Об’єднані не лише музикою
Вперше про Євробачення заговорили у 50-их роках минулого століття. Тоді зруйнована Другою світовою війною Європа все ще відбудовувалась, але куди складнішим завданням було згуртувати й примирити розділені конфліктом країни. У Європейській мовній спілці вирішили, що діалогу посприяє пісенний конкурс на зразок італійського Сан Ремо. Тож у 1956 році в Швейцарії, яка під час війни зберігала нейтралітет, провели перше Євробачення, участь в якому взяли всього лише сім країн. Засновники конкурсу тоді навряд чи здогадувались, наскільки вдалою виявиться їхня ідея, і що Євробачення стане наймасштабнішою музичною подією у світі. Скажімо, минулого року в прямому ефірі конкурс подивилися 162 млн глядачів, ще 540 млн стежили за змаганнями онлайн. Ключовим фактором змін став TikTok. За три ефіри відео з хештегом #Eurovision2023 зібрали на цій платформі майже 5 млрд переглядів. До того ж більше половини глядачів конкурсу склала молодь — від 15 до 24 років. Тож великим лейблам стало цікавіше делегувати на конкурс потужних артистів, яких раніше там було обмаль.
На початку в Євробачення й справді був не надто позитивний імідж — про нього часто говорили як про конкурс для домогосподарок. Таке собі розважальне телешоу, що оминає серйозні теми. Але з роками все змінилось. Євробачення вже давно не зводиться лише до вибору пісні. Насправді конкуренція відбувається і на міжнародній політичній арені, що робить Євробачення таким популярним. Як би ви не ставились до нього, все одно захочете знати, а як там наші, скільки балів набрали дружні країни й ті, з ким ми конфліктуємо.
За ці роки з конкурсу для домогосподарок Євробачення перетворилось на справжній культурний феномен, явище, що визначає наші смаки, долає стереотипи, знайомить з іншими культурами й традиціями. В цьому переконаний музичний критик, головной редактор медіа про нову українську музику LiRoom Олексій Бондаренко:
"Це навіть певний субкультурний об’єкт, я навіть сказав би, тому що аудиторія єврофанів точно відрізняється від аудиторії домогосподарко. Чому його досі зводять до цього конкурсу? Через те, що це не зовсім про музику. Це не меломанський конкурс, ось що принципово. Тому що дуже часто люблять порівнювати Євробачення, наприклад, із рок-фестивалями або музичними іншими фестивалями, а це трошки інше. У них різна місія, у них різний підхід. Гурти, які прагнуть виступати на фестивалях, на умовному Гластонбері, Reading або в Україні на Atlas Weekend, намагаються робити передусім багато якісної музики в своєму жанрі, тобто жанрової музики. Євробачення — це історія про красиве шоу, про тематичне шоу, про якийсь контекст — соціальний, історичний, культурний, політичний, який закладається в ці виступи. Тому, якщо ви говорите, що це конкурс для домогосподарок в контексті того, що це не є меломанський конкурс, то це правда. Це не меломанський конкурс, хоча зрідка там можна знайти щось по-справжньому цікаве з точки зору жанрової музики. Якщо говорити про це, як культурний феномен для телебачення і поза телебаченням, то він однозначно ширший за аудиторію для домогосподарок."
Меседжі Євробачення
Що робить Євробачення таким унікальним? З роками змінився не лише "шлягерний" характер шоу, побільшало також пісень з етнічними мотивами і національними мовами. Скажімо, у "нульових" більшість пісень на Євробаченні співали англійською, щоб їх розуміла якомога ширша аудиторія. І так було до 2007-го, коли перемогла Марія Шерифович із піснею "Molitva" сербською мовою. Відтоді пісень не англійською побільшало й зараз кількість англомовних і неангломовних композицій приблизно однакова.
До слова, повністю українською зі сцени Євробачення першим заспівав гурт Go_A у 2021-му. Для європейців це стало одкровенням, багато людей захотіли опанувати українську, щоб зрозуміти, що то за "Сію, сію, сію, сію конопелечки!" А завдяки нашій Джамалі на сцені Євробачення у 2016 році вперше пролунала кримськотатарська мова.
До слова, Євробачення — це ще й важливі меседжі. Так, у 2015-му на конкурсі виступали фінські музиканти з синдромом Дауна й аутизмом. А Польщу представила співачка з інвалідністю Моніка Кушинська. Вони наочно показали, що такі люди можуть бути активними членами суспільства.
На конкурсі також щороку є пісні з гостросоціальним сенсом. Скажімо, українська співачка Alyosha в 2010-му нагадала світу про екологічні проблеми й Чорнобиль. Вірменський гурт у 2015-му розповів про геноцид свого народу на початку 20 століття. Вже згадана Джамала — про сталінську депортацію кримських татар. "Коли приходять незнайомці, вони приходять у твій дім, вони вбивають вас усіх та кажуть — ми не винні, ми не винні", — йдеться в її пісні "1944".
Французький дует Madame Monsieur у 2018 році зі сцени Євробачення виступив із маніфестом на підтримку біженців. А Тамара Тодевська з Північної Македонії у 2019-му — закликала зупинити насильство над жінками.
Загалом Євробачення дуже прогресивний конкурс з точки зору демократичної повістки й розвитку ліберальних цінностей, — переконаний Олексій Бондаренко. Тут панує толерантність, кожен є унікальним, але всі поважають один одного. Зірками стають трансгендери (скажімо, Дана Інтернешнл або Кончіта Вурст) та вітається епатажність. Чого варта українська Вєрка Сердючка, яка у 2007-му з піснею "Dancing Lasha Tumbai" зайняла на конкурсі друге місце!
