнення Макрона бути загальноєвропейським лідером — Магда

Президент Франції Еммануель Макрон прагне продемонструвати себе загальноєвропейським політичним лідером, констатує в ефірі Українського Радіо директор Інституту світової політики Євген Магда. Саме таке прагнення французького президента не дозволило запросити російських топпосадовців на відзначення 80-річчя висадки союзників у Нормандії, а головне – Україна має конкурентну перевагу в протидії російській повномасштабній агресії, зазначає політолог. Водночас не лише очолювана Макроном Франція, а й очолювана Олафом Шольцем Німеччина, порівняно з періодом до 24 лютого 2022-го року, пройшла величезну дистанцію, каже Магда. "Будучи у Нормандській четвірці, німці нам із категорії летальної зброї не постачали абсолютно нічого. А зараз це і "Patriot", і "IRIS-T", і танки "Leopard" — дуже широкий комплекс військової допомоги".

0:00 0:00
10
1x

Президент України Володимир Зеленський під час спільної пресконференції з президентом Франції Еммануелем Макроном, 7 червня 2024 року, Париж. Фото: president.gov.ua

Початок широкомасштабного вторгнення Росії — це її поразка в гібридній війні

Що думають сьогодні лідери ключових західних світових держав стосовно повторення успіху 80-річної давнини, коли, спільно об'єднавшись одним залізним кулаком, дали по голові Гітлеру? Як тепер так само зробити із Путіним?

Тут символізм, на мою думку, дещо складніший, бо 10 років тому якраз теж на узбережжі Нормандії було створено Нормандську четвірку, де Франція і Німеччина намагалися Росію та Україну підштовхнути до переговорів щодо припинення російської агресії в Донецькій та Луганській областях. Ми знаємо, що досвід цей виявився невдалим і останніми днями мені спав на думку парадоксальний висновок, що початок широкомасштабного вторгнення Росії — це її поразка в гібридній війні, бо РФ не зуміла обмеженими засобами підпорядкувати собі Україну і була змушена використати вже весь арсенал, щоб спробувати це зробити. Щодо символізму висадки — це момент важливий, але минулого року додалося знищення греблі Каховської гідроелектростанції, яка теж припадає на 6 червня. Це підтвердження того, що режим Путіна є звірячим, спроможним вчинити акт екоциду і ми дійсно маємо говорити про те, що є низка факторів, щоб уявляти і моделювати собі світ без Росії, принаймні без політичної надбудови у вигляді Кремля.

Що вплинуло на те, щоб відмовилися запрошувати на відзначення 80-річчя висадки союзників у Нормандії Лаврова (главу МЗС РФ)? 

Відсутність Росії є абсолютно логічною, тому що радянська і зараз вже російська історіографія применшувала вплив висадки союзників на нормандському березі 1944 року. Усвідомлення того, що Росії там не має бути — це добре, і нам на руку зіграло прагнення Еммануеля Макрона продемонструвати себе загальноєвропейським політичним лідером. Я думаю, це наша конкурентна перевага — те, що ми в даному випадку отримали і з чим треба далі працювати й працювати максимально ефективно.

Німеччина пройшла просто величезну дистанцію

Чи можемо ми казати, що Шольц і Макрон — це уже люди із зовсім іншою свідомістю, аніж Олланд і Меркель. І це люди, які не будуть повторювати помилок.

Шольцу взагалі пощастило менше, бо він став канцлером за кілька місяців до початку широкомасштабного вторгнення і на нього кидають зараз усі шишки, наприклад, через те, що Німеччина відмовляється надавати Україні далекобійні ракети "Тaurus". Ця відмова надавати є фактом, це правда. Однак Німеччина, порівняно з періодом до 24 лютого 2022-го року пройшла просто величезну дистанцію, тому що, будучи у Нормандській четвірці, німці нам із категорії летальної зброї не постачали абсолютно нічого. А зараз це і "Patriot", і "IRIS-T" (системи ППО – ред.), і танки "Leopard" — дуже широкий комплекс військової допомоги. Німеччина за різними показниками — і за вогневою міццю, і за вартістю цього всього входить якщо не в трійку, то в п'ятірку країн, які допомагають Україні. 

Канцлер ФРН Олаф Шольц. Фото: © Raimond Spekking CC BY-SA 4.0 (via Wikimedia Commons)

Путін – Гітлер

Президент США Дж Байден провів аналогії між тиранією Гітлера і РФ. Чи матиме ця цитата якийсь розвиток у подальших взаєминах між США і Росією?

