Фото: Національна філармонія України
Обговорення теми доцільності присутності на концертах, зокрема, у філармонії, маленьких дітей, викликало днями гарячі дискусії у соціальних мережах. До речі, мало хто звертає увагу на інформацію, вказану на квитках, щодо рекомендованого віку дітей. І далеко не всі знають про те, що в репертуарі Національної філармонії України є і дитячі спеціалізовані програми, наприклад, квест-концерт "Кролик Філармон". Чи є зараз цей концерт в репертуарі філармонії?
Так. Він є. І він дуже популярний! Зі зміною керівництва Національної філармонії ми оновленою командою вперше втілили такий проєкт. Це було принципове бажання і керівництва, і всієї команди – зробити інтерактивну музичну виставу для дітей від 3 до 7 років. Всі вже звикли до так званих абонементів, які розповсюджувалися в загальноосвітніх школах. І це справді нудний і нецікавий формат для дітей. Ті часи вже минули. А нині треба було зробити щось таке, щоб дітям було цікаво, щоб вони могли рухатися, а не тільки сидіти на місці. Квест-концерт з Кроликом Філармоном розрахований на 50 хвилин, він імерсивний: починався в фойє. Можна було побігати, покачатися по підлозі, що теж на початку викликало здивування в філармонії. А зараз це – найпопулярніший проєкт. І ми вже зробили нову виставу, яка називається "Де шукати друзів". Діти в цій виставі можуть спробувати диригувати.
Але паралельно з цим ми працюємо і над іншими жанрами. Ми розширили віковий ценз, адже нам потрібно знайти формат для дітей і підлітків від 8 до 16 років. За допомогою нового формату ми хочемо адаптувати репертуар і подивитися, як діти будуть почуватися на цих концертах, на скільки вони зможуть відсидіти весь концерт. Нам потрібно побачити, чи буде дітям нудно на концертах. Я кажу так відверто, оскільки я читала всі ці дописи і коментарі. І висхідний допис самої диригентки. У нас є такий формат, як недільні і суботні концерти для всієї родини. Тобто, це не зовсім дитяча музика, це музика "доросла", але не важка для сприйняття. Це спеціально підібрані програми камерного оркестру і не тільки, на які можна прийти всією родиною з дитиною будь-якого віку і подивитися, наскільки їй це цікаво.
Тут якраз і можна провести певний виховний момент: пояснити, що під час концерту не можна рухатися, ходити по глядацькій залі, плескати в долоні між частинами концерту. Власне, для цього цей формат і був вигаданий. Але я також хочу наголосити на тому, про що не написав жоден з коментаторів. Немає норми і заборони відвідувати філармонію дітям до семи років. Це абсолютно радянська формула. Ми це пропрацьовували з юристами, і з'ясували, що такої норми немає. Є тільки норма проте, що діти до семи років не можуть знаходитися на вечірніх подіях в театрі або в концерті без супроводу дорослих.
Тобто маленькі дітки обов'язково мають бути з дорослими. В нашій філармонії таких випадків не було. Я спеціально це з'ясовувала, коли розгорівся скандал. І я сама впродовж 1,5 років практично на кожному концерті уважно спостерігаю за аудиторією. Мушу сказати, що наша аудиторія нині дуже змінилася. Вона помолодшала. І багато молоді приходять на концерти з маленькими дітьми до трьох років. До нас, до речі, можна зателефонувати і запитати, чи можна прийти на концерт з маленькою дитиною. Багато наших глядачів так і роблять. Також про це можна записати на касі. Касир все пояснить, на які концерти рекомендовано йти з малими дітьми, а на які - ні.
З маленькими дітьми ми радимо купувати квитки біля дверей. Якщо дитина починає плакати, батьки просто виходять, а потім повертаються назад, коли дитина заспокоїться. Бо, звісно, діти бувають різні. Я не маю на увазі дітей, які займаються в музичній школі. Але однозначно треба водити в філармонію дітей різного віку, навіть починаючи з нуля. І ми над цим теж працюємо. Діти ніколи не можуть заважати. Інша справа, що іноді відсутня комунікація між адміністрацією та батьками, між музикантами та адміністрацією. Безумовно, музикантам дуже неприємно, коли в залі чути шум і рухи. Особливо, якщо концерт складний, довго готувався, наприклад, впродовж кількох місяців. Цей концерт можливий один раз. В цьому специфіка філармонії. Це не репертуарний театр, програми не повторюються.
І, можливо, в таких ситуаціях адміністрації варто пояснювати батькам, що цього разу їм краще взяти квиток на іншу програму. Повинен бути оголошений певний суспільний договір між адміністрацією, артистами і батьками. Якщо, наприклад, сім'я з маленькою дитиною прийшла не оголошено, наші адміністратори прямо на вході, перевіряючи квитки, радять їм, якщо квитки всередині залу, пересісти або на балкон, або в кінці партеру біля дверей. Вони одразу пояснюють, що дитині може стати нудно, або вона захоче поїсти, що абсолютно природно для маленької дитини.
Не забуваймо, що діти безпосередні. З одного боку, їх потрібно виховувати і пояснювати правила поведінки в філармонії, з іншого боку, якщо їй все забороняти, вона ніколи не прийде сюди знову. Адже в пам'яті у неї буде не музика, а те, що їй тут все забороняли робити. Тому це багатошарове виховання: від інтерактивних концертів, як, наприклад, наш "Кролик Філармон" до недільних концертів всією родиною. Також зараз ми запускаємо підліткові формати.