Росіянам вже тоді у приспіві ввижалось "раша, гудбай!". А з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій Данилко офіційно змінив слова в пісні і в такому вигляді виконав її на сцені Євробачення-2023 у Ліверпулі, чим довів росіян до істерики.
Навіть попри те, що Євробачення — аполітичний конкурс, він чутливий до подій у світі. Скажімо, білорусь у 2021-му відсторонили від участі через систематичні порушення свободи слова, а росію у 2022-му — через повномасштабну війну в Україні. Натомість український гурт "Kalush Orchestra" з піснею "Стефанія" виборов перемогу саме тоді, коли всім нам потрібні були гарні новини.
Просто зі сцени учасники гурту закликали врятувати Маріуполь і військових з "Азовсталі". Й ефект цього звернення приголомшив: Google миттєво зафіксував серед закордонної аудиторії різкий сплеск інтересу до подій в Україні й, зокрема, до оборони Азовсталі.
Минулого року Україна делегувала на Євробачення Гурт TVORCHI. Конкурс від імені нашої країни приймав британський Ліверпуль. Й хлопці привезли туди пісню "Heart of Steel", аби розповісти світові про незламність українців із серцями зі сталі. Поки вони виступали, рашисти обстрілювали їхній рідний Тернопіль.
І вже за місяць — за кришталевий мікрофон Євробачення-2024 позмагаються alyona alyona та Jerry Heil із піснею "Teresa & Maria". Усім нам цікаво, наскільки дівчата змінять номер, як пройде виступ, і головне, — яким буде їхній меседж до аудиторії й чи він зрезонує з серцями людей, адже досягнути цього геть непросто, - переконаний Олексій Бондаренко:
"Заклик звернути увагу на Азовсталь від Калуша був дуже сильним і потужним меседжем навіть попри те, що його намагались засудити організатори конкурсу, тому що він був сказаний у потрібному місці в потрібний час. Зараз контекст трошки змінився, ставлення Європи до нас теж змінилось, тож, відповідно, треба шукати нове місце для контекстів і нові форми подачі. Але да, все абсолютно має своє місце."
Справді на часі?
То їхати чи не їхати на Євробачення? Однозначно їхати! А в розпал війни? Про це вкотре заговорили під час цьогорічного Нацвідбору на Євробачення. На його проведення з бюджету виділили 11 млн гривень і частина українців обурилась, мовляв, ці гроші можна було витратити на дрони. Звісно, можна, але на скільки вистачить тих дронів? Очевидно, що без підтримки партнерів Україна не впорається, а Євробачення — якраз те місце, де цих партнерів можна знайти. В цьому переконаний український волонтер, телеведучий, який неодноразово вів Нацвідбори на Євробачення, Сергій Притула:
"Варто чи не варто було проводити Національний відбір? Якщо я не помиляюсь, бюджет в районі 300 тисяч доларів для того, щоб Україна мала своїх представників на великому конкурсі Євробачення, який потім подивиться 1,5-2 мільярди людей в усьому світі, — це не велика ціна для того, щоб вкотре нагадати через культурний прояв про Україну, що в нас триває війна, розв’язана росією, і пісня досить метчиться з цим посилом. Тому я не бачу в цьому великого клопоту".
Якщо вже заговорили про гроші, то, скажімо, "Kalush Orchestra" після перемоги на Євробаченні привезли з концертного туру Європою і Північною Америкою 60 млн грн на ЗСУ й відбудову культурних пам’яток України. Ще за 12 000 доларів на благодійному аукціоні продали гітару і за 900 тисяч доларів - кришталевий мікрофон Євробачення-2022. Величезні суми з концертних турів продовжують привозити Андрій Данилко, Джамала, Катя Павленко з Go_A та інші українські виконавці. Крім того, що акумулюють кошти, вони фактично виконують роль культурних амбасадорів, розповідаючи про Україну світові.
Артисти не просто так борються за право приймати у себе Євробачення. Адже це можливість розповісти про свою країну в прайм-таймі більше ніж 40 різних телеканалів у різних державах. Саме завдяки Євробаченню-2023 збільшилась кількість пошукових запитів за словом "Україна". А комунікаційна кампанія та інтерактивний простір на Євробаченні в Ліверпулі у травні 2023 року стали одним із найупізнаваніших проєктів. Метою було показати Україну як сміливу й різноманітну країну, що бореться за свободу всього світу та плекає любов до краси й мистецтва навіть в умовах війни. Наша культура може закохати в себе мільйони людей по всьому світу. І це треба робити, — переконаний Олексій Бондаренко:
"Це просто для нас ще один спосіб показати Європі, що ми не тільки стражденна країна, яка постійно потребує грошей, зброї і знаходиться в стані війни. А ми ще й дуже талановиті люди і ми, так само, як і вони, є передусім людьми, а вже потім людьми, які знаходяться на війні. А це дуже важливо для формування нашого правильного образу, в тому числі у свідомості європейців та американців. Тому так, гроші треба виділяти і на культуру, і на Євробачення, і на кіно, і, в принципі, на всі можливі засоби підтримки України на міжнародній арені не тільки з точки зору політики, а й з точки зору культури. Тому що звичайні люди передусім дивляться на якийсь загальний образ, а вже потім дивляться на заяви Міністерства закордонних справ."
Як це не парадоксально, але пісенний конкурс для домогосподарок подекуди може виявитись ефективнішим за організації на кшталт ООН. І це в наших інтересах показати свій потенціал, а не лише війну. Та ж росія десятиліттями вкладалась в культурну експансію на захід, і це дає свої плоди. Людині, яка поціновує їхнє мистецтво, літературу, набагато складніше психологічно засудити росію. Ну і, зрештою, як казав прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль: "Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?"