Цих взаємин насправді немає. Дипломатичні взаємини є, навіть посли є в обох країнах, але діалогу двох президентів… Я можу пригадати зустріч тільки 2021-го року влітку між Байденом і Путіним, яка відтермінувала початок російської агресії широкомасштабної проти України. Якщо ми пригадаємо, то в квітні 2021-го була зафіксована загибель хлопчика біля Горлівки, як тоді російські медіа розповідали, від українського безпілотника. Хоча, насправді, він просто, на жаль, підірвався на міні чи гранаті, яку знайшов десь.

Путін уже підкреслює, що йому байдуже, хто стане президентом Сполучених Штатів, тобто вони показують власну уявну самодостатність. Для Байдена тема російсько-української війни в ході президентської кампанії не буде головною, як би нам не хотілося. Значна частина американців все-таки за своєю природою швидше ізоляціоністи, ніж глобалісти, і їх більше цікавить ситуація на ринку житла, ситуація в економіці, як вони будуть далі жити, ніж якісь інші більш глобальні речі. 

Як ви моделюєте реакцію Путіна на цитату Байдена, коли Путіна порівнюють із Гітлером? Чи її не буде? 

Путіна Байден не вперше порівнює з диктатором. Вже була фраза Путіна: "Кто как обзывается, тот так называется". Він намагається це обіграти в таких типових для себе жартах. Російські медіа не розкажуть про те, що Байден назвав Путіна Гітлером. Ми ж не маємо ілюзій з цього приводу. Російська історична політика дуже потужна, вони промивають мізки фахово. Найважливіші вчителі — це вчителі військової підготовки та історії, тому що учні мають знати, як стріляти, куди і по кому. Згадайте статтю трирічної давнини "Об историческом единстве русских и украинцев", яка на сайті Кремля вийшла зокрема і українською мовою — це взагалі вперше на моїй пам'яті щось вийшло на російському державному інтернет-порталі українською мовою. І таких речей насправді достатньо багато. Росіяни в своїх діях зараз повертаються до дій Радянського Союзу 20-30-х років і років Холодної війни. Вони вже переходять від лінії дезінформації і фейків до диверсії, до саботажу, до знищення своїх політичних опонентів і це не перебільшення, на жаль.

Маємо активніше говорити про роль українців у перемозі у Другій Світовій

Володимир Зеленський брав участь в урочистостях з нагоди 80-ї річниці висадки союзників у Нормандії. Чи сприятиме це усвідомленню вагомої ролі України, яку вона відіграла під час Другої світової війни? Чи є зараз переусвідомлення, переосмислення в Європі, що Україна теж зробила фантастичний внесок в перемогу над Гітлером під час Другої світової війни і Росія навіть можливо мала би стояти другою в черзі після України?

Це усвідомлення не відбувається одномоментно. Нам би хотілося, щоб воно було за принципом тут і зараз, але так воно не буває. Інерція мислення існує і в суспільних відносинах, і в міжнародних відносинах, і буде існувати. Ми маємо про це активніше говорити всередині України, формувати такий наратив нашого успіху і нашої ролі в Другій Світовій, визнаючи той факт, що українці на той момент були нацією без держави, нацією, яка була розділена між різними країнами, але мужність, вправність, фахову підготовку українських воїнів визнають в усьому світі. Про це теж говорили, просто коли немає держави, то нема кому просувати цей наратив, що воїни є успішними, вправними і переможними. Але тепер — і це для нас привід відповідним чином готуватись до наступного року 80-ї річниці перемоги над нацизмом і відповідно говорити про український внесок вже без радянських наративів. Якщо ми порівняємо три історичні політики наших сусідів — російську, польську і українську — то, на жаль, боюся, що українська буде виглядати за розмірами, як ящірка на фоні динозаврів. І це насправді прикрий випадок. Я розумію, що під час війни дуже складно виділяти гроші на подібні речі, але, на мою думку, це конче необхідно: якщо ми не будемо цього робити, то ми весь час будемо перебувати в ситуації, коли ми будемо просто в ролі наздоганяючого. 

Євген Магда. Фото: журналістки Українського Радіо Світлани Мялик

Доречно зауважити при цьому, що, як ми знаємо, динозаври вимерли, а ящірки пережили всі катаклізми…

Це, до речі, теж символ нашого виживання. Ми не маємо відкидати зовсім всіх наших проблем, ми маємо їх визнавати, але про них треба говорити в категорії світлого суму, а не в категорії мазохістської насолоди, що от "у нас було стільки проблем, а от ми все одно є". 

Хто відповідальний має бути за це?

У нас є Інститут національної пам'яті, з одного боку, але є і Міністерство культури і інформаційної політики. Тут потрібна колаборація всіх зацікавлених осіб. Якщо ми зараз ведемо війну, то ми маємо розуміти, що війна йде не тільки за територію, вона йде за мізки наших людей. Фактор впливу радянської пропаганди десятиліттями був вагомим.