Є ще один цікавий формат, розповсюджений в Європі. На абсолютно штатну репетицію великого симфонічного оркестру з серйозною музикою приводять дітей молодшої школи або навіть з дитячих садків. Діти знаходяться в залі приблизно 30-40 хвилин. Заздалегідь попереджаються диригент і музиканти, щоб в залі може бути галас, тобто вони до цього готові. Вони спеціально виділяють ці 30-40 хвилин для того, щоб дітки прийшли, вони спілкуються один з одним, діти запитують, а що відбувається, а чому ми не можемо вийти тощо. І хтось з адміністрації театру пояснює, ще треба трішки посидіти, треба поважати професію музиканта, що це дуже складно, але буде цікаво, якщо ми послухаємо, мелодія закінчиться, і буде антракт. Це ціла система, і її не можна впровадити за один похід в філармонію чи оперний театр. Це впроваджується роками. Ми також плануємо вводити цей формат, домовлятися з дитячими садочками і школами. Мені здається, ця практика дуже цікава. Вона і виховує діточок, як себе поводити у філармонії.
З якого віку ви почали своїх дітей приводити до філармонії?
У мене двійнята, вони гіперактивні, як всі сучасні діти. Зараз їм 15 років. Я їх водила на концерти у філармонію і в театр з трьох років. Я ніколи не забуду історію на фестивалі в Кропивницькому, коли я пішла в один театр, а моя Марічка в інший, на виставу з Адою Роговцевою. Вона сиділа в першому ряду. А згодом Ада Миколаївна розповіла, що під час вистави побачила її очі. Не зрозуміло, чи щось розуміла дитина з того, що відбувається на сцені. Але вона сиділа, як пришпилена. При тому, що напередодні я її попереджала: якщо тобі стане нудно, ти можеш в паузі тихенько вийти. Але вона сиділа в першому ряду, і висиділа всю виставу.
Мій син більш рухливий, але з трьох років я їх абсолютно спокійно водила в театр чи філармонію. Заздалегідь я їм пояснювала, що це, наприклад, балет, а це концерт, він складається з кількох номерів, одні коротші, інші довші. Я також завжди пояснювала програмні концерти і те, що стоїть за цією музикою. Зараз я пожинаю плоди цього виховання. Мої діти зараз дуже самостійні, і приводять не лише своїх однолітків дев'ятикласників, нещодавно вони привели вісім дітей з 11 класу. І саме через цю фіктивну заборону – не водити дітей до семи років у філармонію, вони тільки зараз вперше в ній опинилися. Але і дорослим дітям я так само пояснювала правила поведінки. Це була абсолютно доросла програма, дуже складна. Але їм все сподобалося, вони були дуже раді і одразу ж попросилися на органний концерт. В антракті я їм показала світлини композиторів, поводила за лаштунками, познайомила з музикантами, вони підійшли до диригентки, вони прийшли навіть з квітами. Тобто далеко не все так погано. І навіть якщо дітей раніше не водили у філармонію, у них все одно є ця потреба.
Я взагалі не вірю, що у когось немає такої потреби. Якщо немає, це буде зрозуміло з першого походу. Є люди, котрі не люблять оперу, або не можуть висидіти драматичну виставу. Нічого страшного я в цьому не бачу. Але все одно знайдуться діти, а потім підлітки, а потім дорослі, абсолютно без музичної освіти, для яких відвідання цих концертів стане щотижневою, щомісячною потребою. А те, що хтось тривалий час ніколи не ходив у філармонію, є провиною і самої філармонії. Тому що справді були якісь досить жорсткі правила: не можна в кінці концерту фотографувати музикантів, маленька дитина не може повзати в фойє на підлозі, все під забороною. Зараз все це поступово нівелюється.
Звісно, безладу не має бути. Але мають бути інші підходи. Я взагалі мрію про програму, яку я бачила в паризькій філармонії, коли фаготист лежав на підлозі, навколо нього стояли м'які крісла-подушки, а скрізь повзали малесенькі діти. Тобто він лежить, просто щось грає, а діти повзають фактично по ньому, щось натискають, відбирають мундштук. Це просто казка! Так теж дітей можна долучати до філармонії! Так само і з мамами. Це взагалі якась радянська історія, що мами постійно повинні сидіти вдома. Мами, навпаки, мають і мусять в час, який вони може приділити собі і дитині, прийти в філармонію, відпочити, насолоджуючись музикою, насолоджуючись своєю дитиною, яку оточує музика.
І для цього потрібно вигадувати нові формати. Ми, на жаль, не маємо дитячої кімнати або, наприклад, музею музичних інструментів, де дітей можна було б залишити під час концерту. Якщо це дійсно дорослий концерт, і мама хоче відпочити разом з татом. Все це потрібно розвивати, про все це думати. Нещодавно Netflix зняли ролик, в якому є 10 правил, як потрібно поводитися в філармонії під час концерту. Ми також хочемо щось подібне зробити з кимось з відомих українців. Взагалі я вважаю, що нічого не треба боятися: треба питати і говорити. А нам, працівникам філармонії, музикантам, адміністратором, музикознавцям, ведучи треба комунікувати.
Щодо Львівської філармонії, я взагалі здивована, що там виникла така ситуація. Це чи не найперша філармонія в Україні, яка почала запроваджувати фантастичні дитячий інтерактивні дитячі програми. Я пов'язую цю ситуацію з тим, що, ймовірно, на концерті були люди, які раніше ніколи не були в філармонії, в театрі або опері. Можливо, це люди з маленьких містечок, котрі через війну опинилися у Львові. І вони просто не мали раніше досвіду відвідання театру, філармонії чи опери.
